Кому потрібне перейменовування Берегова?

Синьо-жовтий герб "угорського" Берогова

Перемога правих сил в Угорщині, про яку чимало писалося в Україні, вже дає себе знати і на Закарпатті. Після запровадження подвійного мадярського громадянства для угорців за межами Угорщини слідують наступні кроки. Тепер уже із закарпатського боку. На нещодавній сесії Берегівська міськрада вирішила повернути місту угорську назву Берегсас і звернулася з відповідним проханням до Верховної Ради.

Аби зрозуміти суть питання, треба зазирнути до історії. За час свого існування це місто, яке нині нараховує 26 тисяч чоловік, мало чотири назви. У ранньому середньовіччі (13 століття) його йменували спочатку Лампертгаза, далі – Лампертсас, із кінця 15 століття – вже Берегсас, а з 1920 року – Берегово.  Усі чотири назви є історичними, бо кожна з них має довгий період використання. Навіть останній назві "Берегово" невдовзі виповниться століття і застосовувалася вона трьома різними державами, в яких опинялося містечко (Чехословацька республіка, СРСР та Україна). Так що в новітньому історизмі цій назві теж не відмовиш.

Але річ тут не в історії, а в політиці. Точніше – в угорському ревізіонізмі, який хоче затерти усі сліди, окрім мадярських, на територіях, які належали колись до Угорщини.  Берегівський район – єдиний на Закарпатті, де угорці перебувають в більшості. У 1991 році тут навіть провели референдум про створення автономного угорського округу. Ясна річ, ніхто таку ініціативу місцевої влади не схвалив. Результати референдуму (а точніше -- опитування) залишилося пустим папірцем. Однак за двадцять років тут чимало змінилося, особливо у Берегові.

За переписом 2001 року, угорців у цьому місті вперше стало менше 50%. Причина очевидна – еміграція в Угорщину, де рівень життя значно вищий. Ця тенденція триває далі, тож Берегово поступово змінює своє національне обличчя. Змінює, зауважмо, природнім чином, а не насильницьки.

Отут і виникає у ревізіоністських політичних сил потреба зафіксувати угорський характер міста хоча б у його назві.  Адже якщо назва Берегово має виразно слов'янський характер, то Берегсас – виразно неслов'янський. Боротьба йде фактично за другу частину слова, адже перша у них спільна. "Берег" -- саме так називався угорський  комітат (по-теперішньому -- область), центром якого було це містечко. Тож назва Берегово для слов'ян цілком логічна. До назви комітату Берег чехословацька влада додали присвійне закінчення (порівняймо закарпатські Мукачево, Данилово, Павлово) і утворили назву міста, яке було його центром. Цього року їй виповнюється вже 90 років. Цілі покоління закарпатців знають це місто саме під такою назвою.

Але найцікавіше полягає в іншому: угорцям ніхто не забороняє вживати назву Берегсас. Нею користають угорські ЗМІ, як в Угорщині, так і на Закарпатті, її вживають навіть у назвах організацій чи на вивісках. Тож на сьогодні фактично маємо паралельне існування двох назв -- української та угорської: Берегова і Берегсасу.  І це є найдемократичніше розв'язання проблеми назви, якщо вона насправді існує: кожен говорить так, як йому зручніше.

Для чого ж тоді заводити офіційну назву "Берегсас"? Відповідь очевидна: аби й українців змусити використовувати угорську назву. І тут затятим прихильникам угорського ревізіонізму хочеться нагадати про принцип паритету. 

^{Чи довго висітиме на споруді Берегівської РДА український прапор?}

Бо чи називають угорці Ужгород, в якому живе 80% українців, Ужгородом? Ні. Вони принципово пишуть свою назву – Унгвар. Так само для них не існує офіційної назви Мукачева, Сваляви, Виноградова чи Міжгір'я. Є тільки Мункач, Сойво, Нодьсевлюш та Икирмезов.

Угорці навіть не визнають назву "Закарпаття", досі йменуючи наш край "Карпатолйо" (Підкарпаттям). Хоча за часів СРСР справно писали по-мадярськи Закарпатська область ("Карпатонтулі терулет").  Однак "Закарпаття" і "Підкарпаття", це як кажуть в Одесі – дві великі різниці. І річ тут не в лінгвістичних тонкощах, а в глибоко політичному сенсі. Причому назву "Підкарпаття" вживають навіть угорські політики з Будапешту на переговорах з київськими чи закарпатськими колегами. А наші дипломати тільки вухами хлопають, не розуміючи тонкощів перекладу.

Тому виникає закономірне запитання: а чому ж українець має зректися свого варіанту "Берегово", коли угорці й надалі всі українські назви (навіть офіційні!) перекручують по-своєму, абсолютно далекому від справжніх їхніх назв?  

Адже за СРСР такого не було. Угорські редакції на Закарпатті справно вживали "Ужгород", "Мукачево" чи "Міжгір'я".  Себто, офіційні назви населених пунктів. І тільки в незалежній Україні стали їх повністю ігнорувати, перейшовши на варіанти, запроваджені, до речі, часто угорською окупаційною владою 1939 року.

Адже питання назви завжди для угорців було питанням політичним. У 1898 році в Угорщині було прийнято навіть спеціальний закон про мадяризацію всіх немадярських назв населених пунктів. За цим законом дозволялася тільки одна назва – угорськомовна, яку визначила спеціальна комісія. І почалося: село Осій стало Сойкувфолво, Неліпино – Гаршфолво, Тишів – Чендеш, Обава – Дунковфолво... Сотні закарпатських поселень отримали зовсім нові назви, абсолютно для них нехарактерні. Треба було затерти всі сліди існування неугорського населення. І їх затирали: в назві сіл, у прізвищах людей...

І ось тепер угорська преса Закарпаття використовує ці придумані назви як "історичні", ігноруючи офіційні. Але ж це не тільки порушення цивілізованих норм співіснування етнічних спільнот, але й закону. Хіба в Міжгір'ї живуть угорці, аби його досі називати Икирмезовом? 

Тож якщо ідею з перейменуванням Берегова таки вдасться протягнути ревізіоністам, і українці (росіяни, чехи, словаки) змушені будуть відректися від своєї назви, тоді, дорогенькі угорські друзі, вживайте й офіційні назви інших населених пунктів Закарпаття. Забудьте раз і назавжди про Унгвар, Мункач, Тийчу чи Рогув. А пишіть правильно: Ужгород, Мукачево, Тячів і Рахів. Бо інакше якось нечесно виходить: вам (12% населення краю) можна все, а нам (понад 80%) – нічого.

Я вже мовчу про фінансовий бік перейменування райцентру, а значить -- і цілого району та всіх установ, які знаходяться в ньому. Невже в Берегові нема куди витрачати ці сотні тисяч гривень? Адже місто, на думку його мешканців, далеко не в найкращому стані. Чи цю антиукраїнську за духом акцію перейменування має фінансувати ще й Українська держава?

Міські депутати у зміні назви покликаються на опитування 1990 року, забуваючи чомусь, що національний склад населення Берегова за ці двадцять років суттєво змінився.

Угорці взагалі у ставленні до чужих назв мають мало поваги. І досі Відень для них – це Бейч, Братислава – Пожонь, а Львів – Лемберг. Хоча цілий світ вживає назви якомога ближчі до оригінала. Так зручніше і толерантніше. Лише для угорців назва міста чи села – це справа принципу, а не зручності.

Тому і в перейменуванні Берегова стирчать явні політичні ріжки.

P.S. Під час нового опитування, яке проводилося у Берегові разом із місцевими виборами, ініціатори перейменування отримали нечеканого провалу.  Прихильників перейменування міста виявилося приблизно стільки ж, як і противників. (А ще двадцять років тому вони складали переважну більшість!).

Враховуючи все вищенаведене, потреба змінювати слов'янську назву "Берегово" на угорську "Берегсас" звелася до нуля.

Теги: Берегсас, референдум, угорський

150 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати