Зазвичай гадаєш, що ти все знаєш, що творитьтся в твоєму рідному Закарпатті, знаєш проблеми своїх рідних, пробеми сусідів, села, області... Сьогодні я зрозумів, що будучи тут, в Києві, я тільки поверхнево, або й ще гірше, знаю, що найбільше турбує моїх земляків-закарпатців. Дивлячись на рідний край звідси, зі столиці, стежачи за подіями в державі і вдома, співставляючи життя людей в різних регіонах і вдома я гадав, що у нас є багато проблем з повінями, екологією, лісами, дорогами, "русинством", пам'ятниками на перевалах, "мадярами" і багато ще чого... Але, почувши сьогодні запитання "ужгородців" до нашого Президента, я зрозумів, що глибоко помилявся. Приємно було побачити ужгородців разом з танцюючими на морозі дівчатками на тлі ужгородського замка і почути дуже важливе для області і взагалі для моїх земляків питання -" Коли Президент закінчить начату ним свого часу реставряцію замка"?! Горжусь моїми земляками, що їх духовні та історичні проблеми вище за якісь там матеріальні та меркантильні негаразди. А що там якісь "чучки-ратушняки", "русини-руснаки", "мадяри-мадярони", мови і патріархати, "біди й беді"... - це так, "всьо проходящее", навіть "знаменита" Мілка з Широкого Лугу разом з Петром в'яне перед Замком!
Не хочеться вірити, що рівень культури і духовності етносу, народу дорівнює ступеню підлабузництва, у якій упаковці б воно, підлабузництво, не було подано "нагора". Гадаю, що це тимчасовий синдром "околозамкових ужгородців", а не моїх земляків-закартпатців!.
м Київ, 25 лютого 2011 р. Микола Бідзіля.
P.S. Cьогодні, 25 лютого, 140 років з дня народження Великої Українки - Лесі Українки! Подумаймо в ці дні про Неї і про нас, про наще українське майбутнє... М.Б.
P.P.S. Щиро вітаю Закарпаття онлайн з річницею! Впевнений, що Ваша робота об'єднує людей, інфомує народ і взагалі робить велику і благородну справу. Будьте-Будьмо! М.Б.