МАЙЖЕ РОДИННЕ ЗАСІДАННЯ РАДИ...

Я би назвав це засідання урочистим, оскільки ми, члени Ради, вперше не сперечались з того чи іншого питання, всі були напрочуд добродушні, доброзичливі один до одного. Підгрунття такого стану людей, і не тільки членів Ради, але і рядових "київських закарпатців", які прибули на це засідання (а назбиралось нас більше 50 осіб), полягало в тому, що зібрались ми урочисто привітати одного з керівників Земляцтва, Ореста Дмитровича Климпуша, з його 70-літним ювілеєм. А родинним це засідання я називаю тому, що одних Климпушів було тут майже десятеро (брати-дружини-діти-онуки-зяті...). Ще до початку "засідання" Ради в приміщеннях все гуло-віталось-знайомилось-цілувалось-охало-ахало!...

І от, началось. Голова Товариства, нардеп України Станіслав М. Аржевітін урочисто-офіційно привітав  ювіляра, вручив йому цінні подарунки і дуже файні ружі, навіть поцілував його по-людськи. Але тут же, звідки не візьмись, об'явилась жива черга "високих та струнких" давчат-закарпаток, всі як одна, файні як чічка, а поміж них, наших юних красунь, високі, як біла смерека під Говерлою-Пєтросом-Поп-Іваном хлопці, активісти молодіжного крила нашого Товариства... І кожна-кожний з них сказали ювіляру свою думку про нього і свої побажання. Нам, старшим землякам, вже не терпілось гуртом привітати Ореста Дмитровича, як водиться, з чаркою в руках... Але не тут то було. Вони, молодь, говорять і говорять все що знають при Климпуша і Климпушів, велику ясінську династію патріотів, гуцулів-українців, про Гуцулську республіку 1918-19 рр, про Степана Клочурака, родича і соратника Климпушів, про Карпатську Україну та про її Команданта Дмитра Климпуша.   

Все ж таки наша молодь у своїх свідченнях ювіляру мало "підустала" і ми, старші, встигли пропустити "першу-другу", привітати пана Ореста кожний по-своєму, а один із активних членів ліквідаторів-чорнобильців Михайло Зеленчук вручив імениннику медаль "За участь у ліквідації аварії на ЧАЄС", а наші відомі юристи вручили пану Оресту невідомі йому до цих пір копії документів про репресії близькиїх родичів родини Климпушів...
 
Але молоді наші знову і знову вставали (невже студенти-аспіранти в наш час не голодні??) і говорили-говорили про іменинника і ми узнали, що діти репресованого батька-Климпуша з трудом пробивались "в люди", що Орест в Ясінях працював в ліспромгоспі, потім Київ, інститут, практична і наукова робота, захист кандидатської дисертації (1073 р.), директор  Державного  автотранспортного  науково-дослідного проектного інститкїуту, що він опублікував більше 65 науквих праць, три монографії, має 13 авторських свідоцтв. З 1977 по 1988 рік О.Д.заступник директора по науковій роботі, а з 1088 по 1992 рік директор ДержавтотрансНДІпроекту. З 1992 р. - Академік Транспортної академії України... Далі - більше.Будучи відомим вченим в галузі транспорту і справжнім патріотом України О.Д Климпуш став першим Міністром транспорту Незалежної України. Це Міністерство об'єднало в собі п'ять бувших міністерств: автомобільного транспорту, залізниць, цівільної авіації, морського і ручкового транспортів.Це абсолютно нова і досить громіздка структура міністерств і "впоратись" з цим випало на плечі нашого славнозвісного земляка. Великий внесок О.Климпуша є в становлені державної незалежності України Він Надзвичайним і Повноважним Послом України в Угорщині і в Словенії (за сувмісництвом). Народний депутат України 2-го і 4-го склоикань, представник України в Дунайській комісії... І зараз, коли можно було би спокійно жити-відпочивати, О.Д. не "з таких", він є Головою Правдіння об'єднання транспортників України, викладач, професор кафедри "Теплотехніка та двигуни" в Національному транспортному університеті...  
 
Я ніколи спеціально не вивчав біографію О. Д. Климпуша. А те, що я (і не тільки я) узнав про ювіляря 16 лютого,  це дякуючи нашій земляцькій молоді. Гадаю, що вони багато годин просиділи в бібліотеках, збираючи цю інформацію. І подумалось, чого така відданість молоді Климпушу? Виявилось, що Орест Дмитрович дуже активно сприяв створенню при Товаристві молодіжного крила, фактично, він є їх, молоді, Хрещеним Батьком. Тому і любов така. Як же не любити Хрещеного... 
 
Впевнений, що коли є таке поєднання молодості та досвіду - наше Товариство закарпатців у м. Києві тільки розквітатиме. Особливо, коли ми реально "поприятелюємо" з обласним в Закарпатті керівництвом і районами нашої Сріберної землі. Адже ми, закарпатці, де би не були "по світах", завжди знаємо, що наш дім, наш двір, наша пуповина зарита ДОМА!  

м. Київ, 24 лютого 2011 р.

Теги: Климпуш, земляцтво

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати