Ювілейний рік заслуженої артистки України Наталії Засухіної

По-різному складається кар’єра у творчих особистостей. Хтось засвічується геть молодим, як Петро Скунць та Дмитро Кремінь, і вже з юності не сходить із перших шпальт. А хтось іде до свого успіху поступово, трудячись десятиліттями в поті чола, аби яскраво засяяти вже у геть зрілому віці. Саме такою випала акторська доля заслуженій артистці України Наталії Засухіної, для якої цей рік видався ювілейним.

Ювілейний рік заслуженої артистки України Наталії Засухіної

Заслужена артистка України Наталія Засухіна

Народилася пані Наталя 18 березня 1958 року в місті Біла Церква Київської області, де батько – Михайло Цегледій -- служив офіцером у ракетних військах. Згодом родина переїхала в Червоноград Львівської області, де Наталя провела шкільні роки.  Оскільки батьки були родом із Закарпаття (батько -- із селища Вилок Виноградівського району, а мати Олена Товт, вчителька української мови із села Затисівка), то після школи Наталя вирішила шукати своє щастя вдома.

Вступила до Хустського культосвітнього училища на режисера масових заходів, де історію театру викладала її двоюрідна тітка  Наталія Андріївна Гармаш. (Це була донька відомого у свій час українського літератора Андрія Ворона, що був рідним братом бабусі Наталі. Ще одна сестра бабусі була дружиною відомого поета Юлія Боршоша-Кум’ятського).

Навчання в Хусті тоді тривало два з половиною роки. Юну дівчину захопили театральні перспективи. Викладачі училища на чолі із режисером Сергієм Гержиком повністю віддавалися роботі зі студентами. Їх активно залучали до постановок у Хустському народному театрі під керівництвом Всеволода Майданного. Тож коли на дипломну виставу випускників приїхав директор Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру Василь Руснак, він запросив на роботу чотирьох студентів. Серед них – і Наталю Цегледій, яка грала головну роль у виставі О.Арбузова «Таня».

І хоча дівчину кликали продовжувати навчання у Рівненській інститут культури, вона вибрала театр. Батьки не схвалювали її вибору, вважаючи акторство – несерйозною професією. Але Наталю театр захопив на все життя.

Сорок п’ять років своєї театральної  долі вона умовно ділить на три періоди. Перший – початковий – тривав з 1978-го по 1993-й, поки не народилося двоє дітей і настала вимушена декретна відпустка. У цей період молода артистка пізнавала тонкощі ремесла. Закарпатський муздрамтеатр вів тоді надзвичайно насичену діяльність. Грали по шість днів на тиждень, гастролі за межами області тривали місяцями, за сезон здавали по вісім прем’єр. І хоча Наталі не давали великих ролей, адже в театрі була ціла плеяда талановитих актрис, її задіювали в казках, у другому плані, в масовках. Зіграла вона і головну героїню у «Весіллі в Малинівці».

У цей час вона активно навчається у старших колег. Любить спостерігати за кулісами за грою  Марії Харченко, Галини Ушенко, Віктора Костюкова, Василя Арендаша, Стефана Мострянського. Бурхливе театральне життя захоплює її своєю непередбачуваністю, активністю.

У театрі молода акторка знайшла і сімейне щастя, одружившись із Ігорем Засухіним, якого як випускника Одеського театрального училища прислали до новозбудованого приміщення театру на посаду машиніста сцени. У 35 років Наталя народила доньку Марію, а в 36 – сина Максима.

 

Наталія Засухіна і Дмитро Сньозик у музичній виставі "Шаріка"

Другий театральний період  почався після виходу з декретної відпустки. Переломною в її кар’єрі стала роль Нусі в опереті братів Шерегіїв «Танго для тебе». Тут довелося чимало співати, танцювати. І хоча актриса не дуже підходила по віку на роль юнки, але зіграла так, що отримала обласну театральну премію імені братів Шерегіїв. З того часу Наталію Засухіну ставлять на головні ролі, хоча частенько у другому складі. Серед зіграних ролей їй запам’яталися Люцифер у віршованій драмі «Его» Юрія Чорі, матір у «Мати-наймичці» за Тарасом Шевченком, Проня Прокопівна у «Банкроті» за Михайлом Старицьким,  Ханума в однойменній виставі А.Цагарелі…

З вдячністю згадує колег, які допомагали їй у становленні – Олександру Копитіну, Марину Єніну, Тетяну Шершун та інших.

Третій театральний період збігся із опановуванням нової посади – завідувачки театральною трупою, а згодом завідувачки постановочної частиною.  Ця робота вимагає дотримання чіткої організації праці, тож нерідко призводить до конфліктів із порушниками дисципліни. «Це гірше , ніж Цербер» -- жартує Наталя Михайлівна. 

Попри адміністративну роботу, її активно задіюють режисери у виставах. Тепер Наталію Засухіну запрошують в основний склад. Вона створює складні драматичні характери, які запам’ятовуються надовго. Серед знакових ролей – баба Фіскарошка в «Дорозі до раю» за Дмитром Кешелею, мати -- в «Майне лібе Віра» Олександра Гавроша, королева Гертруда -- в «Гамлеті» Шекспіра, сваха – в «Одруженні» Гоголя,  баронеса – в опереті «Шаріка» Ярослава Барнича. 

Велику увагу актриса приділяє внутрішній роботі образу. Вона створює цілісний характер усіма виразними засобами – мімікою, поставою, жестами, навіть паузами. Звання заслуженої актриси України, отримане наприкінці 2016 року, стало закономірним підсумком сорокарічної праці в головному театрі Закарпаття.

Наталія Засухіна із режисером Анатолієм Канцедайлом під час репетиції

І хоча театр заповнює майже все її свідоме життя, там є місце і для інших проявів. В Ужгороді чудово знають їхній спільний «ромський» дует з акторкою Кларою Берец. Імпровізовані мініатюри двох циганок – старшої  Моргіти та молодшої Анджели – давно вже стали однією з комедійних «візитівок» міста.

Саме через популярний ромський образ і було запропоновано Наталії Михайлівні зіграти головну роль у моновиставі «Чіріклі» (з ромської мови – пташка), написаній за мотивами творів сучасного ромського письменника Миколи Бурмека-Дюрі.

Робота була складна, адже треба було самій тримати увагу глядача протягом години, та ще й в образі циганської матері. На постановку в 2021 році запросили відомого режисера з Дніпра, заслуженого діяча мистецтв України Анатолія Канцедайла. Виставу Закарпатського муздрамтеатру підтримала Ромська програма Міжнародного фонду «Відродження». На жаль, війна не дала можливість показати цю самобутню роботу за межами Ужгорода.

Прем'єрна афіша "Чіріклі"

Але цієї осені «Чіріклі» з успіхом демонстрували на двох фестивалях. Днями Наталія Засухіна повернулася з Румунії, де зіграла циганську матір на сцені найбільшого театру Сату-Маре. Як не дивно, але саме ця роль стала знаковою в біографії артистки. Тут вона змогла об’єднати в потужний сплав своє акторське уміння та багатий життєвий досвід.

Як зауважує театральний оглядач Сергій Федака, «хоча прем’єра спектаклю відбулася два роки тому, він продовжує жити своїм життям, постійно оновлюючись і набуваючи  глибшого трактування образу головної героїні, яку майстерно грає заслужена артистка України Наталія Засухіна. Назовні це історія однієї ромської матері, що оповідає про сина.

Але глибинно це історія Матері загалом, дослідження загадки материнської любові, протест проти соціальної несправедливості і байдужості, від яких тією чи іншою мірою страждаємо усі ми без поділу на раси. Трактування Чіріклі стало дещо м’якшим, ліричнішим, напрочуд суголосним зі скрипковим супроводом усього спектаклю. Стає зрозуміло, що незвична історія сина — це відображення незвичної його матері, реалізація її душевного потенціалу. Наталі Засухіні вдалося створити вражаючий психологічний портрет, ненав’язливо продемонструвати найпотаємніші струни материнської натури»

Наталя Засухіна у ролі Чіріклі

Серед нереалізованих мрій пані Наталії -- незіграна роль матінки Кураж в однойменній п’єсі Бертольда Брехта. Адже актриса дуже близько відчула цей складний образ. Однак виставу у постановці Михайла Мільмейстера зіграли в Закарпатському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені братів Шерегіїв лише декілька разів, тож Наталію Засухіну в образі матінки Кураж глядач так і не побачив. Будемо вірити, що лише – поки що.

Адже попереду в неї ще чимало здобутків і висот, що і продемонстрував цей ювілейний рік . 

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
03 грудня 2023р.

Теги: Засухіна, артистка, ювілей


Олександр Гаврош
Публікації:
/ 1Джон Лавра – американський пілот із закарпатським корінням
/ 3Брати Рамачі і сербські руснаки
/ 1Загадковий Іриней
/ 3Що показав перепис у Румунії?
/ 1Загублені у коханні
/ 4Рік Августина Волошина
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
/ 2Як закарпатські москвофіли відстоювали єдність українців
/ 2Кошиці, Пряшів і Михайлівці
/ 3Підсумки 2023 року на Закарпатті
/ 2Перо і скальпель. До сороковин Івана Коршинського
/ 5Сергій Федака пише багатотомну "Історію України"
/ 1Закарпатський вимір Сергія Архипчука
/ 8Закарпатський силач Фірцак-Кротон був засновником "Українського спортивного клубу" у Білках
Ужгородський "Міст з паперу"
/ 1Сенсація від Анатолія Кралицького
/ 29Три церковні календарі на одне мале Закарпаття
/ 3Феномен Дмитра Креміня
/ 8Що показав перепис у Словаччині?
/ 2Невгамовний Саркісьянц
/ 11Розчарування року
Трохи підсумків року
/ 36Звірства московської армії є її постійною ознакою
/ 42Чому Будапешт замовчує "свій" Голокост на Закарпатті?
/ 4Ювілеї в час війни
» Всі записи