Як у художника Панейка хочуть відібрати мрію

Живе в Ужгороді цікавий художник – Ігор Панейко. Самобутній, глибокий, вдумливий. Відомий не тільки своїми філософськими картинами, але й чудовими постановками в театрі. Бо належить до рідкісної породи митців – художників-постановників. Навіть у багатому на художників Закарпатті Ігор Панейко не загубився, а світить потужно своїм талантом.

Ігор Панейко
Ігор Панейко

Але наразі ми не будемо говорити про мистецтво прекрасного. А про мистецтво жити за рахунок інших. Бо якщо Ігорю Панейку пощастило з талантом і долею, то не пощастило із сусідами.

Живе художник у добротному чотириквартирному будинку на вулиці Коцюбинського, 15. Здається, пощастило людині – усього троє сусідів, спільне подвір'я. Та й люди трапилися заможні, ініціативні. Тож сусіди уклали між собою угоду, що дві нижні квартири приватизують підвальні приміщення, а дві верхні – горище. Оскільки будинок ще чеський, простору, як у підвалі, так і на горищі, не бракує, тож можна робити реконструкції. Поділивши все по-братськи, найбагатші взялися за спорудження нових житлоплощ.

Таким чином підвальні приміщення стали продовженням квартир першого поверху. А сусід Ігоря Панейка на другому поверсі суддя Ужгородського міськрайонного суду І. Семерак спорудив над своєю квартирою ще одне житлове приміщення. 

Оскільки квартира художника – це по суті його майстерня, в якій лише невеличка кімнатка слугує за спальню, ясна річ, Ігор Панейко теж став подумовувати про мансарду. Тоді би нагорі, в освітлених кімнатах зробив би майстерню, а внизу у квартирі жив. Взаємна
угода із сусідами на руках, дозвіл на роботи Ужгородська міська рада дала, і художник взявся за будівництво, яке би нарешті вирішило його проблему із власною майстернею.

Але коли вже роботи були готові на 75%, раптом йому приходить повістка до суду. Сусіди, які давно скористалися своїм правом на розширення житлової площі, раптом заволали, що художник не має право робити те саме, що й вони.  Бо, мовляв, "урізає" їхні права у доступі до горища.  На якому, до речі, нічого не знаходиться.

Тож цікаво виходить: усім сусідам можна, окрім художника. Це при тому, що в нього на руках є їхні дозволи на такі роботи. Бо ж підписувалися ці документи взаємно на всі чотири квартири.

Для суду така справа – очевидна. Нема про що говорити.  Але є тут одна заковика: справу передали до Ужгородського міськрайонного суду, де заступником голови працює той самий І.Семерак, який собі півгорища забудував, а другий сусід чомусь не має права це робити.

Восьмий місяць триває справа, яка не варта виїденого яйця. Точніше, до розгляду суті справи ще навіть не дійшло. Художник, ясна річ, хвилюється, переживає, адже вклав чималі кошти, а тут сусіди вимагають демонтаж усіх робіт. Як тут малювати, творити, думати про прекрасне? Та й здоров'я у 53-річного митця вже не залізне.

Дізнавшись про таку кричущу несправедливість, вирішив і я подивитися, як виглядає наша хвалена українська Феміда. І прийшов на засідання у цій справі. Суддя В.Малюк, почувши, що я журналіст, без жодних дискусій вказав мені на двері. Мовляв, треба спочатку подати йому письмове клопотання. Я, чесно кажучи, заціпенів,  адже відкритий судовий процес тому й вважається відкритим, що  присутніми на ньому можуть бути різні люди.  І ніякого окремого дозволу судді не потрібно. Я вже мовчу, що закон дозволяє навіть вести диктофонний запис без дозволу (!) судді.

Спантеличений таким порушенням моїх прав, я вийшов у коридор.  Але за мить швидко зрозумів, чому суддя виставив журналіста за двері, порушивши не тільки кодекс, але й елементарну можливість громадського контролю . Бо навпроти кабінета В.Малюка красується на дверях табличка "Заступник голови Ужгородського міськрайонного суду І.О. Семерак". Так-так, той самий Ігор Семерак, який півгорища забудував.

Це вже виглядало, як анекдот.  Із такими "об'єктивними" судами, міркував я собі, у Ігоря Панейка не тільки  приватизоване горище відберуть,  але й квартиру, дружину і навіть власне ім'я. Бо як справедливо може судити суддя, якщо його начальник має прямий інтерес у справі?

Будь-який неупереджений погляд на цю ситуацію очевидний: якщо троє сусідів своїм правом скористалися, то чому цього не може робити четвертий? Тільки тому, що він комусь не сподобався, а один із сусідів -- суддя і може все, що хочеш, провернути через суд?

У цій начебто простій справі віддзеркалюється вся ситуація із нашим  судочинством. Якщо навіть Янукович називає цю гілку влади найбільш корумпованою, то така їй і ціна.

Одного візиту до Ужгородського міськрайонного суду достатньо, аби переконатися, що в цьому Президент України таки має рацію.

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
14 грудня 2010р.

Теги: художник, Панейко, мистецтво, суддя, Семерак

Коментарі

2010-12-16 / 21:21:00
Главная беда - работу судей и т.д. НИКТО НЕ ПРОВЕРЯЕТ, и суд может вынести ЛЮБОЕ решение, за которое никто спрашивать не будет. Вот в чём беда! И даже не в связях дело. К примеру, с рабочего, с начальника, спросить что-то могут. А с судьи никто не спрашивает. Хотя обязаны проверять и их работу.

Поэтому, перефразируя известную пословицу "ошибки и промахи судей, дело - самих судей".

А когда мы научимся сами решать проблемы? Казалось бы, ничего проще - соседи живут рядом, и с ними, в устной форме, можно обсудить те или иные вопросы. И в суд не нужно ходить.

2010-12-16 / 21:14:00
Есть одно "но". Правило рынка - каждый "сам за себя". Поэтому, нужно учитывать, что никто не будет, как при СССР, всё делать за нас самих.

Василь до Кнута 2010-12-16 / 13:44:00
БОМБА!!!!!!!!!!

Кнут 2010-12-16 / 13:07:00
Пане Василю! Я навіть вже бачу цю композицію:
Суддя Семерак в образі Карлсона заводить свій пропелер, а суддя Малюк - масло в картер підливає. Пані Феміда за ухо зтягує обидвох з даху. а ті пищать "Ми летимо, але ми повернемося!!!".

Василь 2010-12-16 / 12:50:00
Можна уявити й образнішу історію з історії - Ігор Панейко не носитиме в душі глибоку образу а викладе на полотно з усією метафоричною майстерістю все що думає про сучасну феміду ...І тоді дійсно місце в історії гарантовано...і не десь глибоко в архівах , а в просторих музених залах....

ІВАН 2010-12-16 / 11:32:00
Щодо останнього (Кришеник, 16.12.2010 11:04), "про попадання в історію"
Якось, років з 19-ять тому, с. п., покійний П. Скунць, у запалі політичної боротьби за незалежність України (він тоді був головою крайової організації НРУ) та проти "русинського сепаратизму" щось "бовкнув" за тодішнього голову Закарпатської обласної ради,комуняцького номенклатурщика та сепаратиста Країла (хто його днись пам"ятає? Я вже не годен згадати, як його звали, перепрошую). "Бовкнув" таки необдумано та образливо. Той подав на Скунця до суду, Бідолаха Скунць, суд заслужено мав програти. Але напередодні І. Чендей., звернувся до Країла )прийшов до нього на прийом) зі словами: П. Скунць - увійшов у історію Закарпаття та України, як "талановитий український поет". Він там буде вічно. Ви в історію ще не ввійшли. Але маєте шанс увійти, як той, "хто судився із П. Скунцем" Чи вихочете так "увійти в історію"? Якщо ні, то заберіть заяві із суду.
Після цієї розмови Країло забрав заяву із суду, бо мабуть не хотів "таким чином" потрапити в історію Закарпаття та України.

Кришеник 2010-12-16 / 11:04:00
Ті судді навіть не здогадуються (таке їх ніколи не обходило), що можливо вже влапялися в історію, коли так ображали чудового художника Ігоря Панейка. Бо хто б їх у майбутньому інакше згадав?

Кнут 2010-12-15 / 19:51:00
Бути присутнім в залі судового засідання, якщо воно відкрите має право будь-хто. для цього не треба бути журналістом. Закриті судові засідання проводяться в кримінальних справах що розглядають факти. які становлять державну таємницю, згвалтування (оскільки деякі інтимні подробиці можуть негативно вплинути на постраждалих). В інших випадках суд може бути закритим ТІЛЬКИ ПІСЛЯ ПРИЙНЯТТЯ СУДЕЮ ВІДПОВІДНОЇ УХВАЛИ, якщо, звичайно, для цього в нього є законні підстави.
В даному випадку суддя грубо порушив право журналіста О.Гавроша на інформацію, за що передбачена кримінальна відповідальність. Оскільки судді користуються в нас узаконеною недоторканістю, то раджу звернутися Сашку із скаргою у Вищу Раду юстиції. Я сам неодноразово це робив. Результат миттєвий, але половина ужгородських суддів перестали зі мною вітатися. Їх спочатку попереджують, а коли приходить час розгляду кандидатур цих суддів у Верховній Раді про надання їм пожиттєвого статусу - Вища Радда Юстиції їх просто туди не подає. ВСІ ГРІХИ СУДДІВ ФІКСУЮТЬСЯ і рано чи пізно їм аукнеться.

Кнут 2010-12-15 / 19:12:00
Білецький! Тебе не обізвали, тобі дали обєктивну оцінку.

Адміну 2010-12-15 / 19:04:00

А обзивати людей дурними це за правилами поведінки на сайті, чи правила стосуються не всіх?Демократія, однако...



Пане Білецький, ви нагородили тут тони брехні на сайт, котрий давав вам можливість висловлюватися, і персонально на його головного редактора. Чого ви чекаєте у відповідь? Доброго ставлення? Будете хамити далі - повністю забороню доступ до коментування, не зупинитесь і тоді - забороню доступ на сайт з вашого комп'ютера. Будете тоді ходити по інтернет-клубах і чужих комп'ютерах, аби написати чергову порцію бруду. Адмін

*** 2010-12-15 / 18:54:00
Дурню, ну маєш ти претензії до Олега, хай собі. Але своїми коментами відволікаєш від проблеми, яку хотів підняти, як сам пишеш, твій друг і учитель Сашко Гаврош. Бодай про це подумай.

Кнут 2010-12-15 / 18:48:00
Базарний ти чоловік, Білецький, а не журналіст. Якщо ти випив чарчину, то проспись!!! Весь кайф від спілкування всуєш. Бачиш, тут і Петро Великий і Шекспір. А ти "..за базар відповідати"! Від примітивізму твого мислення вже всі амеби виздихали.

АДМІНУ 2010-12-15 / 18:27:00

Прохання не робити П. Білецькому "обрізання", щоб, як казав Петро Великий, "дурь каждого видна была"!



Занадто велика дурь :). Адмін

Кнут 2010-12-15 / 18:14:00
Так, Сашко! "Есть много в этом мире, друг Гораций, таких вещей, что и не снились нашим мудрецам!" (Шекспир, "Гамлет")

ПАВЛО БІЛЕЦЬКИЙ 2010-12-15 / 13:17:00

Коментар видалено через порушення "Правил коментування". Адмін

Гаврош -- Павлові 2010-12-15 / 10:38:00
Найгірше, коли виникають особисті образи між журналістами. Це таке, як особисті образи між зубними лікарями. Народ з цього тільки посміюватиметься в кулачок. У підсумку -- поливання брудом один одного тільки підриває авторитет професії. Тому той, хто першим припинить війну, стаючи вище за дрібязкові чвари, виграє морально.

Ясна річ, що про повну свободу слова на Закарпатті залишається поки що мріяти. Бо всі тутешні медіа-проекти -- політичні, а не ринкові. Від моїх гострих публікацій теж відмовляються деякі закарпатські ЗМІ, з якими я постійно співпрацюю. Але я не роблю з цього проблему, а тим паче не встаю в позу ображеного, бо розумію, як збудований цей світ. Я просто друкую ці статті в інших ЗМІ. Про "єцуна-педофіла" надрукують чимало інших закарпатських сайтів. Головне -- не почати війну між собою. Бо від цього програє закарпатська журналістика загалом.

Але тут хотілося поговорити все-таки про талановитого художника Ігоря Панейка та несправедливість, яка вже продовжується 8-й місяць

Павло Білецький 2010-12-15 / 10:18:00

Коментар видалено через порушення "Правил коментування". Адмін

Василь 2010-12-15 / 08:46:00
Правдива можливісь для актуальних журналістів об'єднатися , епіцентром є художник з дуже достойним іменем ! Резонанс в цій справі може бути несподіванним не тільки для згаданого судді , але й для всієї нашої "феміди".

журік 2010-12-14 / 17:40:00
Певно журналістам, кожному в своїй сфері, варто взятися за цього Семерака. Думаю, довкола нього знайдеться чимало цікавого, заради чого він готовий буде залишити художника у спокої і віддати йому те, що панові Ігорю належить по праву.

Шато-Гайяр 2010-12-14 / 17:28:00
Колись - воздасться...

Але дійсно - зухвалості суддів немає меж. Хто там зараз голова суду?.. Нехай би прокоментував ситуацію.


Олександр Гаврош
Публікації:
/ 4Рік Августина Волошина
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
/ 2Як закарпатські москвофіли відстоювали єдність українців
/ 2Кошиці, Пряшів і Михайлівці
/ 3Підсумки 2023 року на Закарпатті
/ 2Перо і скальпель. До сороковин Івана Коршинського
/ 5Сергій Федака пише багатотомну "Історію України"
Ювілейний рік заслуженої артистки України Наталії Засухіної
/ 1Закарпатський вимір Сергія Архипчука
/ 8Закарпатський силач Фірцак-Кротон був засновником "Українського спортивного клубу" у Білках
Ужгородський "Міст з паперу"
/ 1Сенсація від Анатолія Кралицького
/ 29Три церковні календарі на одне мале Закарпаття
/ 3Феномен Дмитра Креміня
/ 8Що показав перепис у Словаччині?
/ 2Невгамовний Саркісьянц
/ 11Розчарування року
Трохи підсумків року
/ 36Звірства московської армії є її постійною ознакою
/ 41Чому Будапешт замовчує "свій" Голокост на Закарпатті?
/ 4Ювілеї в час війни
/ 11Чому Будапешт забув про 1956 рік?
Ужгород під час війни
/ 6Галина Белей: "Любомир був прикладом безкомпромісного служіння науці"
/ 9Що показав перепис у Чехії?
» Всі записи