СУМНО, ДУЖЕ СУМНО. І СОРОМНО...

У народі говорять, що понеділок - важкий день. Може в цьому щось і є, але я ніколи на це не звертав уваги. Але в цей, останній понеділок лютого, 28-го числа, я зрозумів, що в цій "народній мудрості" щось є. В цей понеділок вже пізно вечером мені стало сумно...

У цей день  в приміщенні Національного  академічного драматичного театру імені І. Франка відбувся урочистий літературно-мистецький вечір, присвячений 140-річчю від дня народження видатної української поетеси, громадського діяча Лесі Українки. Про святкування цієї дати ще в минулому році була прийнята Постанова Верховної Ради. Здавалось би, це велика подія молодої незалежної України, ювілей всесвітньо відомої Великої дочки України, ім'я якої завжди згадується у Великій Трійці України - Шевченко - Франко - Українка!  А що можно було спостерігати перед театром до початку "урочистостей" в цей зимовий вечір? Старики-старушки в "донезалежних" пальтах-шапках-чоботях, підрозділи бравих молодих солдатів, галасливих школярів-старшокласників... І солдатів і школярів сюди "організували", щоби заповнити народом глядацьку залу театра, щоби вона не вигледіла як беззубий рот старика... Сумно було чути зі всіх боків пропозиції про зайві квитки-запрошення, які офіційно "розповсюджувалися" серед різних організацій. А перед цим практично ніякої інформації не можно було взнати про цей вечір в засобах масової інформації...

І от у далеко не заповненій залі розпочалось... Привітання від Міністерства культури України для присутніх зачитала заступниця міністра, а потім академік НАУ Микола Жулинський коротко розповів про життя і творчість Лесі Українки як завжди глибоко і розумно, змістовно і шляхетно... Виступили гості з Волині, Батьківщини Косачів і Лесі Українки... Був концерт за мотивами творів Великої Лесі... Але, але... Нікого з "великих" керівників держави там не було - ні нардепів, ні чинів з Кабміну, ні з Секретаріату Президента, навіть всезнаючої п. Герман... Звичайно, не було колоритної журналістки Каті Осадчої, щоби взяти інтерв'ю від "презентативної" публіки... А на сцені в інтерпретації Лісової пісні люди не почули того, "що греблі рве" (говорять, що він пішов у нардепи), не побачили того "що в скалі сидить" (його звільнили і зараз він в бігах...) Тому мені і сумно стало в цей понеділок. Хто ми, українці, куди і з ким ідемо і, головсне, навіщо? Невже за хлібом тільки?..

А вже пізно ввечері, вдома, я дізнався, що третього березня буде "переспівування" трійці "кращих" претендентів на Євробачення 2011, оскільки деякі члени жюрі при відборі визнали всенародне голосування сфальсифікованим. А пані Герман погрозила навіть подати до прокуратури (кого? народ?), створити спеціальну комісію для розслідування (чого?). Не дивно, що якісь бенкендорфи чи арфуші не запротестували про недовіру народу. Навіть такий собі, що завжди "честь имеет" промовчав, куди поділась його честь? Невже пані Герман всемогутня? І всезнаюча? Раніше вона "забракувала" Василя і послала на Євробачення 2010 якусь Альошу (що з цього вийшло - знаєте)...

І знову мені стало сумно, дуже сумно... Не хочу жити серед стада манкуртів і рабів... Подумав, що таке "вертикаль влади" в наш час і дійшов висновку, що це - "цинізм плюс херманізація України"!

Так і живемо...                                                                                                          

м. Київ, 2 березня 2011 р.

02 березня 2011р.

Теги: Леся Українка, Лісова пісня, манкурт

Коментарі

Янко 2011-03-04 / 19:23:00
2 местный, 04.03.2011 16:47
))) Я учился в Ужгороде, в украинской школе) Просто пытался провести аналогию, может не совсем удачно...

местный 2011-03-04 / 16:47:00
2Янко: а у Вас Лесю Украинку преподавали на уроках русской литературы? Хм. Вы не прокололись? Где ж такие спецшколы?

Янко 2011-03-04 / 16:40:00
2 Юрій Лівак, 04.03.2011 10:14
До 8-го класса у нас была прекрасная учительница русского языка и литературы. Каждый ее урок был праздником, было интересно, ей самой нравился не только предмет, но и сама работа учителя. В 9-ом она уехала с мужем, интерес к русскому с новой, серой, пртивной училкой пропал совсем... Считаю, что привить любовь к творчеству Леси Украинки с детства, очень сложно. Вынужден повториться - позитива мало...

Юрій Лівак 2011-03-04 / 10:14:00
Тут згоден. методи викладання в школі відбивають все бажання вчити літ-ру. ніколи не розумів, для чого вірші зубрити.

Янко 2011-03-03 / 21:28:00
2Юрій Лівак, 03.03.2011 16:04
Я не навязываю свою точку зрения, просто делюсь впечатлениями, личными по поводу творчества Леси Украинки. Принуждением ничего не добиться.

Kergudu 2011-03-03 / 20:29:00
Леся і Євробачення. Дві "надто" цікаві теми.
Я б радів, що на вечір не прийшли ці ... ну, модновладці, даруйте за помилку, можновладці, тьху на них...
А Євробачення - це взагалі не той конкурс, аби звертати на нього увагу.
Денис сказав правду. Дітям нині начхати на все. Бо дорослі не можуть розібратися, що їм потрібно у цьому житті... Ось тому і розчарування у суспільстві.

местный 2011-03-03 / 17:52:00
2Юрій Лівак и Янко: а если вспомнить арийцев :) - а куда ж без наших индо-арийских корней - слова Гимна из Ригведы (священной ведической книги): "Непоколебимый дух - моя крепость. И я умираю вновь, Чтобы родиться таким, каким я хочу". Как ни крути, а тема Смерти такая же вечная, как и тема Жизни.
ох уж эти наши "русинские" знатоки - всё-то они сравнивают с "великим" Петровцием (самым великим из русинских поэтов и писателей) - раз у него нет - значит этого и нет вообще на Земле :)

Юрій Лівак 2011-03-03 / 16:04:00
Янкові. Ну, звісно, є. В Польщі він починається зі слів Jeszcze Polska nie zginęła
А щодо Л.У. - не можу погодитися. Може, ви не те читали? Я загалом не є шанувальником поезії at all. Однак її поеми дуже гарні

Янко 2011-03-03 / 14:38:00
2 Faust, 03.03.2011 13:00
Уважаемый! Много красивых, неискренних слов. Не забывайте - о вкусах не спорят! Вы в душе украинец? Мне не стыдно признаться, что я нет, но может быть, что я больше гражданин Украины, чем вы. Ваш пафос и желание унизить собеседника, не делают вам чести, так, пустословие для подержания собственного имиджа в своих же глазах!

ФП 2011-03-03 / 13:31:00
анонім, 03.03.2011 08:58
Янкові -- ще не набридло одробляти "московскоє" бабло?

Та для чого так...
Просто пожаліли б людину, яка чомусь не в темі. Хіба їй це потрібно - якісь там самоосвіта чи самовиховання.
А ці незрозумілі зібрання - там створюється кумулятивний ефект від недокультури та невігластва організованих кимось учасників. Ще та, радянська традиція.

Faust 2011-03-03 / 13:00:00
Пане-товаришу Янко, для того, щоби щось любити чи не любити, по крайній мірі це "щось" треба знати, відчувати його... А для того, щоби любити Л.Українку, її треба знати, а ще більше, треба бути Українцем. Українцем не в паспорті (хоча зараз, дякуючи подібним "янкам-табачникам" з паспорту і не узнаєш, хто ти такий...). Слід бути Українцем в душі, в історії, в діях і почуттях! А янків і яників у нас, на жаль, навалом... "Будет дешевая колбаса, я буду балакать по-вашему..." (Пам'ятеєте "спіч" одного донецького при зустріяі з М.Горбачовим..? До речі, видаткому М.Горбачову вчора виповнилось 80! Він, Горбачов, може і не знав, чи не розумів Лесю Українку, але цим він не пишався, тим більше - не гавкав про це...

Янко 2011-03-03 / 12:04:00
2 анонім, 03.03.2011 08:58
Деньги отрабатываете вы, подобными мероприятиями, засланый казачек! Насилу мил не будеш. Я честно сказал чем не нравится творчество Леси Украинки, от многих подобное слышал. У нас негатив в почете. Не знаю, есть ли еще страна в мире, гимн которой начинался бы с упоминания о смерти - ще не вмерли України...

Орися 2011-03-03 / 10:43:00
Це дійсно діагноз В суспільстві депресія. Воно як равлик, залізло в себе і думає, що його проблеми розсосуться. Суспільство не продукує культурні вибухи, не продукує той культурний продукт, що піднімає дух і потребу сприймати такі культурні заходи. Молодих людей підсадили на гламурне мило як на наркотик а старих нудить від цього всього. Ні ті ні інші, уже не здатні сприймати культурні явища. Повинно змінити щось, що розбудить дух . Хоча після зради Майдану це дуже тяжко. Посіяна зневіра найкраще розкладає душу.

денис 2011-03-03 / 09:36:00
для Янка - дуже згоден щодо закладення основи в школі. Як приклад - був на відзначенні річниці Л.Українки с одній з шкіл.Знаєте, якщо дітям треба привити відразу до будь-чого - тоді треба організовувати подібні урочистоті. ...Зігнали всіх учнів - від мала до великого в актовий зал де стільці тільки на вчителів два передні ряди - всі присутні позаду.. посеред класу молодші учні в красивих вишиваних сорочках вишикувалися - а позаду них за столами сидять !!!старшокласники і читають з папірчика про творчість Л.Українки ..це дійство продовжувалось десь годину...
проводилось воно для галочки - адже це булив врочистості без емоцій, без власних думок... але галочка в плані роботи вчителів -роботів є...вони з таким же завзяттям можуть і чергову річницю лєніну організувати...

2011-03-03 / 08:58:00
Янкові -- ще не набридло одробляти "московскоє" бабло?

ярослав орос 2011-03-03 / 08:44:00
даруйте, забув сказати... початок о 16:00...

ярослав орос 2011-03-03 / 08:37:00
пане миколо та всі мої любі "київські" закарпатці... сьогодні в музеї грушевського на паньківській 9 відкривається виставка малярських творів володимира винниченка та презентація його двох книжок, що не не видавалися в україні... запрошую, буде круто...

Янко 2011-03-03 / 00:43:00
Болезнь - это последствие допущенных когда-то ошибок, приходится ставить диагноз. Но ведь он тоже не поставлен, только эмоции, крик души. А ведь причина явления должна быть! Меня интересует не причина принудительного посещения мероприятия, а причина добровольного нежелания на него пойти! В чем же дело? Только не пытайтесь меня убедить, что виноваты Янукович, Табачник и Герман. Мне лично творчество Леси Украинки определенно не нравится, причем причина довольно проста - негатив. Эта неприязнь осталась еще со школьных лет. Ее творчество может нравиться только национал-фанатам.

Денис 2011-03-02 / 23:37:00
...добре написано... як діагноз ...

ІВАН 2011-03-02 / 23:17:00
Круто...