Як ОПЗЖ підтримує сепаратизм на Закарпатті?

Усім антиукраїнським силам вигідно розмежовувати українців, бо тоді Україна стає слабшою і доступнішою для їхніх ворожих намірів. Саме тому, як виглядає, ОПЗЖ і бере на прапор гасла закарпатського сепаратизму

Під час відзначення Дня Державного Прапора України в Ужгороді. Учасники святкування несуть 100-метровий синьо-жовтий стяг, 23 серпня 2016 року
Під час відзначення Дня Державного Прапора України в Ужгороді. Учасники святкування несуть 100-метровий синьо-жовтий стяг, 23 серпня 2016 року

ОПЗЖ бере курс на закарпатський сепаратизм?

Про те, що партія «Опозиційна платформа – За життя» працює на дезінтеграцію України, ще раз підтверджують місцеві вибори на Закарпатті. Тут у кандидатських списках партії до Ужгородської міської ради фігурує відомий сепаратист, настоятель Ужгородського кафедрального собору Української православної церкви (Московського патріархату) о. Димитрій Сидор.

Цей 65-річний батюшка відомий переважно своїми політичними діяннями, спрямованими проти української держави, був засуджений за «посягання на територіальну цілісність і недоторканість України» на три роки позбавлення волі умовно у 2012 році.

Бо, у 2008 році він зі сцени Мукачівського російського театру проголошував створення фейкової «Республіки «Підкарпатська Русь». Причому уряд, Кабмін і казначейство мали набиратися із соратників Сидора. Підтримати закарпатських сепаратистів приїхали тоді російські журналісти та представники шовіністичної партії «Родіна» з Одеси, яка згодом була заборонена в Україні.

Показово, що документи про підготовку сепаратистського збіговиська, гордо іменованого «Другим Європейським конгресом підкарпатських русинів», вилучалися у приміщенні собору, де настоятелем значиться о. Димитрій Сидор, що ще раз підтверджує тезу, що Московський патріархат активно залучений у політичну боротьбу в Україні.

На гучному процесі піп-сепаратист отримав три роки позбавлення волі, але за ґрати не потрапив через іспитовий термін. Певний час потому о. Сидор не був помітний у публічній політиці, але в останні кілька років знову піднісся духом і став проголошувати старі гасла, щоправда, завиті в культурологічну упаковку.

Те, що включення такої одіозної особи у кандидати від ОПЗЖ не є випадковим, свідчить і публічна програма обласного осередку партії під назвою «Стратегія розвитку Закарпаття», де окремим пунктом значиться «Створення кафедри русинської мови та літератури на базі Ужгородського національного університету».

Цю ідею проштовхують закарпатські сепаратисти вже віддавна, бо в них насправді нічого не виходить зі створенням окремої літературної мови. Досі вони не спромоглися домовитися, якою має бути письмова норма, навіть не зійшлися з кількістю букв в алфавіті, бо на Закарпатті чи не кожне село має свої мовні особливості. Саме тому жодна окремішня літературна норма тут так і не закріпилася протягом довгої і плутаної історії.

Ще в 2011 році доктор філологічних наук, професор Ужгородського національного університету, автор фахового «Словника закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району» Іван Сабадош наголошував, що нема жодних причин для творення окремої закарпатської літературної мови: «Для кожного діалекту можна створити літературну форму. Але навіщо? Адже абсолютна більшість діалектів у світі цілком добре почувається в усному мовленні. Бо всі інші функції чудово виконує загальнонаціональна літературна мова.

А на Закарпатті існує не один і не два діалекти. Тут кожне село говорить по-своєму. То скільки накажете творити тут літературних мов? Це нісенітниці! Автори таких абсурдних ідей кличуть нас не до прогресу, а до темряви! Не дивно, що в їхньому колі нема жодного серйозного мовознавця».

Розкол України як мета?

Ба більше, навіть створені за кордоном кафедри русинської мови і літератури не витримують випробування часом. Через брак студентів закрилися такі кафедри в Угорщині та Польщі. В Сербії цього року на русиністику вступив лише один студент, а ще недавно таких було до двох десятків. У Словаччині теж навчаються лише кілька осіб на курсі, та й то завдяки тому, що в словацьких вишах студент мусить здобувати одразу дві спеціальності, і абсолютна більшість вибирає другу спеціальність як додаткову, аби не дуже морочитися. Тож випускники русиністики майже не працюють за спеціальністю.

А головне, що Закарпаттю не підходить ні сербський варіант, ні словацький, ні польський. Їхні місцеві мікромови суттєво відрізняються від закарпатського мовлення.

Наскільки далеке ОПЗЖ від реальності, говорить той факт, що вони не розуміють, що університетські кафедри не створюють за бажанням політиків. Якби це було так, то деякі ідейні натхненники неорусинства у США не очолювали би кафедри українських студій, а вже давно би керували русиністикою в якомусь з північно-американських університетів. Але чомусь кілька сотень тисяч переселенців із історичного Закарпаття схоже так і не стали окремою потужною національною громадою в Америці, за століття майже повністю денаціоналізувавшись, і нині їх за переписом нараховується близько 9 тисяч. Тож навіть ідеологам русинізму доводиться заробляти на хліб насущний україністикою.

На філологічному факультеті Ужгородського університету спостерігається постійний спад зацікавлення мовними дисциплінами. На словакістику (єдину в Україні!) кількість вступників за останнє десятиліття зменшилася більш ніж удвічі. Зменшується зацікавленість і в богемістиці. І це в університеті, який розташований на кордоні з ЄС, де десятки тисяч закарпатців працюють у Словаччині та Чехії! А ОПЗЖ мережить фантазії про цілу кафедру невідомо чого і навіщо. Та тут доведеться невдовзі об’єднувати й ті кафедри, що існують, бо викладачів у них скоро буде більше за студентів.

В університеті люди здобувають фах, аби годуватися з нього протягом життя, а не для втілення чиїхось політичних проєктів. Авжеж, усім антиукраїнським силам вигідно розмежовувати українців, бо тоді Україна стає слабшою і доступнішою для їхніх ворожих намірів. Саме тому, як виглядає, ОПЗЖ і бере на прапор гасла закарпатського сепаратизму.

Радіо Свобода

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
15 жовтня 2020р.

Теги: русини, ОПЗЖ, сепаратизм

Коментарі

микола 2020-11-15 / 18:19:36
Взяти для прикладу Пряшівський стандарт русинської мову, судячи з нього русин з Ублі не зрозуміє русина з Старої Любовні. Мені здається, що це план, з ліквідації русинів: спочатку ділять русинів Пряшівської русі і Підкарпатської (19198), тепер ліквідували всі українські книги в шкільних бібліотеках Пряшівського краю (українська мова і кириліка, це база русинської), роблять титульну націю ворогом русинів.

jurius 2020-11-13 / 12:13:54
У Закарпатті дійсно багато регіональна культура, що не робить цей край менш українським, ніж решту областей. Як на мене, багата європейська культура краю якось не в'яжеться з цибулястими храмами, які тут зустрічаються частіше ніж у будь-якій іншій західноукраїнській обл.

Ужгородець 2020-11-05 / 15:11:11
У Закарпаття після Другої світової війни багато налізло москалоти тому й маємо такі результати. Також дуже багато московинською церквою змосковщено нашого люмпену. То треба бути міхом по голові вдареним, щоб голосувати за жиддя...

Жоржу 2020-10-17 / 09:48:31
Доста вже озвучувати московські методички! Розберемося і без вас

Жорж 2020-10-16 / 21:00:01
Господи, в Закарпатьи свой язык и культура, хватит

дымон 2020-10-16 / 13:53:55
а шо, дима сидорофф уже на свободе?

Ужгород 2020-10-15 / 15:10:15
У списку Закарпатської ОПЗЖ значно більше сепаратистів, починаючи від Івана Чубірка з Мукачева та Івана Дрогобецького з Поляни


Олександр Гаврош
Публікації:
/ 1Що показали вибори на Закарпатті?
Книгомама
/ 11Ловець слів
/ 59Пам’яті єпископа Мілана Шашіка
/ 9Подарунок до Тріанона: чому Берегівський район, а не Виноградівський?
/ 1Рік без Дмитра Кременя
/ 24Духнович був соборником
/ 4Не тільки Україна повинна вшанувати Уласа Самчука
/ 16Угорський шантаж
Операція "Ліквідація"
/ 5Вбивство Ярослава Галана: знайомий почерк?
/ 4Чернігівщина очима закарпатця
/ 20Україна і жест Земана
/ 8Парадокси виборів на Закарпатті
/ 2Чи матимуть закарпатські угорці свого депутата?
/ 1Діаспора жива і мертва
/ 18Закарпаття. Що вдалося і не вдалося зробити Геннадію Москалю?
/ 44Виборча дуля в закарпатській кишені
/ 5Уроки Карпатської України
/ 9Крах закарпатського москвофільства
Підсумки 2018 року на Закарпатті
/ 32Про фашизм на Закарпатті
/ 3Одеса вибрала Україну
Люди без страху
/ 8"Гауляйтер" для Закарпаття
» Всі записи