Мистецтво твориться серцем

Ранкова кава. Графіка.

Чому одні картини викликають захоплення, їх хочеться споглядати, вони приносять естетичне задоволення, викликають емоції, включають уяву, а інші,  байдуже поглядом пробігаєш і  тут же про них забуваєш?

 

Наступним у творця з'являється художній задум (ідея), далі йдуть в хід інші елементи втілення образу - пластична форма, технічні навики, емоційний характер графічного знаку, композиційна єдність, світлотінь, тональність, контраст, ритм і перспектива. Вагомими складовими творення є також знання, вміння, відчуття прекрасного, відшліфована постійною практикою техніка.

Будь-яка картина, скульптура не відображають натуру з фотографічною точністю.

Властивість мистецтва - його умовність. Йдеться зовсім не про спрощення форми чи її карикатурне відображення. Це передусім смисловий та зоровий акцент на самому важливому.

 

 

Сергій Глущук за формою самовиразу – реаліст . Саме тому, його роботи зрозумілі і відкриті сприйняттю людей. Картини, написані митцем — емоційні, характерні, наповнені енергією автора.

 

 

Кожна композиція   живе своїм життям, несе емоції, дихає історією та почуттями.

 

 

"Еротичний натюрморт".  Дивишся на картину і в уяві бачиш жінку, яка сервірує стіл.

Пиріг з ожиною, духмяне вино, сік, дві тарілки - усе для нього, найбажанішого. Кожен з предметів виразно застиг в очікуванні. Вона поглядає на годинник. Час так повільно тягнеться. Неквапливо п'є сік, куштує тістечко, мріє. Його не має... Жінка нервує, пригубила вино. Знову дивиться на годинник, ображено кидає його на блюдце і чіпляє вазу, що падає. Та жінка не зважає. Вона чекає...Довго чекає... Знову вино, знову розбитий келих...Вона уже не чекає...

 

 

"Багатство струн".  В простому натюрморті автор розповів про історичну трагедію України.

Бандура – національний атрибут нашого народу. Якщо у Греції – ліра, то у нас –саме цей, струнний музичний інструмент.

Було запрошено в Московію на фольклорний з'їзд 300 бандуристів. По прибуттю, їх усіх вивезли в поле та розстріляли. Хтось зібрав інструменти, що залишились після вчиненого варварства. І тепер, частина нашого минулого розпорошена по приватним колекціям.

Художник не став зображати уламки, руїни. Він здійснює посилання до нащадків через народний рушник, писанку з сакральними орнаментам і могутнє дерево (родовід України). Ніщо не зникло, все живе в нашій пам'яті.

 

Одного разу довелось почути фразу: "Ті, хто малює природу, тільки фіксують те, що перша давно зробила за них". Милуючись пейзажами Сергія Глущука, розумієш- все набагато складніше. Автор не копіює натуру, а аналізує її, моделює, перетворює мовою малюнка, робить більш виразною і естетично цінною. Відчувається його хист знаходити, бачити щось особливе, цікаве в природі, в якихось архітектурних включеннях. Тут при нагоді йому стають образне мислення, панорамне бачення, уява. 

 

 

 

 

 

Митець з Ужгорода створив цілу етнографічну серію картин, з яких глядач ознайомлюється з яскравими народними звичаями, з тим, що увиразнює Закарпаття.

Побачене, побудило в панові Сергійові бажання, щоб усі ці речі знову знайшли своє життя на полотнах. Йому захотілось  поділитись своїм захопленням, донести та відродити давню високодуховну орійську хліборобну культуру. З цього прагнення і виникла ціла низка побутових картин, над якою скульптор Белень та художник Глущук  працювали разом (пошук сюжетів, композицій, етнографічного матеріалу).

 

 

 

 

Особливу увагу варто приділити роботам Сергія Глущука в жанрі портрету.  Це один з найскладніших видів живопису. Тому, що натурою є жива людина. Важливо  побачити не тільки візуально об'єкт, а й передати характер, душевний устрій, соціальний стан, схильність до певних видів відчуття та мислення. Піймати та зуміти відобразити настрій людини. Більше того, потрібно володіти антропологічними та анатомічними знаннями, що допомагає передавати невловимі на перший погляд особливості  обличчя, віку, статеві і національні риси людини, яку зображають.

І в цьому жанрі закарпатський митець   став одним з найвправніших, найталановитіших художників України.

 

 

 

Хіба можна таку жінку не малювати? Жива природність і нарочита ефектність. В ній усе таке яскраве, хвилююче, і колір волосся, і  виразний, спокійний, розважливий погляд, ніжні риси обличчя. Відчувається внутрішня незалежність, душевна гармонія, надзвичайна  харизма.

 

 

Довершений, характерний портрет. Автор зумів зобразити духовну історію людини, втілити досвід всього її життя, продемонструвати силу духу та розуму, енергію, рішучість та її незламну  волю.

 

 

 

Ужгородський  Скрипаль, що заслуговує шани і увічнення  нарівні з   Ліхтарником  та мукачівським Коминарем.  Людина, яка  давно перетворилась на один із символів, візитку міста, яка стала втіленням погідного, не хтивого характеру, духовності  обласного  центру– усе це розповідає художник глядачам  засобами живопису.

 

 В якому б жанрі не творив Сергій Глущук, від його картин завжди залишається сильне враження. В свої полотна він вкладає душу, хист, майстерність, натхнення, через них  розкриває свою сутність. Кожен образ випливає з серця автора, полонить виразністю, щирістю, внутрішньою змістовністю. Своє мистецтво художник творить з любов'ю, несучи людям через живопис світло, радість, добро, відчуття  вічної краси буття та гармонії.