Смарагдовий край

Князь Корятович (КК) 2010-06-27 / 21:54:00
До Не Строронного - дякую за гарне пояснення про мого роду і глибше пояснення про споріднення русинів з поділля з русинами на закарпатті. Чомусь п. Посторонний цю історичну правду не спроможний приймати. Виглядає що з москви із будапешту більше гроші не сипляться для його сепаратиських проєктів, то він знайшов нових клієнтів в італії!

Tusya 2010-06-26 / 18:47:00
де б не була, у які далекі краї не мандрувала б - повернення на рідну землю наповнює серце новим життям і невимовним щастям. Прочитані рядки - це і є оті невимовлені слова!!!!! Приємно усвідомлювати, що є такі захоплені і закохані у життя люди!!!!

Не сторонній... 2010-06-26 / 10:39:00

Федір Корятович - був сином великого князя новгородського Михайла Коріата, племінником великого литовського князя Ольгерта, а дід Федора називав себе не лише литовським, але й руським князем.



Свої юнацькі роки Федір провів на Білій Русі. З раннього дитинства зустрічався з руськими людьми, знайомився з їх життям.



Мати Федора була РУСЬКОЮ княгинею, навчала своїх дітей рідної мови.

Чи не тому майбутній князь і тягнувся до Поділля. Тут він і князював до 1393 року.



Коли литовський князь Вітовт вигнав Корятовича з Поділля, той переїхав на Закарпаття, де отримав від угорського короля місто Мукачеве та довколишні села - Бобовище, Лавки, Росвигово, Велику Бігань та інші.



Корятович привів сюди 40 тисяч ПОДІЛЬСЬКИХ селян, які заснували на Закарпатті ряд нових поселень.



Може виникнути питання, чому Федір Корятович після вигнання з Поділля опинився в Угорщині, а не десь інде?



Як стверджує угорський історик І.Туровці, тітка Федора - Анна Альдоні, дружина польського короля Казимира II, домоглася від угорської королеви, сестри Казимира, Єлизавети притулку в своєму маєтку в Мукачеві. Федір Корятович побував в Угорщині до свого остаточного поселення в Мукачеві два рази: у 1352 і 1360 роках, але, як стверджують угорські історики, це було тільки тимчасове відвідання своїх родаків. Коли вже в 1393 році він приїхав до Мукачева, то закон закріпив за ним володіння Березькою, Земплинською та Марамороською жупами.





Прибуття Корятовича на Закарпаття мало велике значення для українського народу.



Саме при ньому почався чи не найбільший розвиток підпорядкованої території Закарпаття і становлення її, як центра політичного впливу, релігії і торговлі в регіоні.



З іменем Корятовича пов'язана добудова Мукачівського замку.



На Чернечій горі засновано Свято-Миколаївський монастирь з бібліотекою, який досить тривалий час був головним культурним центром Закарпаття.



Дружина князя Ольга побудувала жіночий монастир на Сорочинській горі, вище села Підгоряни. Цей монастир був зруйнований в XVI столітті.



Визнання за воєводою права на Мукачівське володіння, на замок та призначення його володарем королівської домінії стало важливою подією в історії Закарпаття. Корятович підтримував різнобічні зв'язки з Галичиною, Поділлям і Білою Руссю.



Він заклав перший фундамент, який сприяв реалізації прагнень закарпатців до самобутнього життя. Він у міру можливостей долав перешкоди, боровся проти закріпачення населення, проти латинізації і т.д.



У період, коли діяв Корятович на Закарпатті, Східній Словаччині й Північній Угорщині, цей край відзначався жвавим суспільним і господарським життям, зростанням народного самоусвідомлення.



Федір Корьятович укріпляв і розвивав господарство в своїй домінії, підтримував розвиток та становлення православної та руської культури.



Сам князь завжди почував себе більше руським, ніж литовцем.



Федора Корятовича завжди вабило Поділля, де його позбавили князівства.

Він до самої смерті не відмовився від титулу "князь ПОДІЛЬСЬКИЙ".

У 1410 році відвідав свій РІДНИЙ край, але побачивши, що надій отримати втрачений княжний престол нема, повернувся в Мукачево.



Помер Федір Корятович в Мукачеві 1414 року. Поховано його у заснованому ним монастирі.

Про Федора Корятовича збереглася пам'ять справедливого князя. Його ім'я не дозволили собі очорнити навіть ті історики, які не бажали бачити Закарпаття руським краєм. Його іменем названо багато вулиць в містах Закарпаття.



 

Посторонній 2010-06-26 / 08:11:00
Фёдор Корьятович, сын новогрудского князя Корьята (Михаила) Гедиминовича из династии Гедиминовичей. Што общого мав род Гедиминовичив з славянамы, особенно с украйинцями?



Фёдор Корьятович в 1396 году як емігрант дустав од Угорського короля в пожизненне хосновання Мукачевську и Маковицьку домінії. То бола вымена за ёго Подольскі панства с Угорським корольом. И так лем своє близьке служобництво брав с собов, а не тысячі подолчан, як КК субі надумує о тисячах подолчанох. Украйинці суть майстри на Стахановські числа, и за то ім економія так "фанинько" фунгує!!

Умер Корьятович в року 1414. Пановав на Мукачевськом замку 18 рокув!

По смерти ёго жоны Ольги, яка умерла в року 1416, Мукачевська и Маковицька домінії вернули ся назад к королёвському домену (Угорському корольовы)..



Што то є 18 років в порувняні с 400 роками пановання сімї Другеті - магнатський рід французько-італіянського походження. Філіп Другет од 1310 року пановав, а Крістіна Другет умерла в 1691 році и їй муж, граф Николай Берченьі в 1711 році. Володіли значними маєтками на Пудкарпатю [Восточна Словакія-Закарпаття] (Михаловце, Гуменне, Снина, Перечынь, зокрема м. Ужгород і бл. 30-ма прилеглими селами).

КК, маєте вы поняття о том, кулько сімей на Пудкарпатю має італіанські имя? То є ваш проблем КК, ош позираєте на Пудкарпатя, а видите (бачите) Подоля так, як колись росіяни позирали на Україну и віділи матушку Русь.

Князь Корятович (КК) 2010-06-22 / 06:51:00
Знав добре той князь коли перши заглянив на цю срібну землю, що знайшов чудову притулку для своїх русинських людей...

штепсель 2010-06-21 / 21:07:00
штось нич тя не хвалять та твоє писаня

михайло с 2010-06-21 / 17:37:00
молодець!!!!

оце вже називається блоґоманія))))