РУХ і Рата. Вячеслав Максимович перевертався би…

«Що роблять миші, коли кота нема вдома?»

(Із виступу С. Головатого на ІІ з’їзді НРУ (жовтень 1990 р.)

Днями поспіль втрапляю у незручні ситуації. Хоч на вулицю і не виходь. Чимало знайомих, у т. ч. колись (чи і тепер) прихильників Народного Руху України, принаймні його ідей, людей із національно-демократичними уподобаннями, задають запитання: «Як це так, що Рух підтримав Ратушняка?». Іноді «іронізують». Спочатку не було зрозуміло, про що йдеться, аж поки не пояснили, що виявляється, в Ужгороді з’явилися біл-борди, на яких «НРУ ім. В.Чорновола» закликає голосувати за Ратушняка.

Ницість їх змісту є зрозумілим українським патріотам, адже чимало людей добре пам’ятають про вкрай негативне ставлення Вячеслава Максимовича Чорновола до зазначеної особи (зокрема, щодо неї у чорноволівській газеті «ЧАС-ТІМЕ» у 1997 р. була низка викриваючих статей). Та і як інакше він та і всі рухівці могли ставитися до запеклого україножера. Закарпатський Рух за це та «прихватизацію» об’єктів міста «громив» його ще у 90-і, у час, коли Ратушняк користувався значно більшою популярністю, ніж наразі. Тим паче Ратушняк у часи, коли НРУ був потужною політичною силою, як відомо, обзивав його членів, цитую: «поклоннікамі галіцкіх парламентарієв націонал-фашистского толка». Тож звідки могли взятися такі біг-борди, від яких Чорновіл, образно кажучи «перевертається у могилі»?

Тож хочу пояснити, що то за «НРУ ім. В. Чорновола».

У 2001 – 2002 рр. Ратушняку вдалося «придбати» декількох тодішніх членів закарпатського НРУ, щоб спробувати поставити організацію під свій контроль. З цього нічого не вийшло, вони були виключені з партії. Провокатори перейшли на утримання Рати та зареєстрували «громадську організацію ім. В. Чорновола» (пригадую, покійна нині вдова В.Чорновола – А. Пашко направляла в управління юстиції листи із протестом»). Одного із них Ю.Келемена було поставлено головою ужгородської міської територіальної виборчої комісії. Тож що він витворяв на цій посаді впродовж каденції, працюючи на Рату та заодно і на Януковича, гадаю, ще не забуто…

Додам, що у 2005 – 2006 рр., за розпорядженням тодішнього голови НРУ Б.Тарасюка, зазнала цілковитого погрому Закарпатська крайова організація НРУ (причина була в опозиційному її та моєму особисто, як голови ЗОО НРУ, ставленні до його практики керуванням Рухом, яка вела до занепаду та маргіналізації ще достатньо впливової національно-демократичної партії). Здійснено це було, зокрема і руками ратівських утриманців Ю.Келемена, О.Черепахи, а також П.Чучки, яких, всупереч позиції закарпатців, рішенням Політради НРУ «повернули» в членстві Руху. Практично, відбулося рейдерське, із використання студентів («привіт» виборцям 25 жовтня 2015р. на «студентській» дільниці п. р.!), ромів («привіт» «електорату» Ратушняка!) тощо, які за 50 гривень, на один день – для участі в «обласних загальних зборах НРУ стали «членами НРУ», захоплення організації. Мене на 16 з’їзді НРУ (26 листопада 2005 р.), начебто виключили з Руху. Пишу "начебто", бо більшість делегатів 16 з’їзду НРУ були переконані, що це рішення було сфальсифіковане (після оголошення рішення лічильної комісії щодо мого виключення на з’їзді виник скандал-бунт. Дійшло до того, що десятки делегатів із багатьох регіонів України почали привселюдно розривати членські квитки, тож Тарасюк негайно, хоча у порядку денному залишалося ще кілька питань, з’їзд «закрив»).

Але,  «головою» Закарпатської організації «зробили» Чучку. Втім, той, переконавшись, що очолювати уже нема що (були виключені чи покинули Рух сотні її членів, розвалена організаційна робота, припинила вихід щотижнева газета «Карпатський голос»), через три місяці покинув головування та подався у «Батьківщину».

Після нашого виключення ми – ветерани закарпатського НРУ — утворили ветеранську громадську організацію Рухівське братство Закарпаття.

У 2012 р. на  «об’єднавчому з’їзді» НРУ (було подолано розкол 1999 р. — в НРУ влилась УНП) з Руху «за зраду» було виключено Тарасюка, а також «на вимогу понад 14 обласних організацій» поновлено мене в НРУ. Справа у тому, що впродовж 2005 – 2012 рр. у НРУ продовжувало домінувати переконання про фальсифікацію мого виключення.

Відновлення справедливості, безперечно, для нас – ветеранів НРУ, передусім — для мене особисто, є морально приємним, тож члени Рухівського братства поновили членство і у Русі. Однак, не зважаючи на різні пропозиції, ні я, ніхто інший із нашого Братства не погодилися займати якісь керівні посади, залишаючись рядовими членами. Тим паче, що «ратушняківці» із «НРУ ім. В.Чорновола» теж продовжують перебувати у партії, а О.Черепаха є одним із заступників голови облорганізації.

Підсумовуючи, насамперед хочу наголосити, що т. зв. «НРУ ім. В. Чоновола» формально не має відношення до політичної партії Народний Рух України, є провокативною організацією, утримується С.Ратушняком. Тож біг-борди не мають відношення до НРУ.

Водночас, певний вплив на обласний Рух ратушняківці, вияляється, таки мають. Бо наша вимога до керівництва НРУ в області та місті відмежуватися від біл-бордів, підтримки україножера та антимайданівця виконана не була. Хоча на цю тему в мене була і телефонна розмова з головою НРУ В.Куйбідою, котрий підтвердив негативне ставлення партії до цього кандидата на посаду Ужгородського міського голови.

Враховуючи зазначене, я від імені Рухівського братства, змушений заявити, що доти, поки не буде дана політична оцінка такому вкрай ницому моральному падінні людей, які вважаються членами НРУ, ми призупиняємо своє перебування у партії.

P. S. Зазначена стаття аж ніяк не означає, що я агітую за його конкурента на виборах. Особисто я планую зіпсувати бюлетень – іншого виходу (привіт – Москалю!) наразі нема.

В.Піпаш, делегат Установчого з’їзду (вересень 1989 р.) Народного Руху України, голова Закарпатської крайової організації НРУ 1994 – 2006 рр. 

Теги: Рух, НРУ, Ратушняк, Чорновіл

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати