А було це в понеділок, велике свято Преображеніє Господнє (Спас), у моєму селі Сасово, що на Виноградівщині, Храм церкви. З дитинства пам'ятаю цей радісний день, празник, як у нас говорили, коли до села сходяться процесії з хрестами і павісами на чолі з попами зі всієї округи, родичі і друзі з близьких і далеких сіл, навколо церкви велика і галаслива торгівля медяниками, кавунами (диня сируча), мерзлиною, цукерками... Дітям рай, грішникам сповідь і відпущення гріхів, а корчмарям великий прибуток...
А в цей "гекачепський" понеділок було не до празника. Вже десь на початку восьмої я був у своєму кабінеті і старався зв'язатись з районними силовиками. Прокурор, воєнком, нач. міліції – нікого не можу знайти, всі терміново викликані в місто на екстренну нараду. Один тільки начальник районної служби безпеки В'ячеслав ? (забув його прізвище) на місці і він сказав мені, що він "в курсе" і буде інформувати мене про хід подій і про ситуацію в районі і місті...Пізніше воєнком доповів мені, що до Києва терміново приїзджає генерал (чи маршал ?) член ГКЧП Варенніков, а навколо Києва "зтягуються" війська...
На четверту годину дня я призначив розширене засідання Президії райради і Виконкому і запросив на цю нараду районних силовиків. Прокурор В.Лукомський на моє прохання приніс мені Закон СРСР "Про правовий режим надзвичайного стану" від 3 квітня 1990 р. (№ 1407 – 1) і Постанову Верховної ради С РСР "Про введення в дію Закону СРСР "Про правовий режим..." за № 1408 – 1 від 3 квітня...
На це засідання прийшла маса людей, майже всі райдепутати (на той час нас, депутатів, було більше 120 чоловік), велика зала переповнена. Я коротко розповів про ситуацію в районі, місті і державі, докладно проаналізував наведені вище Закон і Постанову, ніхто з присутніх не сказав, чи не зкасувало ГКЧП ці документи... Дискусія і "викрики з місць" були неймовірними, шум-гам і звинувачення, погрози... Присутні розділились майже порівну на два табори – "за" і "проти "ГКЧП. Правда, силовики мовчали, а прокурор офіційно підтвердив, що Закон і Постанова на цей час діючі.
Після всіх "баталій" я зачитав проект Рішення Московської районної Ради й Виконкому "Про ситуацію, що склалася в країні на 19.08.1991 р.", яке слід було проголосувати членам Президії Ради і членам Виконкому. Ситуація була напружена і неоднозначна. Хоча нашу Московську райраду і називали демократичною, але в цій ситуації я не був впевнений, що голосування буде позитивним , адже в проекті Рішення сказано, що оголошення надзвичайного стану в СРСР та створення ГКЧП є порушенням Закону СРСР і Конституції СРСР і що будь-яке рішення чи розпорядження, що виходить не від законно обраних органів влади є протизаконними і виконанню не підлягають...Я хвилювався, хоча і старався приховати це від публіки. Я знав і знаю, що деякі люди в складних ситуаціях можуть "проявити слабинку". Тоді ще не було поняття "тушки", але люди з такою мораллю були, на жаль, завжди. І тут я, щоби вийти зі складної ситуації, вирішив схитрити...
Ще раз ретельно прочитав проект Рішення і сказав: "Прошу членів Президії і Викорнкому проголосувати це Рішщення – "Хто проти?" - мовчок, ні одної руки не піднято. "Хто утримався?" - те саме, мовчок і тихо в залі... Об'являю – "Рішення прийнято одностайно"! Ось тут і почалося. Знову щум-гам, крики, кулаки.. "Ви неправильно голосували, зпочатку треба ставити "хто за" і т.д., і т.п. Питаю прокурора та інших, чи є десь регламент чи закон, де сказано, як слід голосувати? Виявляється, що нічого подібного немає, а може десь і є щось, але на той час ні я, ні присутні в залі цтого не знали...
Це Рішення за № 1371 було прийнято 19 серпня 1991 р. Наступного дня, 20 серпня за № 259 я, як Голова Ради й Викокому Московського района м. Києва, видав Розпорядження такого змісту:
"В зв'язку з введенням надзвичайного стану в СРСР наголошую, що єди ною конституційною владою на території Московського районі м. Києва є районна Рада народних депутатів та Київська міська Рада народних депутатів та їх виконавчі органи. Виходячи з цього:
1. Всім посадовим особам району забезпечити чітке і безумовне виконання своїх службових обов'язків при неухильному дотриманні Констит уції та інших законів УРСР.
2. Будь-які вказівки чи розпорядження, що виходять не від законно обраних органів влади, є незаконними і виконанню не підлягають....."
Далі були події, що призвели до 24 серпня 1991 р. Але про це іншим разом....
м. Київ, 19 серпня 2011 р.