Закарпаття онлайн » Блоги » Володимир Кришеник

Самашедшинки наших днів

Це належало б якось означити. Позаяк раціо ніяк не знаходить потрібних пояснень, нам ліпше опертися на асоціативні відчуття.

(Житомирська облрада слідом за Одеською міськрадою зобов'язала вивішувати 9 травня червоно-сталінські прапори). Здається, для нас бажають реанімувати підмінне минуле. Щоб тримався невпинний День совка. Занурити піпл у сморід сталінського гламуру й совєтську попсовість святкувань – і увидіти знов пістряві стрічки та цегляні мордяки начальства на трибунах.
 
(Два роки ув'язнення отримали недавно від української Феміди націонал-патріоти за плюндрування монументів Сталіну і Дзержинському). Звична печальна нечутливість. З небуття вертаються ідоли. З ними – гротескний абсурд навернення у варварство, з танцями і притопами на костях убієнних. Хоч може всі, хто щойно так задалися оживлянням (оживляжем) минулого – несправжні, фальшиві імітатори.
 
(Побачив минулої п'ятниці в телевізорі одного знаного в нас заробітчанина-араба – у всьому видні повадки дрібного міжнародного авантюриста. Це той наш рідний іноземець, що на пару з іншим схожим жевжиком (ну, згадайте знамените "охранне" прізвище – чи то Дубельт, чи то Бенкердорф) керують разом державним вітчизняним телебаченням. Щоразу, як почую когось із цих очільників, так одразу стає на думці: ох, і люто ж хлопці полюбили Україну нашу неньку. Цей раз здалося, наче той перший посеред прямого етеру раптово увійшов у роль Хлестакова. – "Я з Ніколя Саркозі – як кум королю і сват міністру, отак зранку з прекрасною Карлою на брудершафт шампанське випиваю, а вже ввечері в похідному шатрі Каддафі з охоронним гаремом прохолоджуюся, поки брат Муамар валізки грошима наповняє, щоб я їх для всяких президентів та претендентів світом розвозив..."). Навіщо їх таких прегарних на службу позвали? Невже лиш для того, щоб інших, нормальних, ще більше пригнути та принизити. А ще міністр наш шанований. Виходить, наче когось прогнутися й силували, але дехто сам наввипередки біжить і підносить на таці колективні чолобитні.
 
(Вслід за українською пішла днями в небуття і російська радійна служба БіБіСі). Зрештою, тут не те, щоб в економії грошей діло – наш опустелений пейзаж їх більше не цікавить. Наше місце перебування – для них далека, замежна територія, що десь там на сході, і яку ніщо вже не поєднує зі світом їхньої вільної демократії, відколи од нас відійшла страхітлива примара самознищення людства.
 
(Слухав останнє інтерв'ю доблесного майора Мельниченка від 25 березня 2011 р., де пройдисвіт натхненно повідав слухачам російської служби радіо "Свобода", що влітку 2004 року особисто писав меморандуми справжньому своєму господарю – керівнику ФСБ Г. Патрушеву, як належить їм запобігти приходу до влади тогочасного опозиційного кандидата). Таким ось він здався, наш патріот-служака. Слуга двох (кількох?) панів. Фарсовий герой з переодяганнями, що всю першу дію – лежма у схованці під диваном.
 
...Ото примарилось дивне, наче в полохливу українську ніч знаменитий Дракула, що з фільму Френсіса Форда Копполи, виповзає крадькома з могили, щоби добратися до горлянок безтурботних у святах моїх співвітчизників. Знов настала весна, а звідкілясь повіває, кидає в дрож холоднючий подих цвинтарю. Поруч повсюдно присутня естетика гниття і розкладання. Так відходить поволі в небуття Україна Наша Радянська. Її просмерділі рештки допоки труять живе, але ж напівзотліле тіло не підлягає реанімації. Останнє десятиліття отак і потратили надаремно, не вчинивши по-людськи, бо всяке вмерле належало б поховати. Звичайно, в театрально-кіношній грі нинішніх людей системи щораз бачимо відступи від класичного стилю горор, і все більше в нас пост-модернового кривляння і фарсу. Ця їх політична маячня – кіно для бідних. Актори загралися. Глядачі геть ошелешені.
 
***
 
І трохи світлого. З останніх новин: минулого четверга Синод УГКЦ нарешті обрав нового главу українських греко-католиків. Наступником Любомира Гузара напевно стане наймолодший з єпископів – сорокарічний Святослав Шевчук. Консервативне тіло Церкви налаштувалося на зміни. І це добре. Надія нас не покидає.
Володимир Кришеник, Закарпаття онлайн.Блоги
27 березня 2011р.

Теги: сталін, совок, Мельниченко, греко-католик, УГКЦ

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Андрея 2011-03-28 / 14:53:00
Погоджуюся. І минулі блоґові матеріали теж були нівроку.

Ужгород 2011-03-28 / 13:57:00
Добре сказано. Пан Кришеник зростає.

Андрей 2011-03-28 / 13:19:00
Не дуже зрозумів, шо значить "зобовязала вивішувати прапори". В нас несанкціоновані "сателітки" з "кондиціонерами" не можуть прибрати з фасадів нікяими "зобовязаннями" облрад. Висновок простий: не вивішуй і не вали на якісь "постанови влади".

Орися - Андрію 2011-03-28 / 12:24:00
Ця історія про шаровари мені пригадалася з приводу того, якщо влада заставить вивісити червоні прапори, то багатьом довеведеться вивішувати свої черіні труси, або бабину запаску.
А що стосується вашої шпильки стосовно моральності поступку моєї бабки. Можна казати продажна, шаровари на флагшток повісила, рятуючи родину від переслідувань. Можна... Можна багато всього патякати, нам, що порозсідалися біля компютерів у теплих офісах і пишуть злосні коментарі. Нам ніхто не впирає дуло в горло, нас ніхто не убиває за вишиванку, нас ніхто не бє за українську мову, не розкуркулює і не вивозить родини в Сибір. Чи знає пан коментатор скільки "совіти" давали часу на те , щоб "проклятий куркуль" зібрався в делеку дорогу. На все про все сімї куркуля давали 15 хвили і два клунки ручної ноші.
А бабка ітак своє від НКВС заробила, коли в 1944 або 45 році ненароком побачила в сільській раді те чого не мала бачити і тому я ніколи її не бачила живою, тільки на фото.

анонім 2011-03-28 / 09:48:00

Коментар видалено через порушення "Правил коментування". Адмін

Андрій 2011-03-27 / 19:18:00

2 Орися, 27.03.2011 13:16

"мама мого батька вивісила червоні просвітянські шаровари".

Може подаруєте ті шаровари автору цієї "чудової" статті. Бачите, який же він великий патріот?

Мідянка 2011-03-27 / 17:58:00
Прихід "совєтів" галичани спершу сприймали як соборність . А от чи продовжить владика з Аргентини місію Шептицького й Сліпого,побачимо. Шептицького теж інтронізували молодого ...

местный 2011-03-27 / 13:35:00
пан Кришеник, Вы придумали очень уместный неологизм: "самашедшинки" ...

мда, как-то так... возможно, поэтому Кафка у нас и не очень популярен, т.к. абсурд у нас не вымышленный, а вполне реальный, в нашей повседневной жизни...

Орися 2011-03-27 / 13:16:00
О цей труп великої істоти так повростав людям в голову, що тепер він остаточно пропаде тільки разом з тими головами. Чогось згадалося як в 1939 році коли на галичину прийшла радянська влада і селяна заставили вивісити на хатах червоні прапори, мама мого батька знайшла вихід ( звідки ж їй було червоного прапора взяти) і вивісила червоні просвітянські шаровари.