Відповідно до статуту Церкви для обрання Глави потрібно набрати не менше двох третин голосів присутніх єпископів. Таке голосування може проводитись впродовж чотирьох діб, але не більше, ніж 12 разів. Якщо за цей період не вдається обрати Главу, його обирають простою більшістю присутніх єпископів. Кандидатом на посаду Глави може бути висунутий будь-хто з присутніх, може бути і самовисуванець. Всі перипетії і хід виборів протягом чотирьох діб тримаються в повній таємниці, адже учасники подій працюють, живуть і ночують там повністю ізольовано від світу, ніякої інформації звідти "назовні" не виходить, і тільки на кінець четвертої доби можуть "пройти чутки", що когось обрали, але офіційно це буде оприлюднено лиш після того, як новобрану Голову своїм благословіння і підписом затвердить Римський Понтифік Бенедікт ХVI.
Віруючі УГКЦ і не тільки, але і багато політиків, керівників інших християнських конфесій з нетерпінням очікували результатів утаємниченого голосування близько Львова. Адже вперше в УГКЦ попередній Глава, Блаженніший Любомир (Гузар) добровільно відмовився від свого "престолу" (на цю посаду обираються люди довічно!) за станом здоров'я (і це правда, я особисто знайомий з Кардиналом Гузаром і знаю, що в нього дуже поганий зір, він без сторонньої допомоги практично не може далеко пересуватись...) Як правило, діючий Глава перед "близьким уходом" вже обговорює ймовірну кандидатуру на своє місце, хоча це не виключає обов'язкового таємного голосування при виборах нового... Але Кардинал Гузар принципово не робив цього з тим, щоби не було якогось впливу чи морального тиску на вибори. Адже широко відомі принциповість, моральність, чесніть, доброта і висока освіченіть Кардинала.
І тільки в кінці 25 березня стало відомо, що Папа Бенедикт ХVI благословив і затвердив нового Главу УГКЦ. Ним став таємно обраний єпископами 40-річний уроженець м. Стрия (майже наш сусід) єпископ Святослав (Шевчук). З цього часу він - Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, Блаженніший Святослав (Шевчук). Бажаючі можуть ознайомитись з життєписом Глави в інтернеті, я тільки хочу підкреслити, що о.Святослав є снаймолодшим серед всіх г.-к. єпископів світу і на цьому високому престолі, молодшим за нього на цій посаді був тільки Кардинал Андрій Шептицький (його обрали в 35-літньому віці). Крім того хочу підкреслити, що о. Святослав знає вісім мов, вісокоосвічений інтелектуал...
Кульмінацією цього великого свята був 7-й день, неділя 27 березня, м.Київ. Бог дав на цей день дуже файну, світлу і сонячну днину. Вже за годину до початку Божественної Літургії св .Василія Великого (Чин - Інтронізація) у недобудованому Патріаршому соборі Воскресіння Христового інтенсивно збирались кияни і гості столиці і на початок богослужіння до собору увійти було практично неможливо... Всього тут зібралось за різними даними від двох до трьох і більше тисяч віруючих. Одних тільки єпископів, священнослужителів було близько 75 чоловік, серед яких, крім греко-католиків, були католики і правславні всіх течій... Від УПЦ МП був тільки представник Владики Володимира, УПЦ КП представляв сам Патріарх Філарет, УАПЦ - владика Мефодій, були представники г.-к. і православних церков Румунії, Болгарії, Сербії, Вірменії, Грузії та багатьох інших європейських і світових християнських церков. Серед присутніх на богослужінні були і потім вітали нового Главу народні депутати, від влади - Ганна Герман, весь час була присутня (і на службі Божій, і на трапезі...) Юлія В. Тимошенко... По завершенні святої Літургії всі бажаючі віруючі були миропомазані... З венликим піднесенням і вірою в нашу незалежну Державу пройнялись всі люди - в соборі і на вулиці - коли багатоголосно прозвучав гімн "Боже, великий єдиний, нам Україну храни!.."
У проповіді під час Літургії і в коротких перших інтерв'ю Блаженніший Святослав розповів про стрижень, лейтмотив його основної патріаршої діяльності - співпраця зі всіма християнськими церквами, об'єднання всіх українських церков, подолання між церквами і конфесіями ворожнечі і недовіри... Адже Бог у нас - один!..
Семиденне свято закінчилось, а в душі і серці залишились надія і піднесення, віра і любов... Я усвідомлюю, що це свято - не для всіх, але вірю, що всі ми, люди, українці і не тільки, добрі і порядні, рано чи пізно від злорадства і неприязні проникнемось великою любовю і високою мораллю. Я дуже хочу вірити в це...
м. Київ, 1 квітня 2011 р.
Орися -Оросу 2011-04-01 / 23:57:00
Не смію питати, а до чого тут ваш сарказм про "побіг".А куди мав побігти відразу засвідчити свою повагу Шевчук. Може мав надути щоки закритися в резиденції взяти до рук клейноти гримнути і сказати я тепер тут Папа Римський, так це він завжди встигне. Чи може мав прибігти Папа і вдарити чолом перед Шевчуком, як Кирил до Януковича.Але ж Папа не Кирил. Мені подобався Любомир, він мудрий чоловік, поки що, Шевчук виглядає цікавою людиною. Надіюся, що його похід у Рим був недаремним.Мені подобається наш Мілан Шашік -він європеєць по духу і це дуже важливо для закарпатської ГК церкви.Його цікавлять питання екології і збереження культурної спадщини, він не консерватор.
М.Бідзіля 2011-04-01 / 23:55:00
Пане Орос, не плутайте боже з праведним. УГКЦ давно просить у Ватикана благословіння для створення Патріархату своєї церкви, але попередній Понтифік не спішив надати цього права українцям, а тепер є надія, що Бенедікт ХVI можливо зробить це, тому молодий Глава і поїхів до Рима, а не для того, що хотілось би Вам, пане Ярославе. (При зустрічі я подробно розповім Вам що до чого).
ярослав орос 2011-04-01 / 23:11:00
шкода, пане миколо, що святослав шевчук побіг одразу у ватикан засвідчитися, як колись щербицький або івашко до москви... а так, най би було...