А за столом – вся родина...

«Це день суворого посту та ревної молитви, – розповідає 80-річна Ганна Голяна із села Абранка Воловецького району. – Із самого ранку в хаті кипить робота. Помолившись, господиня ще на зорі робить опару для керечуна — це білий хліб... У нього увечері поставлять різдвяну свічку, й він стоятиме усі три дні. Для грибової поливки та грибного соусу намочуються сухі гриби, а для узвару – сушені яблука, сливи та груші. А взагалі стараємося готувати 12 пісних страв. Чому саме 12? Бо це число апостолів, а ще в році 12 місяців. Крім уже згаданих грибної юшки та соусу до картоплі, готуємо вінегрет, тушену капусту, квасолю, фанки тощо. Вдень вбирається ялинка, робиться генеральне прибирання у домі».

Коли зійде перша зоря на небі — це знак, що час вечеряти. Стіл застилається білою скатертиною, на кожен куток ставиться зубець часнику, щоби всяка нечисть хату минала. Посередині на столі – керечун із свічкою. А далі ставляться страви. Перед самою вечерею вся родина вмивається — кожен промовляє: «Щоби-м мав таку бігу, як заєць, силу, як ведмідь, а хитрість, як лисиця, а ще добре міцне здоров’я». Тим часом господар заносить до хати оберемок сіна. Бажаючи щасливого святвечора, розстеляє його по долівці. Господиня в цей час кидає на землю цукерки та горіхи, які залюбки визбирують діти. Уся ця церемонія для малечі – велика радість, яка запам’ятовується на все життя. А далі всі йдуть за стіл, моляться «Отче наш» та «Богородице Діво», господар благословляє страви й всі сідають. У деяких сім’ях газда чайною ложечкою з горнятка кожному домочадцю дає скуштувати меду. Це для того, щоб усі в домі любилися. З алкогольних напоїв п’ють тільки трохи вина. Скуштувавши з усіх страв, родина дружно встає, хазяїн воздає хвалу Богу за вечерю, усі знову моляться. А далі гучно колядують. Цього дня по селу від хати до хати на Верховині ходять тільки діти та підлітки, їх тут називають малими колядами.

Зазвичай їм дають невеликі гроші або просто пригощають.

За словами старенької верховинки, на святвечір кожен господар повинен дуже добре пильнувати худобу. Коні, корови, телята та свині мають мати достатньо корму. А ось курей краще годувати надворі. Всипавши їм зерна, потрібно промовляти: тілько би було яєчок, як на дровітні трісочок. Ще деякі господарі із соломи роблять перевесла та обперезують ними стовбури фруктових дерев, це щоб вони наступного літа дали добрий урожай.

У селах, де є фара і священик, після вечері старші люди йдуть на всенощний молебень та службу Божу, аби прославити новонароджене Богонемовля та попросити у нього здоров’я й усіляких гараздів.

Різдво святкується на Закарпатті суто в родинному колі. Прийти привітати зі святками можуть найближчі родичі. А ще прийнято батьками відвідувати своїх дорослих дітей, які вийшли заміж чи оженилися і живуть у чужих сім’ях.

Зазвичай на саме Різдво від хати до хати ходять бетлегеми та колядники, які ставлять вистави й колядують, збираючи гроші на церкву. Як правило, колядники мають музичний супровід із гусель, цимбалів та баяна, а попереду крокує звіздар із зіркою, в якій горить запалена свічка.

Колядують і на третій день. І тоді вже можна відвідувати сусідів, знайомих та друзів.

Віталій Пумпинець, Воловецький район