На Закарпатті збільшується кількість охочих добровільно здати кров

— Почну з того, що лікарі закликають всіх охочих, хто відчуває потребу робити добрі справи, приєднатися до числа донорів, а особливо тих, у кого рідкісна група крові (III–IV із від’ємним резус-фактором). На Закарпатті служба крові як галузь медицини виникла у 1946 році. Сьогодні в службі крові області є 49 лікарів, 25 з яких працюють в обласній станції. Щоправда, наші працівники — це переважно представники старшого покоління. Молоді, на жаль, не так багато, тому, відверто кажучи, я хвилююся за майбутнє нашої станції. Що стосується технічного оснащення, то за останні роки значно покращилася матеріально-технічна база, було придбано нове обладнання для відділу виробництва препаратів, проведено капітальний ремонт окремих кабінетів, оновлено автомобільно-транспортний парк. На станції також встановлено три апарати для проведення плазмаферезу — методу заготівлі плазми, що передбачає одержання від донора тільки плазми, власні клітини крові при цьому йому повертаються.

Якщо говорити про донорів, то більша частина з них здає кров безкоштовно. Останнім часом до них усе частіше приєднуються студенти, працівники силових структур, а також представники різних громадських організацій. Кожен донор отримує грошову компенсацію на відновлення сил — 14 гривень, а люди зі скрутним матеріальним становищем, котрі найчастіше і стають платними донорами, можуть отримати 16 гривень за сто грамів крові. До речі, наша область, на відміну від деяких інших регіонів України, майже сповна забезпечена донорською кров’ю. За останні 10–15 років кількість донорів і справді була не високою — після радянської доби зменшилася вдвічі, але вже три роки поспіль ця ситуація почала змінюватися на краще. І це справді радує.

— В яких районах сьогодні найбільше охочих здати кров?

— Це, на мою думку, залежить від кількості населення. Тому першість у цій справі належить Мукачівському, відтак Виноградівському та Рахівському районам. Також серед лідерів Ужгород. Збільшення кількості донорів спостерігається й на Хустщині, Іршавщині та Міжгірщині.

— Маєте, як кажуть, перевірений контингент людей, які періодично здають кров, чи все ж таки доводиться постійно шукати нових донорів?

— У нас є постійні донори, які завжди готові допомогти. Щоправда, таких людей небагато. До прикладу, за весь час переливання крові на Закарпатті почесними донорами України стали більше двох тисяч осіб, останніми ж роками цей список поповнився лише одиницями. А взагалі, згідно із Законом України «Про донорство крові та її компонентів», донором може стати будь-яка здорова людина від 18 до 60 років. Процедурі взяття крові передує ряд обстежень: терапевтичні, венерологічні та лабораторні. Насамперед людина, яка добровільно здає кров, повинна пам’ятати, що несе кримінальну відповідальність за приховання свого хворобливого стану. Втім, навіть якщо людина щось і приховає, то ці інфекції випливуть, бо відібрана кров обстежується на гепатит В і С, ВІЛ-інфекцію, реакцію на сифіліс, АЛТ (ферменти), визначається група і резус. Для тих, хто хоче бути донором, обов’язковою є і флюорографія.

— А як щодо інфекційної безпеки? Люди, яким переливають кров, можуть бути спокійні за своє здоров’я?

— Найголовніший принцип донорства — не нашкодь. Тому на першому місці — безпека хворого, що складається загалом з двох аспектів. Перший — це перевірка донора, котрий має добре почуватися і бути впевненим, що не нашкодить, другий етап відбувається, коли кожен донор проходить медичне та лабораторне обстеження. Потім ця кров піддається багаторазовій перевірці, адже деякі хвороби не одразу виявляються, і лише після цього її використовують у лікувальних цілях. Устаткування нашої станції в першу чергу спрямоване на перевірку безпеки крові, що досліджується за допомогою лабораторної діагностики.

— Як зберігається відібрана кров та як довго вона може бути придатною до використання?

— Цільна крові може зберігатися до 35 днів. Однак завжди намагаємося використати її в термін до 20 днів. Кров загалом же зберігається у холодильних камерах при відповідних температурах. А окремі препарати з крові можуть зберігатися роками. Також ми займаємося заготівлею плазми крові. Це дає змогу при мінімальній затраті часу і шкоді для здоров’я донора здати від 600 до 800 мл плазми.

— Як держава підтримує донорство? Що сьогодні може отримати людина, яка добровільно здає кров? Має вона, окрім грошової винагороди, ще й якісь пільги?

— Підтримка донорства з боку держави прописана у відповідному законі. У день здавання крові, а також у день медичного обстеження донор має право на вихідний, а також на безкоштовний обід. Пріоритетом постійних донорів є пільги у державних установах, знижки на ліки та надбавка до пенсії у розмірі десяти відсотків від затвердженого прожиткового мінімуму.

На мій погляд, донорство — це не комерційна справа. Це насамперед має стати потребою кожного з нас робити добре діло. І, чесно кажучи, переважна більшість людей здає кров з необхідності допомогти комусь із родини. Проте були й випадки, коли донором ставали люди, які просто відчували потребу комусь допомогти. Радує, що останнім часом до цієї благородної справи долучаються різні молодіжні та релігійні організації, а також працівники силових структур.

Яна Мийсарош