Починаючи ще з 1919 року, для постановок було відібрано п’єси Олександра Духновича, Августина Волошина, Антонія Бобульського, Марійки Підгірянки, Омеляна Калабішки, Ірини Невицької, Олександра Сливки, Ярослава Барнича, Василя Ґренджі-Донського, Юрія-Августина Шерегія та інших українських авторів Підкарпатської Русі.
Після створення у 1946 році Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру вибір до постановок творів місцевих авторів значно скоротився у зв’язку із суворою сталінською цензурою, яку обійти було надзвичайно важко. Тому окремі драматурги Закарпаття змушені були обережно пристосовувати свої твори до кон’юнктури, підлаштовуючись під постулати соціалістичного реалізму. Так, у репертуарі закарпатських митців навіть у період хрущовської відлиги появилась тільки одна вистава — «Верховино, світку ти наш” за романом М.Тевельова (1957 р.). І лише в часи так званої брежнєвської демократії творів місцевих авторів у репертуарі театралів стало більше: «Розмарінка” Ю.Чорі та І.Марушко (1966 р.), «Жменяки” М.Томчанія та О.Гриб (1967 р.), «Микола Шугай” І.Стецюри (1973 р.), «Ялинка-Верховинка” Ю.Чорі (1976р.), «Вернигори” В.Вовчка (1978 р.), «Повінь” В.Руснака та В.Лебедєвої за Ф.Потушняком (1979 р.), «Два кольори” Ю.Керекеша (1981 р.), «Чардаш над Амуром” В.Вовчка (1983 р.), «Цвіт папороті” Ю.Чорі (1984 р.) та інші.
Варто згадати, що у 1972 році на сцені з’явилась дотепна комедія з народного життя «Пригоди Циля Ковбаски” Антона Копинця. Спектакль, на відміну від глядача, не сподобався партійному керівництву області. Отож його було знято з показу. Через два роки п’єcа була поставлена на сцені Хустського народного театру.
Звичайно, все змінилося у формуванні репертуару після здобуття Україною незалежності. Дирекція та худкерівництво будь-якого театру країни тепер самі мають можливість вирішувати доцільність включення до діючого репертуару творів місцевих авторів. Так, після 1991 року на нашій сцені були поставлені й чудово сприйняті глядачем такі вистави, як «Приходьте до нас на свято” («Закарпатське весілля”) В.Руснака (1992 р.), «Сексуальні ігри під чорним сонцем” В.Шершуна (1992 р.) «Таємниця Ужгородського замку” Ю.Чорі, «Медові дні Василини” Ю.Керекеша (1993 р.), «Ніч на полонині” О.Олеся (1994 р.), «Его” Ю.Чорі, «Князь Лаборець” Ю.Бачі (1996 р.), «Танго для тебе” («Флірт і кохання” Ю.-А.Шерегія (1999 р.), «Закарпатський вертеп” Д.Кешелі (2000 р.) та деякі інші.
Упродовж майже десяти років після першого ейфорійного захоплення експериментуванням у питаннях самостійного підбору репертуару тодішнє керівництво театру в місті над Ужем зовсім відмовляється від послуг місцевих драматургів, адже в діючому репертуарі театрального закладу майже відсутні їхні твори (крім раніше поставленої оперети братів Шерегіїв «Танго для тебе”). Але останнім часом вдала постановка дитячої вистави «Пригода в Карпатах” (2008 р.) А.Філіппова (за мотивами казки Ш.Перро), а також вистав «Судний час” І.Козака (2009 р.) та роману з народного життя «Дорога до раю” Д.Кешелі (2010 р.) дають право сміливо констатувати факт повернення керівництва українського театру Закарпаття до пошуку місцевих авторів, які, безперечно, завжди висвітлюватимуть близькі закарпатському глядачеві проблеми, а тим самим збагатять мистецьку палітру не тільки нашої області, але й інших регіонів України.
А потім були ще такі вистави: «Що залишаємо людям?” за повістю «Іван” Ф.Потушняка (2011 р.) та «Meine libe Віра” О.Гавроша (2012 р)., а цього року народний артист України А.Філіппов взяв до постановки казку відомого закарпатського драматурга Ю.Чорі «Цвіт папороті”.
Пошук можливостей поповнення діючого репертуару Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв не припиняється. Так, з 4 квітня по 1 червня 2014 року в області оголошено конкурс на написання кращого драматичного твору закарпатськими авторами. Вже надійшло 9 драматичних творів від шести авторів. Це — Петро Ходанич (три твори), Дмитро Кешеля, Василь Шершун, Олександр Гаврош, Мартин Гал та Василь Кобаль. Коли буде підбито підсумки конкурсу, найкращий драматичний твір буде рекомендовано до постановки на сцені ще цьогоріч.
Василь Кобаль, керівник літературно-драматичної частини Закарпатського
Укрмуздрамтеатру імені братів Ю.-А. та Є. Шерегіїв
читач 2014-06-03 / 17:44:46
пане Василю, чому "Медові дні ВАсилини" не йдуть на сцені? ПОставили, двічі показали - і все. А від вічної "Хануми" тошно.
Ребрик 2014-06-02 / 09:09:21
Варто було б у цьому контексті згадати й драму "Гордубал" за однойменним романом Карела Чапека в українському перекладі та адаптації для закарпатської сцени Петра Скунця за участю Василя Шершуна.
Ребрик 2014-06-02 / 08:58:44
"А потім були ще такі вистави: «Що залишаємо людям?” за повістю "Іван" Ф.Потушняка".
Але мається на увазі адаптована для сцени повість Івана Чендея.