КИЇВСЬКА "СТОМЕТРІВКА"

Середа, 9 березня, Великий день - 197 років від дня народження Т. Шевченка. Це майже єдиний "такий" день за всю історію України, коли всі - ліві, праві, середні, великі і малі, влада і опозиція (-ції), націоналісти-комуністи-соціалісти-патріоти-бандери-комуняки.. - всі щиро і відверто всілякими способамси висловлювали свою велику ЛЮБОВ до Кобзаря. Ця велика любов мені нагадує таку ж любов до Бога. Всі Його люблять і молятся на Нього, а між собою гризуться і з'їдають один одного. Одних тільки "христіянських" конфесій скільки, а в нашій Незалежний тільки православних церков не менше чотирьох і кожна зі своїми владиками-єпископами-попами-патріар(хами)... І ікла у цих попів-єпископів - як у вимерлого саблезубого тигра. Адже вони гризуть один одного за "правдиву", "канонічну" віру до Бога, до єдиного Бога... Так і прояв любові до нашого Великого Крбзаря, продемонстрована 9 березня, у середу... 

Влада, всенародно "обране" керівництво влади разом з тушками зрання покладали квіти до пам'ятника Т. Шевченка в Києві, а пізніше - на Чернечій горі в Каневі... Все це відомо, було показано. А що робити простим киянам? Адже ніякої інформації "что, где, когда?" практично не було. Всі різноманітні патріоти і націонал-патріоти збиралися "любити Тараса" біля його пам'ятника в парку його імені. Але, як виявилось, по черзі, окремо одні від одних, щоби, не дай Бог, не потиснути один одному руку, не поникати один одному у вічі. Так продовжувалось з середини дня до пізнього вечора. Зпочатку одна група "лбителей Украины і Шевченка" у йоого підніжжі читала-співала його безсмертні твори, потім інша, в інший час,"за чергою". Добре, що не побились!...

Я пішов звідти, коли виступав уже В. Яворівський, і то залашив його напівслові, бо о 19-й починались "урочистості" в Опері. В цей же час посередині "стометрівки", у Будинку вчителя відбувались знову-таки"урочистості" нашої  "Просвіти" на чолі з П. Мовчаном, де в читанях-співах проявляли свою любов до Т. Шевченка інші націонал-патріоти.

А в Опері дйство розпочалось рівно о 19-00, без запізнення. У напівповній глядацькій залі на сцену  вийшли  Борис Олійник як Голова Комітету по присудженню Державних премій ім. Т. Шевенка і А.Герман як Анна Герман, адже без неї "ніде, ніщо, ні-ні..."  І знову співали -читали, а  рівно о 20-00 урочисте дійство було закінчено після того, коли на сцену винесли кошик квітів "від Президента". Адже він не міг бути присутнім ні тут, ні в Каневі. У нього ще не "готове" після операції коліно.

Всі ці події 9 березня мені нагадали проявлену "єдність" демократичних сил 22  січня ц.р. в День злуки. Тоді одні нац.-демократи збирались в Києві на Подолі, інші на Майдані незалежності, а треті - на Софіївському майдані...

Після цих сумних, або вже майже смішних подій  в Києві цього року я згадав далеке українсько-радянське гасло з кіняці сорокових мінулого століття  -: "Навіки разом!". Боюсь, що зараз, за наявності стількох патріотів і націоналіств  від згаданого гасла залишиться тільки половина  - "Навіки..."
  
м. Київ, 11 березня 2011 р.

P.S. Ніяк не можу без згадки про пані Герман. В цю ж середу ввечері в інтерв'ю 5-у Каналу T.V вона сказала  про урочистості в Опері, що зал там був "забитий вщерть!" Це неправда. Я, наприклад, один сидів в ложі 1-го яруса, справа від мене - двоє, зліва - одна. І так по всіх  ярусах. Яруси - як беззубий рот старухи. А пані Герман, як завжди , своє гне.

P.P.S. Я не збирався писати ці "свої роздуми", бо все це багатьом відоме, крім того, я гадав, що таке буває тільки в стотрлиці. Але сьогодні прочитав у  Закарпаття онлайн про святкування Шевченка в Ужгороді і зрозумів,  що єдність патріотів, нацонал-демократів - хвороба всієї України. Давайте все ж таки  попробуймо бути Людьми, бути Українцями, бути Патріотами! Єднаймося!

М.Б.

Теги: Шевченко

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати