Закарпаття онлайн » Блоги » Інна Конар

Поклик мандрів

У дитинстві зачитувала "до дір" журнал "Навколо світу", передплатником якого був мій тато. Захоплено розглядала малюнки, фотографії і ... мріяла. То уявляла себе вершницею, що, мов вітер, несеться преріями Великих рівнин. То подумки опинялась на океанському узбережжі , де милувалась підводним царством Індонезії. Кров предків-кочівників тривожила мій спокій. Я мріяла про подорожі, марила далекими, незвіданими краями.

Студентські роки, наповнені романтикою та юнацьким куражем, об"єднали групу молоді з різних окраїн Харкова: фізиків-ядерників,  що жили у гуртожитку на П"ятихатках, і нас -- мех.-матівців (*) з Олексіївки.
 
З початком травня ми знаряджали рюкзаки та відправлялись мандрувати Кримом. Вогнища, палатки, пісні під гітару, гречка зі згущеним молоком, обгорілі "під сонцем" носи... Проте, скільки позитиву та емоцій ми отримували.
 
Улітку прямували на Північ. Ви коштували голубику? До цього часу відчуваю її спокусливий присмак.
 
Минули роки...Зараз дикі подорожі залишились у приємних спогадах. Та все ж, хоча б раз у півроку, я намагаюся покинути межі України і познайомитись із новим куточком земної кулі. Мені пощастило відвідати чимало країн. Проте, небачених, принадливих місцинок  залишилось у сотні разів більше. Щоб скрізь побувати, не вистачить життя.
 
Інколи, закохуюсь у якусь чарівну частину землі і тоді відвідую її по декілька разів, аж допоки не наповню чашу захвату до краєчків.
 
Цього року я знову відправилась у  Грецію, батьківщину Гомера, Аристотеля і Платона. На материк летіти не ризикнула, зважаючи на тамтешні соціальні заворушення. Мій вибір зупинився на міфічній царині Зевса, острові Кріт.
 
Після розпеченого повітря заасфальтованого Києва 29 -градусна спека Греції, з її легким вітерцем, сприйнялась як бажана прохолода.  Перші дні відпочинку я тішилась теплому морю, золотистому піску, свіжому повітрю, блакитному небу, ментальному та душевному спокою.  А ще -- досхочу читала. Те, на що завжди обмаль часу.
 
Та незабаром закортіло вибратись за межі готелю. Вчинила традиційно, взяла на прокат автівку  і відправилася колесити по Кріту.
 
Я прагнула познайомитися з історичною давниною острова, з його народом, проникнути в суть великої цивілізації, яка "...прирівняла  Бога до людини"  (Нікос Казандзакіс). Кріт зі своєю віковою історією багатий древніми легендами і традиціями. Кожний камінчик там дихає минулим, де дійсність переплітається з вигадкою.
 
Зупинюсь на декількох, що найбільш вразили  мене, точках  подорожі.
 
Почала свій шлях з відвідування плато Ласітті, яке оточене горами Дікті. Десь біля години прийшлось їхати по вузькому серпантину шосе, що стрімко підіймалось уверх гірським ландшафтом.  Екстрім ще той!  З одного боку вузької із різкими поворотами дороги, де зустрічним машинам розминутись важкувато, знаходиться кам"яна стіна, укріплена, місцями, металевою сіткою від обвалів.  З іншої  сторони – урвище, що закінчувалося десь там далеко унизу. Рівень адреналіну зашкалював. Я ще  ніколи стільки разів не згадувала усіх святих за такий короткий проміжок часу :)    
 
Пізніше дізналась про наявність більш погідного шляху. Проте гострота відчуттів вартувала зусиль.
 
Плоскогір"я,  до якого я врешті дісталась, вражало своєю красою. Окрім того, воно було всіяне вітряними млинами (10 000шт). Саме з їх допомогою раніше греки поливали поля.
 
.
   
Далі я відправилась віддати шану правителю Олімпу у місце, пов"язане з народженням  Зевса. На північній стороні гори Дікті находиться Печера Діктеон Андрон. Раніше тут практикувався культ Богині Матері. Печера ділиться на нижню частину і верхню (відповідно – алтар (бема) та храм). Вона прикрашена неймовірним орнаментом з сталактитами,  сталагматитами та озером (міфічною ванною Зевса).
 
 
 
 , .
   
Неможливо, бути на Кріті не відвідати Кноссос – головний  археологічний заповідник, площа якого складає 25 га. Цей палац-лабіринт є розвалинами столиці мінойської держави. Про нього кожний із нас чув, як про лабіринт, де мешкав міфічний монстр  Мінотавр, убитий Тезеєм при сприянні закоханої Аріадни з її чарівним клубком ниток.
 
.
   
Зазирнувши у один з монастирів, я стала свідком недільної служби,опісля якої мене разом з іншими присутніми монахині щедро гостили турецькою кавою, печивом і солодкими напоями. Такі у них привітні традиції.
 
.
    
 Завершенням автоподорожі стало купання та відпочинок на пляжі Матала. Живописна місцевість, що славиться унікальними печерами. Цікаво, що саме тут щорічно, з середини 60-х до середини 70-х років проходили з"їзди хіпі.
 
    
Я ціную Грецію за розкішну красу, за легендарне минуле, за м"який клімат, за ненав"язливий і одночасно турботливий сервіс, за просту і здорову кухню з різними варіаціями улюбленого селянського (грецького) салату, за фраппе, за найсмачніші стейки "на вугіллі", за молоде, ароматне вино.   Ця країна мене вабить, адже в ній стільки ще незвіданого, цікавого і небаченого мною. 
  
,
 
 
 
 
 
Декілька тижнів відпочинку промайнули непомітно.
 
Я знову дома.
 
Ужгород одразу поглинув мене своїми турботами, наповнив місцевим виром життя.  І, як писав Сергій Федака ("Ужгород крізь віки"), "...повертаючись з поїздки, дізнаєшся головні новини за лічені хвилини. Хочеш чи не хочеш, а доводиться жити публічно...".
 
Як же я занудьгувала за тобою, моє прекрасне місто Ужгород...
 
 
(*)- студенти, що навчались на механіко-математичному факультеті.
Інна Конар, Закарпаття онлайн.Блоги
02 серпня 2010р.

Теги: мандрувати, подорож, історія

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Андрей 2010-08-05 / 16:17:00
Альо, одмін, з акваріума свого винирни на мінуту, мій коментар з питанням чи справді то пані Конар коментує на репортері (причому з поміткою шо питання, офкоз, оффтопік) було видалено. Пан Лівак уже не питає, а просто стверджує і захоплюєцця і його коментар ебсолютлі лігал. В такому випадку я теж хочу висловити захоплення і повагу як пані Коннар так і адміном.

Юрій Лівак 2010-08-05 / 15:59:00
Інно, щойно почитав чимало Ваших коментарів на тРепортері і просто закортіло висловити повагу за спокійні й розсудливі відповіді. Не пишу це на тому сайті, оскільки не дуже хочеться щось там коментувати

Мирослав 2010-08-04 / 13:09:00
Красиво

Андрей 2010-08-03 / 14:44:00

Коментар видалено через "Порушення правил поведінки у рубриці коментарів". Адмін.

Інна 2010-08-02 / 09:49:00
Кріт, Кіпр, Іорданія, Італія, Марокко і т.д. - суть не в острові, а в пристрасті. Зображення острову- це як констатація факту.

читач 2010-08-02 / 07:17:00
Цікаво, тільки дуже сухо. Нема емоцій, від яких перехватило б дух і виникло бажання відвідати цей острів.


Інна Конар
Публікації:
/ 5Лумшорська містерія на Івана Купала
/ 5У пошуках «землі обітованої»
/ 22Полювання на «щастя»
/ 9Теорія змови, або безперспективні бої з вітряками
/ 19Чи знімуть фільм про українського Джеймса Бонда?
/ 52Експерти радять не поспішати з покупкою нерухомості
/ 4Інна Конар: «Тільки той, хто чогось прагне у цьому житті, ладен перетворити сірі будні на яскраві свята»
/ 4Скарбничка літніх вражень
/ 5Прийшов Спас - пішло літо від нас
/ 36Присяговідступники...
/ 9Каламутні води української феміди
/ 124Міліціонери – не "олов’яні солдатики"
/ 4Про життя
/ 25Про щастя
/ 4ДВА ТИЖНІ В РАЮ (IIIчастина -"Паломництво в святилище Афродіти")
/ 13ДВА ТИЖНІ В РАЮ (IIчастина)
/ 17ДВА ТИЖНІ В РАЮ (I)
/ 37Візит журналіста викликав переполох у Закарпатській обласній прокуратурі
/ 4Заплету віночок на щастя, на долю, на чорнії брови…
/ 10На Івана, на Купала…
/ 2ПРОФЕСОР
Інна Конар: Криза навчила людей не витрачати усе, що заробляють
/ 25Українська калина, чи японська сакура
/ 11Візерунки дитинства
/ 5Про популярність, марнославство, дуалізм та гумор
» Всі записи