Прадавнє минуле Закарпаття зафіксують у зводі пам’яток історії та культури

Поряд з історичними, пам’ятки археології є найчисленнішими з об’єктів, що входять до зводу, і за кількістю посідають друге місце. Сьогодні у зводі у ме­жах 13 районів області, міст Ужгорода і Мукачева нараховується 435 пам’яток, про які подається текстовий матеріал разом з ілюстраціями. Найбільша їхня кількість припадає на такі райони: Виноградівський – 96, Ужгородський – 82, Мукачівський – 63. Найменше – у Воловецькому – 1, Великоберезнянському – 1, Рахівському – 2. Таку ситуацію можна пояснити не лише більшою чи меншою заселеністю цих територій у давнину, а й станом обстеження, що викликає необхідність у додаткових дослідженнях.

Старожитності стародавнього кам’яного віку (палеоліту) представлені у зводі 98 пам’ятками, які в основному були виявлені в 70–80-х роках минулого століття. Звертає на себе увагу фіксація палеолітичних місцезнаходжень у гірських районах (Дубриничі, Лумшори, Голубине, Свалява, Шаян). Тим самим спростовано думку, що Східні Карпати заселялися лише в ХІІІ–ХVII ст. на запрошення угорських королів. До раннього палеоліту віднесено артефакти ашельського і мустьєрського часу. До ашельської доби (приблизно 850–150 тис. років тому) зараховано стоянки Королево, Рокосово, Малий Раковець. Безперечно, світове значення має стоянка Королево, яка за кількістю нашарувань часу ашель-мустьє, чіткістю геологічної стратиграфії не має собі рівних не тільки в Україні, але й у Європі. Мустьєрська доба (приблизно 150–40 тис. років тому) представлена 46 місцезнаходженнями, а опорним пунктом залишається Королево, де стратиграфічно вище шарів з ашельськими виробами залягало шість культурних горизонтів мустьє. 49 місцезнаходжень нараховує пізній палеоліт (приблизно 40–12 тисяч років тому). Еталонними послужили стратифіковані пам’ятки Королево І, ІІ, Берегово І (Мала гора). Цінними, хоч і допоміжними, виявилися місцезнаходження Берегово ІІ, Мукачево І, Біганська гора, Запсонь. Окремі стоянки зафіксовано у гірських районах – Ганьковиця, Ділове, Лумшори, які свідчать про заселення людиною пізнього палеоліту не лише передгірної, але й гірської зони краю.

Середній кам’яний вік (мезоліт, ХІ–VII тис. до н.е.) почав вивчатися лише на початку 70-х років ХХ ст., коли була створена комплексна мезоліто-неолітична експедиція Інституту суспільних наук АН України (нині – Інститут українознавства НАН України), яка протягом 15 років відкрила і частково дослідила 38 стоянок. Серед них, наприклад, Кам’яниця, Глибоке, Гута, Чинадійово, Лавки, Великий Раковець та інші. Переважна більшість з них зосереджена в Ужгородському районі. Керівник експедиції Л.Мацкевий висловив думку про існування двох етнокультурних спільнот, до першої з яких відніс артефакти з деякими палеолітичними індексами: Кам’яниця V, Мукачево VI, VIII, IX, Свалява І. До другої — комплекси з вираженими тенденціями мезоліту: Кам’яниця І, Дубрівка І та інші.

Дослідження пам’яток неоліту (VII–IV тис. до н.е.) було започатковано більше століття тому, коли Т.Легоцький, фундатор археологічної науки краю, відкрив протягом 1893–1895 років перші неолітичні поселення на Малій горі у Мукачеві та Ардівській горі у Берегові. Нині на археологічну карту краю нанесено 44 неолітичних та 20 енеолітичних (мідно-кам’яний вік) пам’яток. Серед них, наприклад, Запсонь Берегівського, Дерцен Мукачівського, Невелетленфолу Виноградівського районів. Успішному їх вивченню сприяли крупномасштабні земляні роботи, які велися на теренах області в 70–80-х роках ХХ ст. (будівництво Транскарпатської шосейної дороги, кілька гілок газопроводів, меліорація земель). Нині жодна з давніх епох краю не має стільки розкопаних площ поселень, як доба неоліту-енеоліту, і саме тому вони є одними з найбільш досліджених періодів.

Доба бронзи (початок ІІ – початок І тис. до н.е.) представлена 43 пам’ятками і 139 скарбами, найбільше з яких зафіксовано у Виноградівському районі – 19. Якщо раніше цей період був відомий лише за знахідками скарбів пізнього бронзового віку, то тепер стали відомі десятки поселень, частина з яких досліджувалася. До пам’яток ранньої бронзи (ХХ – ХVI ст. до н.е.) віднесено поселення у Великій Доброні, Бекині, Дерцені, курганні могильники у Мукачеві (урочище Мала гора), Зняцьові, Медведівцях, Батраді, Макарьові. На цих об’єктах проводилися лише розвідкові роботи.

Період середньої бронзи (ХV–XIII ст. до н.е.) репрезентують старожитності пізньої отоманської культури, яка донедавна була відома по тілопальних безкурганних урнових могильниках у Станові Мукачівського та Холмцях Ужгородського району. Сьогодні відкрито ряд поселень у Берегові, Невелетленфолу, Великій Паладі, Фертешалмаші Виноградівського, Чинадійові Мукачівського, Баранинцях Ужгородського району, де були проведені значні за масштабами пошукові роботи.

До кола старожитностей пізнього бронзового віку включено артефакти станівської культури групи Беркес-Демечер та культури Гава. В останній виділяють два етапи: ранній (ХІІ–VIII ст. до н.е.), що належить ще до епохи бронзи, та пізній (VIII – перша половина VI ст. до н.е.), що вже належав ранньому періоду залізного віку. Для першого притаманний високий рівень розвитку бронзоливарної справи, про що свідчать десятки бронзових скарбів: Негрово, Клячаново, Мала Бийгань, Невелетленфолу, Олешник та інші. Другий етап гавської культури отримав назву передкуштановицького, характерною ознакою якого була поява укріплених поселень — городищ: Ужгород, Невицьке, Шелестово, Арданово, Іршава, Біла Церква.

Залізний вік представлений у зводі 43 пам’ятками і включає об’єкти куштановицької культури і епохи латену, найбільша кількість з яких – 11 зосереджена в Мукачівському, найменша – у Тячівському і Перечинському районах. До кола куштановицької культури (VI–IV ст. до н.е.) зараховано курганні могильники в Білках, Дунковиці, Колодному, Чорному Потоці, Голубиному, Невицькому, що дозволило з’ясувати ритуал поховання та вірування носіїв культури. Постало питання про необхідність виявлення поселень, мешканці яких залишили такі поховання. Інтенсивними пошуковими роботами поселення, які були синхронні курганним могильникам, віднайшли, але, на жаль, не в місцях розташування курганних груп, тобто в передгірній зоні краю, а на рівнині (Малі Геївці, Баранинці, Дерцен, Клячаново, Ужгород-Горяни).

Що стосується епохи латену (V–І ст. до н.е.), то в другій половині ХХ ст. до раніше відомого кельтського городища (оппідум) Галиш і Ловачка додався ряд поселень у притиській зоні краю: Дерцен, Дийда, Велика Бакта, Олешник, які датуються ІІ–І ст. до н.е. На цей період припадає бурхливий розвиток металургії та металообробки, виникнення окремих центрів і цілих районів, які спеціалізуються на добуванні заліза, наприклад, біля села Невелетленфолу на Виноградівщині.

Інтенсивними пошуковими роботами вдалося виявити ряд старожитностей змішаної кельто-дакійської культури (І ст. до н.е. – І ст. н.е.), які отримали назву кельто-дакійського горизонту. Консолідація гето-дакійських племен на території сучасної Румунії привела до повалення нетривалого панування кельтів у Верхньому Потиссі. В середи­ні І ст. до н.е. даки завдали поразки кельтам, витіснивши їх з Карпатської улоговини. На Закарпатті в цей період виникає ряд дакійських городищ: Мала Копаня, Солотвино (Читатя), Будулів (Іршава). Всього археологічні старожитності рубежу нашої ери нараховують 10 пам’яток, більшість з яких зосереджена у Виноградівському районі.

Старожитності першої половини І тис.н.е. у зводі представлені дакійськими, пшеворськими артефактами і культурою карпатських курганів, які увібрали в себе риси римсько-провінційної культури. На сьогодні їхня кількість становить 38, а найбільше їх зафіксовано в Ужгородському районі – 16. Пам’ятки дакійської культури розкопувалися у Пийтерфолво, Підвиноградові, Горбках. Нові джерела здобуто з вивчення пам’яток культури карпатських курганів. Довгий час до неї відносили лише курганний могильник в околиці сіл Іза та Липча і поселення у Виноградові. Пізніше до них додалися поселення в Пийтерфолво, Фертешалмаші, Матійові, Оросієві, Підвиноградові.

У зводі обліковано 28 ранньо­слов’янських об’єктів VI–IX ст. (найбільше – 13 в Ужгородському районі). Їх відкриття змінило існуючі концепції про час заселення краю давніми слов’янами. Через відсутність джерел довгий час вважалося, що між пам’ятками першої половини І тис. н.е. та старожитностями VIII–IX ст. існував хронологічний розрив. Його вдалося заповнити вивченням поселень в Галочі, Холмоку, Берегові, Перехресті, Форголані, Чепі, які датуються VI–VII ст. Зокрема, на поселеннях у Галочі, Берегові досліджено підквадратні напівземлянкові житла з ліпною керамікою празького типу, що дозволило пов’язати ці знахідки з появою перших слов’янських племінних груп у Верхньому Потиссі. Старожитності празької культури стали підгрунтям для слов’янських артефактів VII–IX ст. – пам’яток типу Луки-Райковецької. До найкраще вивчених слід віднести поселення в Холмоку, Перехресті, Червеньові, Коритнянах, Чепі, курганний тілопальний могильник у Червеньові.

У зв’язку з тим, що основна увага приділялася ранньослов’янським пам’яткам, які мали не лише науково-пізнавальне, але й суспільно-політичне значення, менше уваги зверталося на розкопки середньовічних старожитностей. Їх у зводі обліковано 26 (найбільше у Виноградівському районі – 7). Частина з них, яка підпала під забудову, спорудження нафто- і газопроводів, меліорацію земель, була піддана охоронним розкопкам: Ужгород–Радванка–Вербінки, Ботар (урочище Весетфолу), Пийтерфолво (урочище Чатов), Велика Добронь (урочище Араньош домб), городища в Іршаві (урочище Будулів), Невицькому.

Підготовка археологічної частини «Зводу пам’яток історії і культури Закарпатської області», проведення розвідок і стаціонарних досліджень, складання анотованих списків, написання і редагування статей дає підставу стверджувати, що територія краю становить скарбницю археологічних старожитностей. Закарпаття ніколи не було пустинним, незаселеним людськими колективами краєм, як це намагалися довести на замовлення угорських правлячих кіл окремі вчені. Інтенсивні пошукові роботи, особливо в другій половині ХХ ст., засвідчили, що пам’ятки давніх епох не були відкриті лише там, де не проводилися пошукові роботи.

Павло Пеняк, член авторського колективу «Зводу пам’яток історії та культури Закарпатської області»

Теги: археологія, пам’ятка

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати