Закарпатка самотужки взялася практикувати аквапоніку

Ольгу Лоре, яка живе в селі Ярок на Ужгородщині, читач знає з журналістських матеріалів про "бджолине заняття" жінки. Так, в окремому дерев’яному будиночку Ольга Лоре влаштувала лежаки просто над вуликами. Людину гармонізує цей «бджолиний всесвіт», у який вона потрапляє.

А нещодавно пані Ольга зайнялася такою справою, як аквапоніка. Перші кроки даються нелегко. Але все це варте зусиль. Адже на Закарпатті переважає сільське населення, воно становить 63%. Це найвищий показник по всій Україні. Та при цьому в нашому краї вкрай мало землі, придатної для сільськогосподарських робіт. В розрахунку на одного жителя тут припадає 0,32 га сільгоспугідь, у тому числі ріллі – 0,16 га. До того ж найкращі урожаї збирають на залитій сонцем рівнині, а це лише половина з усіх сільгоспугідь. Інші розкидані в передгір’ях, де далеко не такі сприятливі умови. Тож закарпатцям доводиться вкладати дуже багато праці в майбутній урожай. Його вирощування стає все затратнішим. Найчастіше ділянки обробляють вручну, тому працюють, не покладаючи рук, але все одно не можуть забезпечити себе всім необхідним.

Пані Ольга бачить у аквапоніці цікаву альтернативу. Вона б не тільки полегшила щоденний селянський труд, а й відкрила нові перспективи. Це природний цикл, який не потребує затрат на боротьбу зі шкідниками. По суті, це замкнуте коло, коли одне живить інше. У таку природну структуру досить тільки раз вкласти гроші – й надалі все відбуватиметься само собою. Не потрібно витрачатися на оранку, добриво, на засоби боротьби з бур’янами та хворобами рослин. Тільки посадити овочі й зібрати їх! І жодної хімії! А ще, як бонус, селянин чи фермер отримав би до столу свіжу рибу, вирощену в бездоганних екологічних умовах.

Тобто зі ставка вода подається в ємності, де вирощуються овочі. А з овочів насичена мікроелементами вода живить риб у ставку. Ніби все просто й прозоро. Але люди, які звикли виживати в умовах кризи, більше покладаються на консервативні, дідівські способи господарювання. Тим більше, що при започаткуванні цього методу все ж треба вкладати кошти. І тільки побачивши все на власні очі, вони могли б зламати ці стереотипи. Адже видається фантастикою, коли кілька соток можуть прогодувати всю родину. Тому пані Ользі хотілося б створити якраз такий взірець для ознайомлення, щоб люди могли переконатися, як все просто й вигідно. Причому аквапоніка може зацікавити як кожного закарпатського селянина, так і приватного виробника. Адже вирощувати сільгосппродукцію на продаж стало вкрай невигідно. Навіщо, якщо все це можна завезти з-за кордону і вдало спродати в Україні? Інша справа, що часто ці овочі сумнівної якості. І це здебільшого генно-модифіковані продукти.

Так аквапоніка стимулювала б приватного виробника саме до вирощування овочів, а не простого перепродування. Не кажучи вже про те, що споживач отримував би екологічно чисті продукти. Адже додавати якісь хімічні елементи в цей процес просто немає сенсу.

Колись було прийнято біля кожної школи мати дослідну ділянку, на якій вирощували овочі та фрукти. Цю чудову традицію сьогодні геть забуто. Але аквапоніка могла б не тільки зацікавити юних дослідників, вона б могла годувати школярів. Чи варто казати, що в часи кризи, коли маємо дефіцит бюджету, це було б великою підпорою для держави. Також така система мала б бути просто незамінною в таких закладах, як, наприклад, інтернати чи будинки для престарілих.

Ось чому Ольга Лоре самотужки зайнялася аквапонікою. Вона шукає підтримки, порадників, однодумців. Особливо тих, хто добре знається на розведенні риб. Адже риб за такою системою можна тримати не тільки в ставку, а й у окремих ємностях.

Жінка каже, що в її випадку не йдеться про бізнес – лише про те, щоб забезпечувати родину свіжою городиною. А ще такою ж свіжою рибою. До речі, це ще й альтернатива закарпатським теплицям, які потребують дуже багато турботи.

Марина Боднар

Теги: аквапоніка

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати