Відтоді минуло 9 літ. Щоразу в цей скорботний день до могили поета, що на ужгородському кладовищі Кальварія, приходять його рідні, побратими по перу, друзі, щоб віддати шану незабутньому гранослову, запалити свічку пам’яті. І на цей раз у переддень великого свята Воскресіння закарпатські письменники побували на могилі Петра Скунця, поклали букети квітів до пам’ятника, згадали щирим добрим словом, подякували за ту велику любов і щирість, які він щедро вділяв за життя своїм краянам. Поет Володимир Товтин зачитав із цієї нагоди вірш, у якому є такі рядки:
І знову світ в сльозах,
немов жебрак,
І знову світ від жаху
аж здригнувсь.
Нам жити й виживати
треба так,
Як жив у слові й ділі
Петро Скунць.
Василь Чорногор
Ребрик 2016-05-03 / 09:47:27
Отож бо й воно. Все ж спробую бодай вікіпедію виправити.
... 2016-05-03 / 09:06:39
Може тому, ребрику, що справжні Поети не вмирають, як справжні рукописі не горять.
Ребрик 2016-05-03 / 07:58:06
Петро Скунць відійшов у вічність вночі з неділі на понеділок 30 квітня 2007 року. Тут йому вкорочено віку на десять днів. Також прикра помилка у Вікіпедії, де на тридцять днів поетові віку продовжено.