Екс-нардеп Сергій Чейпеш: "Ми були впевнені, що бандити при владі – явище перехідне"

У чому полягає діяльність депутата, добре знає вчитель фізики з Королева Сергій Чейпеш. У непрості 90-­ті пан Сергій став одним із тих, хто приймав Конституцію України, голосував за затвердження гривні, узаконення приватного бізнесу. Своє чотирирічне депутатство теперішній педагог згадує як поганий сон. Робота в парламенті кардинально змінила і переламала життя королівчанина.

«ЯКБИ Я ЗНАВ НАПЕРЕД, ЩО ТАКЕ УКРАЇНСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ, ТО ВІДМОВИВСЯ Б ВІД ДЕПУТАТСТВА»

Період вашого депутатства припав на нелегкі часи — бандитизм, рекет... Чи відчувалося це у стінах парламенту?

— Не так сильно, як можна було очікувати. Деякі «кадри» явно виділялися серед депутатів, але ми були впевнені, що бандити у владі — явище перехідне. Що це данина часу і воно мине, як пережиток. Тоді був великий ідеологічний підйом, у парламент пройшло багато рухівців, простих людей. Час був такий...

Чому саме ви виграли мажоритарні вибори?

— Період у державі був жахливий, страшна криза... Відчував, що треба йти щось робити, народ був доведений до межі, далі вже не можна було так жити... Люди мені повірили, бо я був одним із них...

Чи знає кандидат у депутати, на що він іде?

— Я не знав. Якби знав, на що йду і куди потраплю, то точно не балотувався б до парламенту. Слава Богу, що я повернувся додому нормальною людиною, з адекватною поведінкою, психічно врівноваженим...

Це неймовірно важка робота, в якій потрібно мати дуже широке мислення: розумітися і на зовнішній політиці, враховувати різні аспекти всередині країни, дуже добре знати закони. Я був звичайним вчителем, знав українське законодавство на рівні пересічної людини. Голова просто розривалася... А як приймав рішення? Коли були політичні, ідеологічні законопроекти – підтримував Чорновола, коли економічні — Пинзеника, Ланового.

Були у вашій практиці непрості рішення?

— Так, бо від того, як натиснеш кнопку, залежали долі мільйонів людей. У школі я вчив учнів, що робити помилки — це недобре, а тут мої помилки дорого коштували б.

Ми не знали, за що хапатися. І там проблеми, і там, і там, і там... У бюджеті коштів практично нема, а ті, що є, не знаєш куди розділяти... У першу чергу виділяли гроші на облаштування шахт, вже неможливо було слухати новини: щодня новий вибух, нові смерті, а відповідальність за це лежала фактично на нас...

Які вдалі законопроети прийняла Верховна Рада вашого скликання?

— Одним із плюсів, як на мене, є те, що парламент пішов на приватизацію. Після Союзу залишилося багато напіврозвалених, «нічиїх» підприємств. Через них ми й вдалися до приватизації, щоб приватний бізнес не дав повністю зруйнуватися цим об’єктам.

Разом з тим, у нас була товстелезна книга, перелік великих державних об’єктів, які приносили найбільший прибуток країні. Вони належали до недоторканних, їх ні в якому разі не можна було приватизовувати. Тепер я дивлюся, що з тієї книги залишилася, може, тоненька брошурка. Закон про приватизацію згодом використали «по-своєму».

Хто з нині відомих політиків працював з вами?

— Пам’ятаю, як складала присягу Юлія Тимошенко. Я ще звернув на неї увагу — худенька така, мініатюрна, невисока... Вона сиділа далеко від мене, поруч з дніпропетровськими депутатами. А поряд зі мною сидів Віктор Медведчук.

Чи є у депутатів свої стилісти, іміджмейкери, люди, які пишуть їм промови?

— Так, звичайно. Особливо, коли за нардепом стоїть якесь підприємство чи група фірм, інтереси, гроші яких він повинен відстоювати у парламенті. Депутат стає повністю залежним: аж до того, що і коли вдягнути, що говорити, про що промовчати, ну і, звичайно, за що голосувати... Можна сказати, його фактично дресирують...

«МЕНЕ ЗУСТРІЛИ ТАК, НІБИ Я ПОВЕРНУВСЯ З ТЮРМИ, ДЕСЬ ВІДСИДІВ ЧОТИРИ РОКИ...»

Як змінилося життя після повернення додому?

— Кардинально змінилося. Я був у хороших стосунках з односельчанами до депутатства, а коли повернувся, то люди зустріли мене як ворога народу, ніби я прийшов із тюрми, відсидів десь чотири роки. Через своє депутатство два роки не міг знайти роботу, був у відчаї, хотів уже іти працювати чорноробочим у депо. Дуже важко сприйняла переміну дружина, ми повернулися у набагато гірше становище, ніж до нашого переїзду в Київ. Жінка почала працювати у школі, за сто гривень – це й був наш сімейний бюджет. І теща подарувала нам корову, то ми годували корову, а корова нас.

Кажуть, люди дуже сподівалися на вас, гадали, що ви допоможете селу.

— Розумію, як це прозвучить, але тоді в бюджеті справді не було грошей. Якби в мене були можливості допомогти, я б допоміг...

Зазвичай колишні парламентарі не скаржаться на своє життя...

— Робота в парламенті дає хорошу можливість створити свій бізнес, проінвестувати його з бюджету. Були люди далекоглядніші за мене, я ж ніколи не був бізнесменом, не хотів брати ні копійки з державних коштів. Коли повернувся додому, всі думали, що я накрав для себе вдосталь, до мене ставилися, як до олігарха якогось... Є люди, які й зараз думають, що я маю десь таємні рахунки...

Пам’ятаю, у нас не було грошей, щоб заплатити за світло, ми заборгували за три місяці 90 гривень, здається. До нас прийшли і відімкнули електрику. У когось — піврічні борги і нічого, а нам зняли лічильник. Чи зі зла, навмисне, чи думали, що в мене є гроші, а я не хочу платити. Не знаю... Газу в нас не було, ми готували їжу на електричній плитці, можете уявити, в якому становищі опинилася наша сім’я.

Зараз все налагодилося?

— Так, я працюю в школі, викладаю фізику. Треную веряцьку футбольну команду, вона стала чемпіоном у районі. Звичайно, важко було з народного депутата переходити знову на професію вчителя, але ця робота повернула мене до нормального життя. Та й стосунки з односельчанами налагодились...

Як вам нинішні вибори?

— Добре, що повернулася мажоритарна система. Основна частина політичної еліти сьогодні живе у своєму, «особливому» світі. Їхні грошові обороти вже обраховуються не мільйонами, а мільярдами. Ці люди поняття не мають, як живе більшість народу в нашій державі. Хіба нормальна людина витрачатиме тисячі доларів на манікюр для своєї собаки, коли більшість українців проживає за межею бідності? Думаю, мажоритарка влиє до нового парламенту «свіжу кров». Це люди, які знають проблеми свого округу. Зрозуміло, що через мажоритарну систему до парламенту також пройшло багато «фінансових мішків». Але і вони так чи інакше матимуть ефективніший, тісніший зв’язок зі своїм регіоном.

Христина Горват

Теги: вибори, парламент, депутат

6 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати