А чи потрібна така «Просвіта», яка не веде до «Храму»?

Закарпаття є єдиною областю України, де існують «дві Просвіти». Якщо у всіх інших регіонах діють лише структурні підрозділи Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, то на Закарпатті, окрім його обласного об’єднання, є ще й суто місцева, яке має назву «Закарпатське крайове культурно-освітнє товариство «Просвіта».

А чи потрібна така «Просвіта», яка не веде до «Храму»?

Стосунки між двома «просвітами» вже багато років є доволі напруженими. На це є декілька причин.

Перша: «Нє пущать!», чи доморощений сепаратизм із ренегатством?

Керівництво «Закарпатського крайового культурно-освітнього товариство «Просвіта» заявляє, що, мовляв, лише воно є спадкоємцем Товариства «Просвіта», яке діяло на Закарпатті у 1920 – 1939 рр., коли край входив до складу Чехо-Словацької республіки. А, позаяк, те, на той час, було «самостійним», тобто не було організаційно з’єднаним із «Просвітою», яка діяла на Галичині, що входила до складу Польщі (в УРСР «Просвіта» була знищена радянською владою), то і нині «відновлена» на Закарпатті «Просвіта» теж повинна бути «незалежною», суто закарпатською, яка не повинна мати нічого організаційно-спільного із всеукраїнською «Просвітою».

Безумовно, що така заявка не витримує жодної критики – у міжвоєнний період українські землі були роздерті різними державами, нині ж ми маємо Єдину Соборну Українську державу, про яку палко мріяли закарпатські просвітяни 20-их – 30-х рр. минулого століття. Тож ця позиція має, як вважає чимало представників української громадськості Закарпаття, ознаки місцевого сепаратизму і більше того – ренегатства по відношенню до соборницьких ідей закарпатських просвітян міжвоєнного періоду.

Утворення, чи то пак «відновлення» (?) «крайової «Просвіти» відбулося на установчій конференції 23 грудня 1990 р. На той час в області активно діяла, утворена ще 21 січня 1989 р., обласна організація Товариства української мови ім. Т. Шевченка, яку очолював доктор філологічних наук, професор УжДУ Павло Чучка.

Уже напередодні установчої конференції та на ній самій (підтверджую, ще й як присутній) спалахнула дискусія. Адже створювалася «паралельна» до ТУМШу, із аналогічними завданнями організація. Тим паче, що вже тоді всі добре усвідомлювали — Товариство української мови ім. Т. Шевченка незабаром буде перейменоване у «Просвіту». Причина його тодішньої назви крилася у тому, що на момент заснування (на всеукраїнській конференції у Києві 11 — 12 лютого 1989 р.), найменувати новоутворену організацію «Просвітою» не дозволяла тодішня суспільно-політична ситуація. Адже в Україні на початку 1989 р. був, практично, майже безконтрольний (ледь зазнав перших тріщин) диктат КПУ. Тож, хоча влада була змушена піти на «поблажку» патріотичній громадськості та погодилася дозволити їй (та і то із величезними проблемами) створити Товариство української мови, нізащо не пішла б на те, щоб відновити «Просвіту», на яку всі роки радянського режиму чіпляла жупел «буржуазно-націоналістичної організації».

Однак, за майже два роки, ситуація, в результаті діяльності ТУМШу, НРУ (з тієї ж причини, той на початках мав додаток у назві: «за перебудову») й інших новітніх об’єднань, уже кардинально змінилася – «жупел» був розвіяним.

Та, незважаючи на аргументи, «крайову» «Просвіту» таки утворили. Її головою було обрано кандидата історичних наук Павла Федаку. Втім, частина делегатів конференції була впевнена, що після перейменування ТУМШу у «Просвіту», «крайова» ввіллється у загальноукраїнську структуру.

Але так не сталося. Після реорганізації Товариства української мови  у Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка у наступному році (а його обласним об’єднанням стала і організація ТУМШу на Закарпатті), це було сприйнято П. Федакою та його найближчим оточенням вкрай вороже, мовляв, права на таке ТУМШ не мав. Цієї ж позиції там дотримуються і нині.

Друга: Просвітянська «нерухомість!». «Пес на сіні», чи джерело «родинного бізнесу»?

У 20-х рр. минулого ст. для «Просвіти» у Закарпатті важливе значення мало спорудження у м. Ужгород, з метою мати центр роботи, свого Народного Дому. Кошти збиралися серед широких верств населення. Пожертви надходили від учителів, урядовців, священиків, селян, робітників, організацій та установ, у т. ч. – з- поза меж краю. Сто тисяч крон вніс і президент Чехо-Словацької республіки Т. Г. Масарик. Не обійшлося і без позик у банках. Загалом будівництво Народного Дому (із кінотеатром «Уранія» при ньому) обійшлося у 2 559 359 крон. Урочисте його відкриття, в якому взяла участь велика кількість просвітян зі всього краю, відбулося 7 жовтня 1928 року.

Після захоплення Ужгорода гортіївськими військами у листопаді 1938 р., Народний Дім окупанти конфіскували. Це ж зробила і радянська влада після звільнення краю у жовтні 1944 р. Пречудова споруда (містила, до речі, найбільшу на той час у Закарпатті актову залу) стала Будинком офіцерів.

Із кінця 1989 р. розпочалася боротьба за повернення  будинку, спорудженого за народні кошти народові. У різні інстанції було направлено десятки і десятки аргументованих листів, звернень, прохань вимог. Особливо чимало зусиль до цього доклав ветеран національно-визвольних змагань, просвітянин 30-х рр., адвокат Микола Бандусяк. Парадоксально, але і після здобуття Україною незалежності, військовики чинили цьому опір, водночас довівши будинок до аварійного стану. Врешті-решт Міністерство оборони відмовилося від будівлі і її було передано у комунальну власність м. Ужгорода. За домовленістю, це був елемент механізму з повернення Народного Дому «Просвіті».

Міським головою обласного центру із 1994 по 1998 рр. був відомий своєю яскраво вираженою антиукраїнською спрямованістю Сергій Ратушняк. Національно-демократичні сили Закарпаття, зокрема НРУ, ОО ВУТ «Просвіта», займали критичне відношення до цієї особи, викриваючи її діяльність. Натомість П. Федака та його найближче оточення займали протилежну позицію, підтримуючи Ратушняка. Тож у вересні 1997 р. сесія Ужгородської міської ради, на пропозицію міського голови, ухвалила рішення про передачу приміщення у власність саме «крайовій» «Просвіті». Обласне об’єднання ВУТ «Просвіта» отримало лише право на користування однієї кімнати із невеликим підсобним приміщенням.

…Минули роки. Народний Дім, який мав би стати центром просвітянського, культурницького, національно-освітнього життя, яке повинно було буяти тут, перебуває у занепаді. Пречудовий будинок у центрі Ужгорода – близько 2 тисячі квадратних метрів, де кожен із них «на вагу золота» – у аварійному стані. Відсутнє опалення, всюди сирість. Будинок руйнується. Ледь відрихтовано фасад, хоча на його ремонт представниками закарпатської діаспори очільникові краєвої «Просвіти» було передано значні кошти. Куди вони поділися – важко сказати, хоча  серед людей витають чутки, що вони пішли не туди, а також на інше – приватне будівництво, як і кошти від тих приміщень здоровезного Народного Дому, які здаються у оренду.

Ще у 2008 р. газета «Старий Замок «Паланок», у статті під промовистою назвою: «Народний Дім» в Ужгороді зробили торгово-офісним центром» [див. ел. версію: http://zakarpattya.net.ua/News/31737-Narodnyi-Dim-v-Uzhhorodi-zrobyly-torhovo-ofisnym-tsentrom] порушила це питання. Наводимо лише одну цитату із публікації: «Крайова «Просвіта» сьогодні – це сімейний бізнес. А як ще можна пояснити, що більшість засновників крайової «Просвіти», істинних патріотів опинилися за бортом цього «корабля»? Механізми управління організацією є сумнівними з точки зору і моралі, і закону, адже звітність про використання коштів фактично недоступна громадськості, яка її створила. Сумнівне правонаступництво сімейки новітніх «просвітян» оформлене під благородним соусом, не муляє очі ні ужгородській інтелігенції, ні компетентним органам. Головне для таких комфортно паразитуючих на благородності інтелігенції, вчасно і голосно кричати про правильну державницьку позицію, про примари заколотів, про дух і незламність українських традицій і разом з тим, тихенько пхати в кишені гроші».

З часу публікації статті минуло понад сім років. У якусь «оренду», «під ремонт» якійсь, начебто, чеській фірмі на тридцять років (?) здано і велетенську актову залу. Але ж та «ремонтує» її уже з десяток років, окрім риштувань там так нічого і нема. Чому угода не розривається, зв’язку із її невиконанням орендатором, – не зрозуміло. На інше, як на «непрозорість» розрахунків, і гадати не доводиться.

Тож, замість Народного Дому, де мало вирувати національно-культурне життя, де б могли розміститися українські громадські організації, культурницькі, молодіжні, спортивні, видавничі товариства тощо, регулярно проводитися акції, панує запустіння і пліснява. За цей плачевний стан Народного Дому болить серце, але чомусь не у «власника», хоча громадськість уже кілька разів сколихували чутки про наміри «прихватизації» споруди, тож доводиться він до руйнування мало не зумисно.

Третя: Ренегатство, або «Чи потрібна така «Просвіта», яка не веде до «Храму»?»

З моменту виникнення «крайової» «Просвіти» її незмінним головою є Павло Федака. На початках організація об’єднувала певну кількість громадянства, проводила певну роботу. Однак, уже чимало років вона все більше затухає, хоча, володіючи таким майном, чудовим будинком, який міг би, при якісній організації його використання, ще й заробляти не лише на його ж утримання, а й додатково – на просвітянську діяльність. Адже чимало його кімнат, інших площ можуть надаватися (та й, як зазначалося ті, що не поруйновані, надаються) в оренду, приносити (приносять?) прибуток. Зараз же, окрім відзначень, переважно, ювілеїв, чи то членів керівництва, чи то когось іншого та ще, здається, видання «календаря» (у якому кожен третій автор має прізвище, яке починається на літеру «Ф»), за вкрай рідкісним винятком, крайовою «Просвітою» майже нічого не проводиться. Тож чимало колишніх її членів, у т. ч. тих, що входили до її керівних органів, відійшли від неї та вступили до обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта», яке регулярно організовує національно-патріотичні акції. Хто там залишився біля П.Федаки, як там проводяться «звітно-виборні конференції» – є абсолютно невідомим. Знано лише, що «головою управи» крайової «Просвіти» уже десь зо десятиліття є… син Павла Федаки-старшого – Павло Федака-молодший.

Те, що люди відходять – має під собою ще одне пояснення. Очільників крайової «Просвіти», наразі, аж ніяк не «запідозриш» у прихильності до української ідеї. Ніхто, ніколи в останні роки їх не помітив у патріотичних акціях. Включно із подіями, пов’язаними із закарпатським Майданом, Революцією Гідності. Навпаки, під час революції П. Федака-молодший відверто перебував по інший бік «барикади». Та і зараз там перебуває.

Причина тут є зрозумілою. Уже зазначалося, що з давен-давен родина, що керує крайовою «Просвітою», перебуває у фарватері діяльності, входить до складу «команди» україноненависника С.Ратушняка, який наразі був прихильником Партії регіонів, організовував місцевих тітушок, чинив спроби утворити місцевий Антимайдан. Тож використовує він цю «Просвіту» як засланого «козачка». Молодшого Федаку за відданість зробив редактором своєї газети «Трибуна», через яку той, виконуючи замовлення «шефа», намагається всіляко підірвати «із середини», чи просто зпаплюжити український визвольний рух.  

Прикладів антиукраїнськості голови управи цієї «Просвіти», зокрема, і далеко до Майдану, і під час Майдану, і опісля – можна навести чимало. Згадаю лишень один, який, як на мене, чи не найповніше демонструє, характеризує «ідеологічні» засади очільників цієї «Просвіти».

У 2010 р. С.Ратушняк балотувався на посаду Президента України. Своєю довіреною особою він визначив П. Федаку-молодшого. Наскільки я розумію, то довірені особи – це ті, хто безумовно поділяють погляди своїх кандидатів, адже їх представляють, за яких агітують. Інакше ж бути не може.

І ось, рахівці, які були присутніми на зустрічі із кандидатом у Президенти України С.Ратушняком, що проходила у сесійній залі Рахівської районної ради, переповіли як це було. Представляв його, добре характеризуючи та агітуючи за нього, голова управи крайової «Просвіти», довірена особа П.Федака. Надалі надав слово кандидатові. Той звертається до присутніх:

– «Дорогі рахівські підкарпатські русини!».

Рахівські гуцули, для яких політичне русинство – що червона ганчірка для бугая, аж заніміли, ошалівши від такого звертання: адже так паскудно їх за останній час ніхто не ображав!

Після програмного виступу кандидата йому було задане питання (до речі, ветераном національно-визвольних змагань, просвітянином Юрієм Ерстенюком): «Як ви ставитеся до Степана Бандери?». Той, перейшовши на «абщепанятний язік», пояснив присутнім приблизно так, що С.Бандера був «фашістом, бандітом, убійцей», а УПА – це взагалі «свора нацистскіх ублюдков», яких було засуджено на Нюрбергському процесі. Більше запитань Ратушнякові, як мені казали, люди не задавали.

Довірена особа кандидата не промовила жодного слова, що свідчить про абсолютну солідарність цього очільника крайової «Просвіти» з поглядами свого «шефа».

Ну, і що ж це тоді за «Просвіта»? І чи тоді – «Просвіта»?

Тут мені пригадуються слова із  культового фільму другої половини 80-х рр. минулого століття: «Для чого ця дорога, якщо вона не веде до Храму?». Дійсно: «Для чого така «Просвіта», яка не веде до Храму?». Адже  «Храмом» же для кожного воістинного просвітянина є Україна!

Післямова

Як на мене, то ситуація із існуванням двох «Просвіт» на Закарпатті є абсурдною. І з цього абсурду, рано чи пізно, слід вибиратися. Якщо ми говоримо про Соборність та Єдність, то повинні вони бути і тут. «Просвіта» на Закарпатті повинна бути одна, єдина – соборна, складова частина Всеукраїнського Товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка.

З обранням мене у 2008 р. головою Закарпатського облоб’єднання ВУТ «Просвіти» я неодноразово намагався налагодити співпрацю із «краєвою». Йшлося про проведення  спільних акцій, співпрацю, а далі гадав, що мова могла і йти і про об’єднання. Зпочатку, із утворенням на конфедеративних засадах спільного правління, а у решті-решт – і скликання на паритетних засадах спільної, об’єднавчої конференції. Єдиною умовою, гадалося, мало би бути те, що об’єднана організація має входити у ВУТ «Просвіту» ім. Т. Шевченка. Погодьтеся, що інший варіант – вливання всеукраїнської структури у місцеву – був би безглуздям.

Безумовно, постало би питання голови організації. Наголошую, що сам я не претендував і не претендую на якесь керівництво, навпаки, зняв би свою кандидатуру на конференції. Однак, зробити це мав би і П.Федака. Хай би єдину організацію очолив хтось інший – той, кого оберуть люди.

Однак, П.Федака займав і займає категоричну негативну тенденцію, водночас продовжуючи заперечливо ставитися до самого існування Всеукраїнської «Просвіти». А враховуючи, що ідеологічно ця – уже пишу т. зв. – «просвіта» у останні роки відійшла від просвітянських завдань, ідей, стала чи то «козачком» у Ратушняка, «яничарською», чи взагалі «приватизована», сенсу розмовляти на цю тему із Федаками вже нема.

Вирішення проблеми залишається за закарпатською громадськістю. У тому числі – просвітянською, яка, гадаю, має поставити вимогу необхідності проведення об’єднавчої конференції, а перед тим ще й, мабуть, здійснення аудиту матеріальних цінностей обох структур. У т. ч. –  і з крайової «Просвіти», де все ж таки лелію надію ще залишилися справжні просвітяни, які проти того, аби їх, вкупі із Народним Домом, спорудженим нашими предками задля використання на благо України, «прихватизовували»!

Володимир Піпаш, Закарпаття онлайн.Блоги
28 січня 2015р.

Теги: Просвіта, Павло Федака, Сергій Ратушняк

Коментарі

етнограф 2015-02-12 / 16:23:14
Федака не винен
Ніколи раніше не знала про сайт Закарпаття онлайн. Але коли до нас в музей в Пирогово прийшов директор Федака П.М., за яким тягнувся шлейф про негативні його діяння в Закарпатті, я мимоволі інколи заглядаю сюди, хоча пана Федаки давно у нас вже немає (слава Богу).
Можливо закарпатцям будуть цікавими мої спостереження за П. М. Федакою під час його роботи директором. Ця людина дуже замкнута, він завжди когось у чомусь підозрю, чогось боїться. Одна із наших колишніх працівниць (нині покійна), спостерігаючи за П.М.Федакою, вжила щодо його поведінки поняття «синдром гадюки», якій комфортно тільки у скрученому вигляді і безпеці. Інколи ця «гадюка» випростовується і кусає , а потім знову ховається, бо боїться, всіх підозрює. Так, Федака П.М., перший місяць роботи взагалі не виходив з кабінету (темного і непривітного), потім на допомогу йому приїхав із Закарпаття І.І.Габор –екстраверт по характеру, людина світла, емоційна. Все відразу закрутилося, приїхали ще нові люди, музей почав оживати, а це 250 чоловік, велика (140 га ) територія. У нас починали збиратися земляцтва, проходити фестивалі, зокрема міжнародний фестиваль бойового гопака, традиційні українські свята. Приїзджали відомі в Україні люди, політики і т.д. Почалися реставрації будівель, ремонти солом’яних дахів, огорож, тощо. Але через невеликий час Федака П.М., який спокійно за всім спостерігав, втрутився, почав скажено воювати з Габором І.І. та його командою, писати у правоохоронні органи. Я пригадую, як за зверненням директора за Габором І.І. приїхав ОМОН і як потім Федаку П.М. штрафували за хибний виклик. Таких «хибних» викликів міліції було декілька, а Федака П.М., зателефонувавши до міліції, втікав з музею, або ховався в кабінеті. Потім приїзджала академік Г.А. Скрипник – куратор музею і замирювала Федаку П.М. і Габора І.І. Далі Федака П.М. знову «кусав» і ховався. Він не міг займатися роботою, бо його психічний стан не сприяв цьому. Пам’ятаю, як він впродовж місяця щоденно викликав працівників музею для написання доповідних записок про те, що вони бачили і як себе вели заступники директора в якийсь там день. Він зібрав декілька томів таких записок, потім з ними кудись ходив. Коли ж тоді працювати. Це було нестерпно.
Коли Габор І.І. поїхав з музею, бо Федака П.М. звільнив його за прогул саме в день похорон його батька, на його місце прийшов козацький генерал Кулиняк В.П., який привів із собою безліч російськомовних хлопців кримінального виду . Вони всі називали себе донськими козаками. В музеї розпочалися незрозумілі оргії. Федаку одягнули у чорний козацький одяг, сфотографували і опублікували фото в журналі. Це був шоком для українського середовища не тільки музею, але й далеко за його межами.
Я могла би ще багато прикладів наводити. Ви з Федакою нічого не вдієте. Він не винен. Від свої хворої натури терпить найперше він сам. Федака П.М. ні з ким ніколи не спрацюється. Він не може мати друзів. Може написати щось, бо це можна робити заховавшися від людей, звившися у свій клубок. А найкраще його знає його дружина Олена Василівна. Вона його відчуває. Коли в музеї назрівали конфлікти, вона приїздила, зустрічалася із працівниками, ходила з однією співробітницею до знахарів та в монастирі. Декому Олена Василівна розказувала, що вони не знають, який Федака страшний чоловік, як з ним важко жити. Можливо вона якось його нейтралізує не знаю… Шкода її. Шкода сина, якщо у нього батькова вдача, це його трагедія. Від цього потрібно лікуватися, звертатися до церкви, народної медицини. Необхідно сповідатися, перосити прощення в Бога і людей. А П.М.Федака цього не може, йому в церкві некомфортно, він боїться, ховається. Він інтроверт, для нього важливе тільки його внутрішнє єство будь-який зовнішній вплив він вважає небезпекою. ( Це не означає, що всі інтроверти негативні,я теж інтроверта. Є дуже яскраві, світлі інтроверти, вони позитивні, а Федака злий, його злість зїдає зсередини, а він «кусає всіх, кого боїться, або підозрює у небезпеці для себе).
Прізвища свого не називаю, бо не хочу мати більше ніколи справ із П.М.Федакою.

вадим логвинов 2015-02-08 / 07:56:46
Два роки "пощастило" працювати під керівництвом Федаки-старшого. Быльш неадекватного керівника я навіть не можу уявити. Крім того, швиденько інтегрувався у крадійськы схеми, вступив у проросійське казачество, (яке, до речі, зараз воює проти України). Не дивно, що великий "українолюб" Ратушняк віддав "Просвіту" Федакам. Для них це прость годівничка під прикриттям. ЛЮСТРАЦІЯ, а потім - в смолу, піря - і на площу!

Авт. 2015-02-06 / 15:26:49
Ознайомився із черговим опусом, на цей раз Федаки-старшого, у ратушняківській газетці "Трибуна", присвячений моїй скромній особі, із-за цієї публікації. Нема жодного сенсу про щось дискутувати, адже там - нема жодних аргументів, присутні лише "ніагарські"потоки абсурдних вигадок та лжі і, особливо, жовчі, які дають підставу говорити про ознаки певного психологічного захворювання. Правда, зауважу, що аж занадто п. Федаці не годиться брати у "свідки" вже тих, хто відійшов у інший світ. приписуючи їм якісь "думки" щодо мене. Вони ж то підтвердити чи спростувати вже не можуть. Приміром це стосується преосв. владики І. Маргітича, пластунського сеньйора В. Белея тощо, з якими я підтримував надзвичайно теплі та дружні стосунки аж до їх відходу (у даному блозі, якщо хтось не полінується, то знайде про обох статті, що ж до владики - я ще й був ініціатором відзначень його ювілею та створення ГК спілки його імені)
Одне розвеселило. У газетці перекреслили моє фото. Пояснюю, що у етнології (а. гадаю, проф. Федака таки про неї щось мусить знати) таке називається: "вчиненням певних магічних дій" (інакше кажучи - ворожінням) з метою нанесення якоїсь шкоди (викликанням хвороб, невдач, смерті тощо) якійсь особі. Тож п. Федака застосував всі можливі "засоби впливу" : від звернення до Президента, до "нечистої сили". Таки хвороба?

Бенчак 2015-02-05 / 21:20:28
Я сам із Закарпаття, але давно вже живу у Києві. Коли там працювали І.І.Габор та В.М.Логвінов ми збиралися земляцтвом, допомагали відновлювати закарпатські хати. Я приводив часто своїх дітей, вони почувалися тут як у Карпатах. Але коли Габор І.І. поїхав, там почали керувати якісь російськомовні козаки. Федака призначив двох заступників козаків-генералів ряжених з партії регіонів. В музеї поширився неукраїнський дух. Через це я перестав там бувати.
А шкода.
Тепер читаю, що Федака і Просвіту закарпатську загубив. Невже просвітЯни цього не бачать.

І.Хомутинник 2015-02-04 / 21:19:27
Коли П. Федаку пропонували директором Національного музею в с. Пирогово, його рекомендували як інтелігентного і патріотично налаштованого чоловіка, що має значні заслуги перед Україною. Насправді виявилося, що це дрібний інтриган, що може "продатися" ні за цапову душу. Інститут етнографії повязував із Федакою великі надії, насправді вийшло тільки розчарування
Мені вадко розуміти, як закарпатці за довгі роки не можуть зрозуміти гнилу сутність "донецького козачка" Федаки. А В. Піпашу велике спасибі за те, що розвінчує псевдопатріота.

лемко 2015-01-31 / 23:19:33
Орос майже був такий пяний, коли писав, що не лише не розумівся про, що пище, але і букви не пізнавав.

ярослав орос 2015-01-31 / 20:40:39
про всеукраїнську "просвіту" можу розповідати рядками... позаяк Я стояв неподалік у джерел її відродження...
про закарпатські "просвіти" федаки та піпаша Я років сім тому пропонував о. дибі, аби ж він дозволив викрити той сморід у ролі респіратора -- моєї ж публікації...
олежка замешкався...
тепер же в. піпаш перед смертю хотів би висповідатися...
шкода в. піпаша... (він же знає за що)...
мова ж про інше!
всеукраїнську "просвіту", виявляється, засрав не тільки пашка мовчав, а й сімейство федаків в ужгороді!
хто ж сьому винен... хлопи у вишиванках!

читач 2015-01-31 / 12:48:53
Все, з"ясував: В.Піпаш

читач 2015-01-31 / 12:46:06
Одну "Просвіту" очолює Федака. Але який: старий чи молодший?
А другою хто керує. Знаю, що колись Павло Чучка був.

Авт. 2015-01-31 / 00:16:51
Поправка щодо тата. Тато був таки редактором, вірніше - співредактором, разом із В. Маркусем (після війни - проф. університету ім. Лойоли у США)зробив спробу, видавати в умовах гортївсьської окупації, український літературний журнал-щоквартальник "Гуцульське слово". Але набрані гранки були конфісковані (макет та частина гранок у тата збереглися) окупантами. Але ж це було у рамках націоналістичної організації, відомої як "юнацтво ОУН" (ковнерівців). Тож ,ще раз Федако та ваші "друзі" себе викриваєте, ким ви є!

Авт. 2015-01-30 / 23:56:54
Очікував реакції у коментарях від опонентів - очільників "крайової" "просвіти". Тут нема. Мабуть не знайшли аргументів. Зате на сайті ратушняківськрї газети "трибуна", яку очолює П. Федака - істерика. Там, у стилі геббелівської пропаганди (чим більше брешеш - тим краще) "зробили" з мене якимось "секретарем Рахівського райкому комсомолу" - повний абсурд! Зачепили чогось тата, якому вже пішов 93 рік та відомий він як збирач народної творчості, поет та журналіст, ніяку газету ніколи не редагував. Аж цікаво,дуже вже мабуть Федаку я вивів (кажу,чим більше брехні - тим для Федаки краще). Підписано якимось головою "люстраційної комісії Харченком" - що воно за таке - не знаю. А у коменті від якогось "саші" мене названо - ще й "агентом КГБ", який "здавав сокурсників". Ну, хлопе Федако, взагалі у вас не лише істерика, але і взагалі "зірвало дах". Сказав би: дуже добре, але, по-християнськи - шкода . Зіпсуєте психіку, здоровя, Ну не коштує те, аби правда, зокрема, вкрадене від народу майно назад народові - шпиталізації у дурдомі.
Що ж до зради ідеї, про це і не натякаю. Мабуть ідейних переконань (окрім - Мамони)ніколи і не було Мамону ж то не зрадив.
Аж цікаво - що завтра напишете, які будуть у вашому цирку наступні дії.
Подаю №рекламу" вашої брехні: http://www.trubyna.org.ua/novyny/poroshenka-ta-yatsenyuka-prosyat-ne-pryznachaty-na-kerivni-posady-zakarpattya-odioznyh-ideolohiv-komunistychnoho-rezhymu-dokument/

січовик 2015-01-30 / 09:55:08
Федако, маєш Бога в душі, покайся перед громадою краю за бізнес на світлій памяті справжніх!!!!! Героїв Карпатської України! На тебе дивиться Василь Гренджа-Донський з гранітної дошки і йому тебе жаль, що так любиш копійчину,що забув про Україну! А ще портиш сина Павла, ставиш його на свій бізнес-проект! А він гарний хлопець був би, коли б ти не мішав йому...
дві "просвіти", але не видно ні одну!!! Жаль, шкода! Ви, панове, з дозволу сказати, дискредитуєте горде звання - Просвітянин!!! Занього вмирали люди, а ви бізнесуєте на крові! Отямтеся! Війна на порозі, а ми їмо не хліб, а один одного! Слава Просвіті! Слава Україні, але ніколи не матимете слави ви "патріотчики" плачені кривавими долярами...

Автор 2015-01-29 / 13:47:06
Передусім, дякую всім, хто висловив зацікавленість, взяв участь у обговоренні, погоджується з тим, що проблема існує, її треба вирішувати!
Водночас, хочу попросити всіх – і конкретно допомогти у її вирішенні.
Перше, що ми можемо зробити, але – спільно, - не лише констатувати, але віднайти шляхи виходу із проблеми. Свої пропозиції я свої накинув у «Післямові». Але можуть бути і інші. Які варто обговорити. Спочатку, через інтернет, тут, а потім і провести, можливо, «громадські (просвітянські) слухання». Таке ж є однією із форм «формування громадської думки».
Якщо буде ухвалено узгоджене рішення, щодо шляхів вирішення проблеми, напрямків дій, то ВСІМ взяти у цьому АКТИВНУ участь.
Дякую.

Русин 2015-01-29 / 12:16:29
Вижу, што Федака визнає себе потка-рпатским русином. Ми є близькими за устремлєніями. Тоді може бити інший вихід - обєднати сю просвту не із українською,бо вона є чужою для него, а із нашим русинським Обществом ім. А. Духновича.
Се був би для них добрий заход!

ВВВ 2015-01-28 / 23:46:02
Федаки служать Ратушнякові не лише тому, що відпрацьовують йому за будинок, бо вже давно відпрацювали - вони разом,бо вони одинакові, вони - одна команда, тобто банда.

просвітянин 2015-01-28 / 23:21:57
Федака ще й наркоман. Питання: як така людина може не лише керувати, а й бути просто притуленою до української справи?

Федака вигідний Ратушнякові, бо в такий спосіб Рата, будучи антиукраїнцем, здобуває легітимність серед українства. А тому П.Федака - це картонна дурилка для українства.

просвітянин з 1989 року 2015-01-28 / 22:56:17
Сепаратистська Просвіта? Начебто абсурд! Але насправді виходить так. Навіщо зараз, коли ми маємо зміцнювати єдність, мати якусь окремішню просвіту?
Невже Федака є донецьким козаком? Тьфу на тебе, гидота.

ПАНЬКІВ 2015-01-28 / 20:02:05
КОЛИ Я ПОЗНАЙОМИВСЯ З П. ФЕДАКОЮ У КИЄВІ, МЕНІ КАЗАЛИ, ЩО ЦЕ ВЕЛИКИЙ БОРЕЦЬ ЗА УКРАЇНУ НА ЗАКАРПАТТІ.АЛЕ КОЛИ ПОБАЧИВ ЙОГО ПОРТРЕТ У ФОРМІ ДОНСЬКОГО КОЗАКА В ОДНОМУ ІЗ ЖУРНАЛІВ, ЩО ЙОГО ВИДАВАВ ВІДВЕРТИЙ РЕГІОНАЛ З ДОНЕЦЬКА В.КАЛЕНЯК, ТО Я "ПРОЗРІВ".У ЦЬОГО ЧОЛОВІКА ТІЛЬКИ СОРОЧКА УКРАЇНСЬКА...

Знаючий 2015-01-28 / 20:00:24
Я б порадив компетентним органам поцікавитись процедурою отримання майна Просвітою. Дуже багато показників би найшли для себе. Як може бути Просвіта створена Федакаю правонаступником Просвіти яка діяла до 1939 року. Дам підказку правохоронцям - саме на цих підставах приміщення у 2000 кв. перейшло у власність теперішній Просвіті. А дальше треба почитати Господаоський і Цивільний Кодекс. І відразу стане зрозумілим чи мошли вони набути статусу правонаступників.

Свобода 2015-01-28 / 19:53:43
Насправді Просвіта має величезні заслуги у підйомі національної свідомості закарпатців, особливо у 20-30 роки. Там і сьогодня відчувається дух українського патріотизму. Але коли бачу там Федаку- пройдисвіта, то не можу. Справді треба провести люстрацію і очистити будинок Просвіти від Федак.


Володимир Піпаш
Публікації:
/ 1Домашній інжир та наукова конференція у Перемишлі
/ 6Українці та українки, захисники та захисниці, члени та членкині, медики та медикині
/ 5"Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…"
/ 7Михайло Джанда знову у строю!
/ 8Закарпатські румуни – хто вони є?
/ 25Тризуб на Верецькому перевалі
/ 5Гуцульський Лицар України
/ 11Абсурд, провокація, чи... дебілізм?
/ 3Подвижникам "четвертої гілки влади" присвячується
/ 16Мирослав!
/ 9"Жоден танк не повинен виїхати з казарми"
/ 2Пам’яті Шандора Фодо – палкого угорського патріота та доброго друга України
/ 4Різдвяна відповідь Путіну
/ 1Дарунок до ювілею
/ 2Здобуття Незалежності. Закарпаття
/ 32Про події на Верецькому перевалі у другій половині березня 1939 р.
/ 46Звернення громадськості Закарпаття до Папи Римського
/ 7Націонал-комунізм та національно орієнтовані комуністи в Україні
/ 2З історії взаємостосунків людини та природи на Закарпатті
/ 19До 100-річчя Народного єпископа
/ 3З Днем Гідності та Свободи!
/ 4Андрій Грицак та його побратими
/ 19Через десятиліття пречудове урочище Кізій відкрило свою жахливу таємницю…
/ 3Іn memoriam Лицаря Гуцульщини
Три десятиліття тому був створений український Народний фронт
» Всі записи