Відтоді минуло 9 літ. Щоразу в цей скорботний день до могили поета, що на ужгородському кладовищі Кальварія, приходять його рідні, побратими по перу, друзі, щоб віддати шану незабутньому гранослову, запалити свічку пам’яті. І на цей раз у переддень великого свята Воскресіння закарпатські письменники побували на могилі Петра Скунця, поклали букети квітів до пам’ятника, згадали щирим добрим словом, подякували за ту велику любов і щирість, які він щедро вділяв за життя своїм краянам. Поет Володимир Товтин зачитав із цієї нагоди вірш, у якому є такі рядки:
І знову світ в сльозах,
немов жебрак,
І знову світ від жаху
аж здригнувсь.
Нам жити й виживати
треба так,
Як жив у слові й ділі
Петро Скунць.
Василь Чорногор