Один із наших - Ігор Чейпеш, підприємець, родом з Іршави. В Києві він менше 10-и років, але вже давно відкрив тут ресторан "Закарпатська колиба" - "НА ДЕЦЮ ДО ГАЗДИ".
Дуже милий і затишний заклад з чисто закарпатським колоритом в дизайні, страви тут, крім "стандартних", теж закарпатські - банош, голубці, гурка, пікниця, бужений шовдирь і бужена солонина, токан з бринзов, палачінти з лекварьом, чеські кнедлики, пасуля пудбивана, пасуля з капустов... Але хочу сказати, що ресторан цей для нас, київських закарпатців, як частина рідного дома, як ковток чистого гірського повітря, бо ми тут збираємось не тільки на ті чи інші урочистості, але тут ми проводимо і "виїздні засідання" Ради Товариства, вирішуємо ті чи інші поточні і не тільки проблеми... Єдина незручність - колиба Чейпеша хоч і в центрі міста, але мала... І тому наш Газда знайшов вихід з положення і ...
...31 березня запросив нас, Товариство, на освячення і відкриття нового приміщення "НА ДЕЦЮ ДО ГАЗДИ", площа якого біля 1000 кв.м., відразу можна сісти за дубові столи і на букові корсийки більше 300-ам гостям. Ресторан має великі і малі приміщення, вісім "бочок" і шість "хижок", в яких, бочках і хижах, в кожній може сісти 6-8 чоловік. Всі приміщення мають суто закарпатський, верховинський дизайн, сама хата побудована з закарпатської семерки... Інтер'єр розробив сам газда Ігор, і виконали його наші, закарпатські майстри разом з київськими художниками. Крім нас, закарпатців, на освячення і відкриття прийшли, крім священників, гості і приятелі газди - київські підприємці, науковці, митці і журналісти... Нас, закарпатців, тут в цей вечір було не багато, всього біля 40-а чоловік, серед яких два генерали армії - В. В .Дурдинець і І. Ю. Свида, не рахуючи інших генералів-полковників, депутатів-послів, членкорів-професорів, студентів і просто нормальних людей... Все було дуже файно і приємно, тепер ми вже маємо і велику київську хату, яка так і називається... "Закарпатська колиба" - "На децю до газди". Назва певною мірою перекликається з Чучковою "Деца у нотаря",але, гадаю, це не великий гріх, і взагалі - хіба це гріх?
м. Київ, 2 квітня 2011 р.
P.S. Хто захоче завітати до нашої колиби, будучи в Києві, Товариство допоможе