Дні закарпатців у столиці України. Мідянка, Гаврош, Дочинець

Ще в січні минулого року на адресу нашого земляцтва («Закарпатці у м. Києві»)  надійшли дві книжки від М. І.Дочинця – «Многії літа. Благії літа» і «Вічник» з дарчими автографами пана Мирослава. Звичайно, ці книжки пішли «по руках», одна з них («Вічник») і сьогодні десь у «шорах…», а на «розкладці» в Київраді на якомусь зібранні «актива міста» книжку про Андрія Ворона миттєво розкупили, адже  серед мас пішли чутки про Ворона. Тоді вже до мене (я там був) , як до закарпатця, і стали «приставати» – що, де, як, де можно дістати?..  Але  інтенсивне зростання інтересу про Закарпаття поміж літературного та інтелектуального «бомонду» Києва почалось вже на початку цього року, коли стало відомо, що серед відібраних «великими мужами» номінантів на Шевченківську премію з літератури аж ДВОЄ ЗАКАРПАТЦІВ – поет Петро МІДЯНКА і прозаїк Мирослав ДОЧИНЕЦЬ!                                                                                                              

До цього слід додати ще й те, що раніше було оголошено конкурс на створення сценарію для повнометражного кінофільму про Т. Шевченка у зв’язку  з майбутнім великим ювілеєм Пророка – 200-літтям з дня Його народження. І тут не обійшлось без наших земляків, без нашого Олександра ГАВРОША, який вже давно відомий в Києві не менше, ніж дома, на Закарпатті, але тут його «не гризуть» так, як там, у нас…                                      

І от пішла інформація, що «Національну премію України імені Тараса Григоровича Шевченка» за 2012 рік присуджено поету із Закарпаття Петру Миколайовичу МІДЯНЦІ за книжку поезій «Луйтра в небо», а конкурс і грошову премію за кращий кіносценарій до 200-ліття Т.Г.Шевченка поділили між собою письменники Олександр ДЕНИСЕНКО (Київ) і  знову таки наш (!) Олександр ГАВРОШ за свій сценарій  «Історія одного доносу».                                     

І як тут не гордитись-пишатись нашими славними земляками!?  І ми, «Київські закарпатці» , щиро вітаємо лауреатів-конкурсантів-номінантів – П.Мідянку, О.Гавроша і М.Дочинця – зі всенародним визнанням їх творчості, їх таланту…

Особисто привітати Петра і Олександра мені вдалось цілком випадково, коли, йдучи по справах в місті, я дізнався, що зараз (це було 7 березня), о 17-й годині в Музеї Т.Г.Шевченка відбувається презентація книжки  Петра Мідянки «Луйтра в небо» та інших його творів… По дорозі вдалось запросити туди кількох наших молодих закарпатців, адже інформації про цю подію було вкрай мало, але зала в музеї була «майже повна», хоча нас, земляків, зокрема «керівників», там не було. Зі мною туди  заскочив керівник нашої «молодіжки» Іван Магей (юрист родом із Верхнього Водяного) і пізніше «підійшли» ще кілько молодих закарпатців. Навіть відомий всім нам і вам широколузький земляк П.Мідянки письменник Ярослав Орос, він теж не знав про цю подію і не зміг особисто потиснути руку Петрові… Добре що був там О.Гаврош і «свита» пана Мідянки…

Петро Миколайович періодично, між запитаннями і виступами присутніх, читав свої вірші, стараючись дуже виразно наголосити на «незвичних» для киян словах… Всі, хто виступив на цьому прекрасному і знаковому вечері,  київські поети, зокрема Василь Герасим’юк, журналісти з радіо і газет вітали  лауреата. Дуже файно сказав про свого земляка О.Гаврощ, підкресливши своєрідний стиль творчості пана Петра, розповів «про сільське життя» Поета… Важко переказати і згадати всі ті запитання, що посипались на скромну голову Петра від присутніх – від «що таке луйтра,  пуд, прімаш, фирес, Мараморош»…, до  «чому він живе в селі?», «що зробить з «великими» грошима».  Слід сказати, що презентація дуже вдалася, всі книжки Петра Миколайовича були розкуплені (крім «Луйтри…» – «Вірші з поду» і «Марамороський  розлом»). Правда, потім не менше півгодини лауреат сидів і пдписував   свої книжки своїм прихильникам…                                                        

Цей файний вечір закінчився в офіці нашого земляка-юриста І.Магея зустріччю з молодю,на якій Петро Миколайович і Його Ангел-охоронець пані Людмила Загоруйко розповідали про життя-буття в Широкому Лузі, про творчість поета  «з косою в руках», з тачкою,  з крумплями-бараболями,  козами-курми-поросятами-гусьми… Було дуже файно, повчально, весело і… допізна.  Але всі були задоволені і щасливі, бо кожний потримав руку,    десницю  Великого Поета, нашого земляка Петра Миколайовича Мідянки.        

P.S. Хтось на «Закарпаття онлайн» сказав, що  премія Петра Мідянки – четверта Шевченківська премія, яку отримали закарпатці. Це помилка. Премія П. Мідянки – одинадцята Шевченківська премія для наших земляків. Першою була присуджена нашому славному, всесвітньовідомому композитору із Сваляви  Євгену Федоровичу Станковичу ще в 1977 році (згодом, можливо, я напишу проце…)

P.P.S.  Дні закарпатців у столиці продовжуються, бо нас тут багато, а разом з вами  – ми файні…

м. Київ, 13 березня 2012 р.

Теги: закарпатці, Мідянка, Гаврош, Дочинець

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати