Захар Єфименко: "Шахи люблять душею"

Захаре, хлопчики в юному віці мріють стати боксерами, каратистами, борцями чи футболістами… Що вплинуло на твій вибір шахів?

– Шахи – не перший вид спорту, яким почав займатися. В шість років спочатку спробував себе в спортивній гімнастиці, однак щось у мене не пішло. Не подобалася атмосфера, самі заняття та багато іншого, тож через півроку перестав відвідувати секцію. Натомість батько мене познайомив з шахами, одразу сподобалася ця гра й вирішив продовжувати займатися саме ними у шкільній шаховій секції, а згодом став займатися в секції обласної дитячо-юнацької спортивної школи в 

Свої перші успіхи пам’ятаєш?

– Їх було досить багато, важко зараз і пригадати. Доволі швидко почав прогресувати – уже у 8 років виконав 2-й розряд, у 9 — перший, а в 10-річному віці став кандидатом у майстри спорту. На Закарпатті це було своєрідною сенсацією, адже в той час боровся з такими ж за рівнем, але вже зрілими шахістами.

Хто підтримував тебе впродовж усієї кар’єри?

– Заохочував і допомагав батько, який теж у минулому був шахістом-другорозрядником. Можливо, через те, що не реалізував себе в цьому спорті, він покладав великі надії на 

Найбільший успіх до тебе прийшов у 2010 році, коли в складі збірної України здобув звання чемпіона Всесвітньої шахової олімпіади. А після того перемоги ще були?

– У 2011 році здобули вікторію на клубному чемпіонаті Європи в Словенії, а торік стали срібними його призерами. Також був третім у чемпіонаті України. В минулому році став володарем Кубка Закарпаття зі швидких шахів.

Окрім шахів, чим ще займаєшся?

– Працюю тренером-інструктором у шаховому клубі міста Мукачева, який підтримують міська рада та меценат Йозеф Реш. У Мукачеві сьогодні найкращі умови для розвитку шахів в області. Саме тому й переїхав до міста над Латорицею, щоб навчати інших азам цієї чудової гри.

Як сім’я ставиться до того, що постійно перебуваєш у роз’їздах – на зборах та турнірах?

– Я ще неодружений, а батьки тільки раді тому, що  виступаю на різного рівня міжнародних турнірах. Уже давно до цього призвичаїлись.

У кожного шахіста є улюблена партія чи шахова фігура. Захаре, які вони в тебе?

– У принципі, в мене нема якоїсь улюбленої фігури чи комбінації, названої на честь шахіста, який вперше її вигадав. Проте поважаю таких великих шахістів, як Гаррі Каспаров та Боббі Фішер.

На твою думку, хто є найсильнішим шахістом України?

– Василь Іванчук. Він уже давно є незмінним флагманом вітчизняних шахів і продовжує утримувати за собою лідерську позицію.

За рейтингом ФІДЕ, нині ти на 52-й позиції, а от у 2011 році знаходився на 34-й сходинці. Які причини такого спаду?

– На жаль, у кожного спортсмена бувають періоди піднесення та певного спаду. Саме останній був і в мене в минулому році, тож і відкотився назад. Це закономірний процес, адже не можна весь час бути на піку своєї форми. Нині завдяки комп’ютеризації відбувається досить швидка популяризація шахів, з’являється багато нових молодих шахістів, посилюється конкуренція.

Цікаво, для шахів вік має значення?

– Якщо проаналізувати історію, то в 60—70-ті роки минулого століття вважалося, що чим старший шахіст, тим він досвідченіший. Але в сучасному світі, завдяки комп’ютерним шаховим програмам у цей спорт приходять зовсім молоді люди, які здатні швидко мислити, миттєво приймати рішення. Та й самі шахи від цього стали більш динамічними, жорсткими – одна помилка може коштувати поразки. На мою думку, оптимальний вік для шахіста — від 20 до 40 років. Далі спостерігається певний ігровий спад: яскравим прикладом цього є індієць Вішванатан Ананд, якому в його 41 рік все важче й важче зберігати за собою світову корону. На цьому рубежі (40 років) знаходиться і наш Василь Іванчук, в якого теж бувають помітні спади.

Захаре, до яких змагань зараз готуєшся?

– Шахові змагання стартують через два місяці — в квітні клубним чемпіонатом Росії, далі розпочнеться першість Європи, потім – різні турніри. Саме зараз до них і готуюся.

Кого б виділив із закарпатських шахістів?

– Шкода, що за останній період у наших шахах не з’явилася нова генерація гравців, а залишилися ті ж люди, які вже довгий період презентують наш край. Зокрема, Володимир Охотник, Юрій Довжик, Олег Боршош, Василь Прокопишин. Раніше досить яскраво виступав Василь Шикула, але він дійшов до гросмейстера, а потім чомусь полишив активні шахові виступи.

Чи береш участь у комерційних шахових турнірах з потужним призовим фондом?

– Шахи – один із бідних видів спорту. Їх не варто навіть порівнювати ані з тенісом, ані з футболом. Цей спорт люблять душею, а не через можливість заробити. Шахи — це скоріше хобі, як от ловити рибу чи якесь інше улюблене заняття. Сподіваюся, що, можливо, ФІДЕ буде залучати спонсорів і ситуація зміниться на краще, але поки маємо те, що маємо…

Яка твоя найближча спортивна мета?

– Хочу повернути собі втрачені рейтингові позиції, а далі будемо працювати над реалізацією інших 

Роман Сенишин

Теги: Єфименко, шахи

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати