«Батьківщина, нація і мова – нероздільні!»

Днями (27 червня), на запрошення генерального консульства Угорщини в Ужгороді, у складі групи закарпатських журналістів, побував на Токайщині – батьківщині знаменитих на весь світ токайських вин. Втім метою поїздки було не вино (хоча дегустацію його для нас, признаюся, теж організували), а ознайомлення із Музеєм угорської мови, який з 2008 р. діє у колишній столиці історичного комітату Земплін – місті Шаторальяуйхей.

Місто – за кількадесять кілометрів від Ужгорода, на самому кордоні із Словаччиною. Воно невеличке (18 тисяч мешканців, що десь так, як у Рахові ), але надзвичайно компактне і акуратне. Назва його походить, як пояснили колеги – закарпатські угорськомовні журналісти, від виразу, що у перекладі означає: «нове місто біля Шатра». «Нове місто» було засноване у середині ХІІІ ст.  біля підніжжя та на схилах гори вулканічного походження, яка візуально дійсно нагадує шатро кочівника, втікачами від монголо-татарських орд  хана Батия, які у 1241 – 1242 р. окупували Центральну Угорщину.  

Може виникнути питання, чому цей унікальний музей, нещодавно він отримав статус національного, перебуває не у столиці Угорщини, а у маленькому, начебто провінційному містечку. Справа у тому, що Шаторальяуйхей пов’язаний із діяльністю ініціатора угорського національного відродження та основоположника сучасної угорської мови та літератури Ференца Казінці (1759 – 1833). Тут знаходиться і його могила.

А становище угорської мови наприкінці  ХVІІІ ст. було аж ніяк не блискучим. Державною та церкви вважалася латинська, знать розмовляла, як це тоді було модно у Європі - на французькій, бюргерство міст – на німецькій. Угорською (на діалектах) розмовляли здебільше селяни. Вона не була кодифікованою, літератури на ній, практично, не було Тож більшість магнатів Угорщини зневажливо вважали її лише «мовою селян та слуг» (а чимало європейських науковців аж до середини ХІХ ст. гадали, що угорці - це слов'яни). Тобто, як бачимо, маємо чимало аналогій із тодішнім становищем української мови.

«Будителем народів» Центральної Європи (включно із українським, Україна, до речі, як він вважав, у майбутньому стане «новою Грецією») вважають  німецького філософа, реформатора та просвітителя Йоганна Ґотфріда Гердера (1744 – 1803). Саме під впливом  його ідеї "Про дух народу" починається їх національне відродження. Представники освічених кіл, у т. ч. – і нащадки денаціоналізованої знаті (згадаймо наших спадкоємців козацької старшини та «хлопоманів») повертаються до свого коріння, починають займатися збиранням фольклору, історичними дослідженнями, створювати літературу на національній мові, кодифіковувати її на основі розмовної, утверджувати її у всіх сферах життя.

Подібне відбувається і в угорців, а ініціатором тут був саме Ф. Казінці, нащадок давнього дворянського роду. Тим паче, що Й. Г. Гердер угорських інтелектуалів «налякав», припустивши, що угорці «розчиняться у слов’янському морі».

Літературний спадок самого Ф. Казінці (а ще він був і митцем) не занадто великий, однак він зумів провести величезну роботу із об’єднання навколо ідеї національного відродження великий патріотичний гурток інтелектуалів, у який ввійшли літератори, мовознавці, історики, представники аристократії, політичні діячі. Серед них був і автор угорського національного (нині – державного гімну) Ференц Кельчеї (1790 – 1838). До речі, як повідомила наш гід-науковець (її відрекомендували нам як «пані професорку»), Ф. Кольчеї є автором чудового гасла (заповіту нащадкам), яке варто вважати основою національної ідеї будь-якого народу: «Батьківщина, нація і мова – нероздільні!».

 Як чітко було відчутно під час наших відвідин, сучасні угорці, «від мала до велика» - від дітей до дорослих, від простого громадянина до політика, з великим благовінням відносяться до цього заповіту.

 (Я з із доброю заздрістю подумав: а у нашій країні т. зв. «антифашисти» таке гасло назвали б «фашизмом» та «пещерним націоналізмом». І сьогодні для нас є актуальним, як бачимо, своїми палкими словами, повторюю: «Батьківщина, нація і мова нероздільні!» угорський патріот Ф. Кольчеї, ще у далекому минулому розвінчав новітні «теорії» «ківалових із К» про те, що в Україні мають бути «один народ та дві мови» та політичні потуги направлені на державне «двоязичіє». Ф. Кольчеї каже нам, українцям: «Неможливо таке, бо без мови не буде ні вашого народу, ні держави! Тоді втратите і Батьківщину!».)

У результаті діяльності патріотів, угорська мова була кодифікована, на ній виникла національна література.

Тут цікавим був ще один нюанс: на моє запитання який із діалектів ліг в основу сучасної літературної угорської мови, пані професорка відповіла: «Наш, себто діалект, на якому розмовляли угорці, що мешкали у Північно-східній частині Угорщини, на невеличкій території, що охоплює місцевість від річки Ботар до вашої Ужанщини (що на Закарпатті)». Тож, виявляється, аналог української Черкащини – за кількадесят кілометрів від Ужгорода!

 Патріоти добилися поступового зростання статусу угорської мови. З 1792 р. вона стала обов'язковою для вивчення у школах, з 1805 р. у нижній палаті парламенту було дозволено проводити дебати не лише по-німецьки та латиною, а й по-угорськи. На листи, поданні угорською, чиновників зобов'язувалося відповідати на ній же.

Символічний злам стався в жовтні 1825 р., коли Іштван Сечені (1791-1860) звернувся і до верхньої палати парламенту угорською мовою До 1844 рр. вона стала офіційною у всіх сферах життя Угорщини: суді, діловодстві, освіті, всі службовці були зобов'язані спілкуватися між собою лише по-угорськи. Швидко перейшли на угорську мову міста з їх німецьким та єврейським населенням. Нині, згідно з офіційними даними, із десятимільйонного населення Угорщини 92% - угорці, для 95% її громадян рідною мовою є угорська.

Тож із величезною любов’ю, ніжністю та піклуванням відносяться угорці до своєї мови. Ви б бачили, із яким натхненням декламували вірші про любов до рідної мови школярі під час прийому нашої делегації у міській раді (було і таке), як із гордістю розповідали, що робиться на захист, збереження та розвиток мови представники влади. Про відношення влади до мови свідчить цитата, мовлена представником міської адміністрації: «У тих, хто плекає рідну мову – покликання від Бога!» Дійсно нашим сусідам щодо цього варто, по доброму, позаздрити…

Мета функціонування Музею угорської мови – збереження та популяризація всього, що із нею пов’язане. Від фольклору, давніх рукописів, процесів становлення, словотворення (угорська, до речі, запозичила чимало слів із слов’янських мов, у т. ч. з української, що засвідчує у музеї відповідний стенд) до сучасної літератури. (Цей угорський досвід наводить на гадку, що варто би було і нам, українцям запозичити його та створити подібний Музей української мови – і таки, мабуть найкраще, у Каневі, поблизу, де духовний центр всіх українців.)

У музеї регулярно проводяться Свята рідної мови (у 2011 р. парламент Угорщини визнав 12 жовтня Днем угорської мови), конкурси, найрізноманітніші виставки. Хоча заклад лише нещодавно створений, є надзвичайно популярним. При нас він був заповнений як дорослими, так і дітьми. Багатьох їх привели сюди саме батьки.

Крокуючи по землі Шаторальяуйхея, мені, із приємністю, пригадалося, що по ній же колись ходив і видатний український філософ Григорій Сковорода. Добре б було, якби і це якимсь чином було відображене у місті.

Насамкінець, хочу висловити глибоку вдячність організаторам поїздки, а насамперед – заступнику генерального консула Угорщини в Ужгороді п. Ендре Саліпскі. Подорож була дуже корисною, розширила знання про наших сусідів. Приємно, вражаюче, аж навіть, по доброму заздрісно, від того як угорці відносяться до рідної мови. Щодо цього, нам українцям, найвищим владним мужам, органам самоврядування варто повчитися у них. Гадаю, що саме такі акції сприяють розвитку взаєморозуміння, добросусідства та зближенню українців та угорців, включно – із українцями та угорцями Закарпаття.

Вид на місто з гори Шатро, хоча взагалі кажуть, що у ясну погоду видно і мукачівський замок

Міська рада - історична будівля 17 ст.

На прийомі у мерії

При вході до музею угорської мови

У центрі памятник Л. Кошуту

Теги: Кольчеї

8 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати