100 закарпатців віком від 4 до 101 року розповіли про свій "ікигай"

Михайло, 101 р., смт Вилок, історик: «Живу заради своїх дітей, які не дозволяють мені старіти. Коли ми разом гуляємо з дочкою і я трохи відстаю, вона каже мені: «Наздоганяй! Що ти ходиш як старий дідо?».

Вікторія, 19 р., студентка-­політолог, м. Берегово: «Прокидаюся щоранку для того, щоб жити, працювати, вчитися, розвиватися, завершити те, що не змогла вчора... Я багато чим цікавлюся: малюю, пишу, читаю, стараюся не зациклюватися на чомусь одному, а рухатися вперед. А люди, заради яких живу, це насамперед мої батьки».

Іван, 20 р., смт Міжгір’я, студент-економіст: «Сам не знаю заради чого прокидаюся кожного ранку... Люблю писати вірші... Хотів би власноруч скласти автівку, тоді б я дуже пишався собою».

Вікторія, 40 р., м. Мукачево, домогосподарка: «Я мама двох чудових діток: сину — 5 років, донечці — 4 місяці. Ось заради них і живу, прошу Бога, щоб прокинутися вранці здоровою і встигнути поставити своїх крихіток на ноги, виховати їх добрими, чуйними людьми, які слідують Божим заповідям. Хай мої дітки будуть щасливими!».

Катерина, 26 р., с. Цеглівка, вчитель: «Чого прокидаюся зранку? Думаю, було би трохи дивно і нелогічно, якби я цілодобово спала. Здоровим людям важко НЕпрокидатися, якось це неприродно все­таки...».

Андрій, 23 р., студент-­економіст польського вузу, м. Рахів: «Прокидаюся заради справ, які можна вчинити, щоб наступний день був ще кращим. Чи був у мене період «абсолютного щастя»? Так, коли я був дітваком. Я просив тоді у мами гроші на кіндерсюрпризи, мілківей­лего... Міг потім бавитися з тими іграшками цілими днями. Ото було щастя!».

Христина, 70 р., с. Вільшани, пенсіонер: «Люди мають прокидатися, щоб прожити день по­Божому, допомагати ближнім... Так би мало бути...».

Михайло, 22 р., аспірант, с. Довге: «Я прокидаюся кожного ранку заради роботи, щоб прожити ще один день, знову побачити рідних серцю людей — батьків, друзів, знайомих. Тепер чомусь у мене особливої мрії немає... Хіба що хочеться знайти ту єдину, з якою я проведу все своє життя. Я б хотів починати свій день заради того, щоб побачити зранку біля себе кохану дружину, а в домі почути слова: «Доброго ранку, тату!».

Мирослава, 27 р., Великоберезнянський район, волонтер: «Я прокидаюся, щоб жити, любити дорогих мені людей. Тепер у моєму житті настав період, коли я знаю, чого хочу і що буду робити. Здійснюється моя мрія – їду в Ліван волонтером».

Наталія, 22 р., м. Іршава, офісний працівник: «У даний період свого життя, щоранку я прокидаюсь в надії, що, можливо, саме цього дня моє життя почне змінюватися в кращий бік. Улюблені люди, заради яких я живу — це мама і найкращі друзі».

Василь, 4 р., м. Тячів: «Зранку я прокидаюся, бо мене будить моя мама. Вона мене відводить у дитячий садок, сама йде на роботу... Не хочу ходити в садок».

Оксана, 23 р., м. Мукачево: «Я прокидаюся кожного ранку скоріше не заради «чого», а заради «кого». Заради себе... Моя мрія — бути вільною людиною і ні від кого не залежати».

Наталка, 10 р., с. Руське Поле, школярка: «Тепер прокидаюся, бо треба іти в школу. Літом було набагато приємніше прокидатися, ми багато подорожували по Закарпаттю з батьками».

Ярина, 24 р., с. Липча: «Щоранку я прокидаюся заради своєї маленької донечки. I знову ж таки живу я заради неї... Найщасливiшим днем у моєму життi був день весiлля, тодi я точно знала чого хочу: щасливу, мiцну родину... На улюблені заняття не має часу, але я не шкодую за цим».

Василь, 30 р., підприємець, м. Свалява: «Встаю зранку, бо треба йти на роботу. Період у житті був темний, тепер – світлий — я знаю, чого хочу і що маю робити. Добре було б, якби день став довшим, щоб встигнути більше».

Олексій, 52 р., смт Воловець, тимчасово непрацюючий: «Я прокидаюся зранку заради того, щоб одягнути штани, вийти на вулицю, натрапити, зустріти чи наступити на щось і вигукнути: «Ось! Нарешті я зустрів, натрапив, наступив на те, заради чого прокидався всі попередні 52 роки».

Ольга, 19 р., м. Свалява, студентка медичного факультету: «Моє улюблене й основне заняття — це медицина. Після довгих пошуків я нарешті зрозуміла, що є там, де хочу бути, що багато «невипадкових випадковостей» привели мене до цього».

Ганна, 36 р. активістка політичної партії, м. Перечин: «Хочу, щоб ранки були різні, щоб їздила кудись і прокидалася постійно в іншому місці... Не знаю, хочу...».

Олександр, 33 р., співак-­репер, м. Ужгород: «Прокидаюся з надією, що новий день принесе багато приємного. У мене є хобі — малювання і музика, частково робота. Люблю проводити час з дружиною, живу заради сім’ї. Світлі моменти мого життя — перемога на «Червоній Руті», усвідомлення того, що кохана захоплюється моїми талантами».