Роспис автобусних зупинок як вид зникаючого мистецтва

На українських теренах особливо популярною стала техніка мозаїки – клопітка, але з довгим часовим запасом. В наш час ці наївні твори викликають захоплення в іноземців, що розуміються на мистецтві. Так, німецький мандрівник Крістофф Брумме, подорожуючи колишнім СРСР, записав у своєму електронному щоденнику: «Мистецтво майстрів мозаїки в Україні охоплює багато шкіл і стилістичні напрями – експресіоністські й натуралістичні, соцарт і поп. Кожен твір мистецтва унікальний, копіювання залишається долею західних культур… Тепер мета мого життя: я хочу добитися того, щоб сто найгарніших автобусних зупинок України та Росії були взяті під захист ЮНЕСКО». Німець навіть почав втілювати цю мрію. Після його запису в популярній німецькій газеті «Frankfurter Allgemeine Zeitung» була надрукована стаття про мальовничі зупинки України.

На жаль, те, що оцінили за кордоном, не надто цінять вдома. Малюнки на сільських зупинках часто просто замальовують під час ремонту. Та й самі будівлі, буває, руйнуються або ж замінюються на сучасні – одноманітні та безликі. Пропоную читачам «Новин Закарпаття» кілька світлин автозупинок Берегівщини. Зауважу, що на Закарпатті техніка розпису цих архітектурних форм мозаїкою не прижилася (на відміну від сусідньої Львівщини), але збереглося чимало мальованих та зрідка рельєфних картин, які варті уваги та збереження.

Олег Супруненко