Наш видатний земляк

Василь Захарович, спустившись з високогірної Ясинської Гуцулщини в   долину Ужа, закінчив славнозвісний медичний факультет Ужгородського державно університету ще в ті часи, коли ніхто і не думав-не гадав перетворити його, університет, в своєрідний «бізнес-проект» по випуску дипломованої продукції… Дякуючи ґрунтовній базовій освіті в рідному Закарпатті Всиль поїхав до Києва для продовження і удосконалення своїх знань в галузі медицини і вже за пару-другу років повністю «позахищався» - став кандидатом, а потім і доктором медицини, а далі – професором, членом-кореспондентом АМНУ…                                                                                       

Я тільки тут, у Києві, познайомився з Василем Захаровичем, але знаю його більше 25 років і весь час дивуюсь, звідки у нього стільки енергії, активності і діловитості, адже він не тільки вчить молодь і практикує як лікар (Світило нашої медицини, як називають його «позаочі»), але і сам постійно вчиться. Я не знаю, коли він відпочиває і скільки годин на добу він спить. Подумайте самі: він багато років очолює деканат 2-го факультету Національного медичного університету ім.. О.Богомольця, сам створив і багато років очолює кафедру  пе……………(??), організував і є головним редактором декількох наукових журналів, які розповсюджуються в Європі і світі…                             

Своє сімдесятиліття Василь Захарович зустрічає в «когорті» своїх уже відомих учнів – більше 10-и докторів наук, біля 30-и кандидатів наук не рахуючи цілу тайстру аспірантів по всій Україні і бесаги студентів, які бігають за ним як діти за мамков…При всьому цьому пан Василь опублікував на сьогодні більше 600 наукових праць, біля 30 монографій, не рахуючи там різних «авторських і патентів». Недарма він вже давно Заслужений діяч науки і техніки України. Детально про наукові і педагогічні досягнення Василя Захаровича можно ознайомитись в різних джерелах інформації, але я не можу не згадати коротко про науково-організаційну і громадську діяльність пана Василя.                                                                       

Ще десь на початку 90-х минулого століття професор Нетяженко зі своїми соратниками організував і створив «Асоціацію лікарів-інтерністів України», яка на сьогодні нараховує більше п’яти тисяч лікарів зі всіх куточків нашої держави. Асоціація входить до складу «Міжнародного товариства внутрішньої медицини»,  до складу «Європейського товариства кардіологів»,  Дійсним членом цих товариств є і пан Василь, до складу «Європейського дому серця»…Велику громадсько-державну роботу Василь Захарович проводить як Головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я  -  «Терапія», що курирує авіаційну й космічну медицину, алергологію, гастроентерологію, гематологію та ін…                                          

За «анонімним опитування студентів» Київського медінституту за 5-бальною оцінкою ця когорта майбутніх ескулапів так оцінили професора Нетяженко:  знання предмета – 4,75; хабарництво – 0,92 (може взяти квіти…);  почуття гумору – 4,96; вимогливість – 4,35;  доступність – 3,25; строгість – 4,00…  Звичайно, це не повна характеристика нашого ювіляра, адже студенти є студенти. Від себе хотів би додати до характеристики пана Василя наступне. Я старався  знайти інформацію в різних ЗМІ про державні  та інші нагороди нашого видатного земляка.  Не знайшов,  тому і не знаю, що сказати з цього приводу (в той же час десь вичитав, що один із наших земляків, набагато молодший за пана Василя, має більше 95 таких нагород!)..

Міцного здоров’я Вам, шановний Василю Захаровичу, живіть довго і продуктивно, Ви потрібні нам, закарпатцям і всій Україні. Будьте, будьте завжди!...                                                                                                         

м. Київ, 8 квітня 2013 р.

Теги: Нетяженко

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати