ПРАПОР

Це було перше серед 14-ти районів м.Києва стихійне, але велике свято - офіційне підняття національної символіки - синьо-жовтого прапора перед державною установою. День 13 липня припадав на п'ятницю, коли в "Палаці Україна" на 16-у годину було призначено урочисте зібрання з нагоди першої річниці з дня проголошення Верховною Радою Суверенітету України (16 липня 1990 рю). На "Свято підняття..." зібралось кілька сотень людей, серед них народні депутати П.Кислий, М.Горинь, О.Согуняко, Л.Скорик І.Заяць, І.Драч, В.Яворівський та інші, представники Народного руху України і багато-багато інших киян і гостей столиці... Розголошенню про це незвичне на той час дійство зробили нам...комуністи! Так-так. 10 червня (вівторок) ранкова киівська комуністична газета "Прапор комунізма" (гол. редактор ?.?.Ситнік) була масово розповсюджена по всьому Києву з великою критикою не першій шпальті, мов так званий демократ, руховець і націоналіст  Микола Бідзіля, який "незаконно" зробив розриття і встановив невідомо за які кошти зроблені "дорогі" щогли і збирається в п'ятницю підняти на них без всякого на те дозволу влади націоналістичні, бандерівські прапори! Кращої агітації нам і не потрібно було...

Слід зауважити, шо "на дворі" в той час були ще СРСР і УРСР, були райкоми-обкоми-ЦК'аки та інші коморгани, включно КДБ і т.п. і всяке таке інше... І правда, ми не довго знаходились в ейфорії,  бо вже через тиждень наш прапор зі щогли зник, 8-міліметровий багатожильний трос, яким був піднятий і закріплений прапор, був "перекушаний"..  Ми підняли нове полотнище. Скоро і цей прапор зник. Потім третій, теж зник. Далі вже наші прапори ніхто не чіпав. Я жартував тоді, що синьо-жовтий прапор ніде не можно придбати, купити, тому і крадлуть наш. Адже я на той час замовив на фабриці художнього текстилю (директор М.Мокрецький, з Чернівців, хоча і комуніст, але наша людина, а "за націоналістичні прапори" його  скоро зняли з посади...) 20 стандартних і 4 великі наші знамена...                       
   
Перед "Святом підняття..."  Президія нашої Ради прийняла Рішення №1047 від 3 липня 1991 р. "Про використання української національної символіки" з таким пунктом: "Встановити над Москов- ською районною Радою 13.07.91 р. до дня проголошення суверенітету України , 16 липня, одно- часно з державним прапором, український національний синьо-жовтий прапор. Час підняття прапора - о 14,00 годині.! Голова Ради - підпис. А вже 10 липня я видав Розпорядження №205  "Про організацію виконання Рішення Президії Московської районної Ради народних депутатів №1047 від 03.07.91 р." в якому було розписано порядок дій виконкому щодо  проведення "Свята підняття..."  Цікаво зауважити, що з 15-и присутніх на засіданні членів Президії Ради п'ятеро не падписали Рішення, і всі вони були  комуністами. 
  
З того святкового дня пройшло більше місяця, з'явилось ГКЧП (19 серпня, свято Преображеніє Господнє, понеділок...) і от, 21 серпня, коли вже ГКЧП "гавкнулось", до мене звертаються троє моїх колег з Печерського району (комуніст Л.Косаківський), Подільського району (комуніст  Г.Романюк) і Шевченківського району (комуніст П.Романюк) з проханням позичити їм по одному національному прапору... Я позичив, але ні один з них (до перебудови вони всі троє були першими секретарями свої райкомів КПРС) до сьогодні мені не повернули синьо-жовті прапори...

м. Київ, 13 липня 2011 р.

P.S.На час описаних подій я був Головою Райради і виконкоміу Московського району м. Києва, обраний за підтримки НРУ.

Теги: прапор, синьо-жовтий

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати