Про історію Іршавщини розказують колекційні листівки

Пане Андрію, Іршавщина не вважається туристичним краєм. Тому листівок, напевно, не так уже й багато, оскільки не було що рекламувати?

— Дійсно, в географічному плані район розташований у середині області і не мав розвинутої туристичної інфраструктури, тому й рекламувати практично не було що. В районі не було також великих підприємств чи заводів, куди б приїздили ділові партнери і на згадку про своє перебування купували б листівки з місцевими краєвидами. Фактично ці два фактори впливали на рекламно-видавничу справу. Тому серед інших земель області Іршавщина найбільш скупо представлена на листівках дорадянської і радянської доби.

Нам вдалося зібрати лишень 52 листівки (або їх фотокопії), на яких зображені населені пункти району. На них представлені переважно районний центр, села Довге, Білки, Ільниця та Кушниця. На одній з листівок (чехословацький період) зображений святий Юрій (Георгій) на білому коні, що списом убиває триголового змія. Вона цікава тим, що її замовив Василь Потушняк — житель села Осій. Тобто знаходилися люди та торгові фірми, які видавали листівки та пропагували свою «малу батьківщину». На одних із перших поштових карток початку ХХ ст., які відомі нині — загальні краєвиди Іршави (міст через річку Синявку, вид на церкву та центр міста) і залізнична станція та залізоробний завод «Гамора», що у с. Довге.

На який період припав пік появи карток?

— Нова ера у пропаганді Іршавщини через поштову листівку настала в часи господарювання чехословацької адміністрації. Цей період характеризується випуском цілої серії карток, які мали показати якісні зміни за часи діяльності нової влади. У 1921 році іршавський друкар і книговидавець Моріс Гланц замовив у Празькому видавництві JKO серію листівок, на яких, зокрема, зображено греко-католицьку церкву, лікарню, будинок урядової адміністрації, будинок суду, міст через річку Іршавку, будівлі чехословацької колонії та потік Синявка. Маємо картки із загальним видом Іршави поч. 1920-х рр. На них — магазини у центральній частині міста, залізнична станція Іршава, будинок «Словенка» на проспекті Масарика. Дуже цікавою є кольорова листівка 1925 року із зображенням нової вулиці та новозбудованих будинків Іршави, зроблена мукачівським фотографом Зденеком і видана мараморош-сігетським видавцем Карлом Бернатом. На лицьовій стороні зроблений підпис: «Іршава загальний вигляд 1927». Також у 1925 році вище згаданий Моріс Гланц та відомий пряшівський фотограф Ліхтіг видали поштову картку під № 4005, де зображені нові будинки-котеджі чехословацької колонії.

В цьому ж році видавництво B.S.O. випустило цілу серію листівок про с. Довге. Тут, зокрема, бачимо магазин Кіршенбаума, вид на замок графа Телекі, сільський центр (п’яц). Ще одна оригінальна листівка із загальним видом села, була зроблена з ближньої гори. На лицьовій стороні зберігся напис: «Dovhoje. Podkarp Rus. 2/5. – 25/5.1925». Крім цього, є ще дві двосюжетні картки з видом залізоробного заводу, сільської церкви та центром села.

А що подарував нащадкам угорський період?

— В часи угорського панування на Закарпатті рекламно-видавничі традиції продовжилися. Уже в 1939 році відомий видавець із Будапешта Барашіч (Barasits) та фірма із гуртового продажу сигарет (dohanynagyas) випустили листівки з видами Іршави. Маємо чотири екземпляри багатосюжетних світлин, на яких зображені міст через Іршавку, пошта, будинок сільської управи, церква, школа, водяний млин, будинок в лісі, вивіз дерева вузькоколійкою. Цей же видавець видав і серію листівок про одне з найбільших сіл району – Білки. На трьох з них центральне місце відведено православній, греко-католицькій та реформатській церквам, довкола яких розташовані визначні споруди села: початкова народна школа, горожанська школа, торговий магазин «Гоньдя», готель для туристів, пам’ятник воїнам Першої світової війни. Дві картки є узагальнюючими. На одній зокрема магазин фірми «Цікта» (перейменована взуттєва фірма «Батя»).

Не обділив увагою видавець Барашіч і село Довге. На замовлення місцевого торговця Кіршенбаума надрукували листівки, на яких зображено деревообробний завод та його адмінбудинок, місцеву греко-католицьку церкву, двоповерхову школу та залізничну станцію. Подібний сюжет має і листівка, видана Голденбергом. Є ще чотири багатосюжетні картки із пам’ятником куруцам, римо- та греко-католицькими церквами, центральною площею села (п’яцом), школою та магазином «Гоньдя», замком графа Телекі, деревообробним заводом. Однак, хто їх видав, невідомо, бо у нашому розпорядженні лише фотокопії. Досить незвичною є листівка із римо-католицькою церквою на ній, видана фірмою Ореллі, бо зроблена на основі картини відомого місцевого художника Івана Бердаря.

Водночас широковідома вже згадана торговельна спілка «Гоньдя» (Hangya) профінансувала видання листівки із чотирма сюжетами села Кушниця, на якій зображені загальний вид села, центральна вулиця, школа і, звичайно, магазин «Гоньдя». Нещодавно вдалося відшукати ще одну аналогічну листівку, посередині якої є ще один сюжет із видом на сільський храм. На жаль, жодних даних, крім маленького круга з написом «isten haza csalad munka», немає. Спільним проектом вже згаданого видавця Барашіча та «Гоньді» стали дві листівки сусіднього з Іршавою села Ільниця, де зображено, зокрема, сільські храми, магазин «Гоньдя», будинок священика та краєвид на дерев’яний місток через річку Ільничку.

Попри відсутність широкого попиту на цю друковану продукцію, великі торгові фірми, місцеві багаті торговці та просто патріоти все ж замовляли в державних і приватних видавництвах поштові листівки. Тиражі були незначними та з досить бідними сюжетами.

Правда, що радянська епоха загальмувала видавництво листівок про Іршавщину?

— З приходом радянської влади всі старі поштівки були зняті з використання і поступово відійшли у небуття. Їм на заміну прийшла величезна кількість нової агітаційної продукції, яка мала славити та показувати досягнення нового часу. На превеликий жаль, ні всесоюзний «Союздрук», ні його філіали «Укрфото», «Укррекламфільм», ні крайова «Обллітографія», ні навіть кооперативні фотоательє не видали жодного сюжету, де був би представлений Іршавський районЧастково це можна пояснити відсутністю туристсько-рекреаційного комплексу в районі та відповідною політикою держави. Зрушень не сталося і в пострадянські часи. Готувався фотоальбом, який так і не був надрукований.

На першій уже українській листівці зображена «Анця Кушницька»?

— Вона була довгий час єдиною про Іршавщину, виданою в незалежній Україні. Листівка з двома сюжетами побачила світ 2000 року завдяки ГО «Боржавська ініціатива». Вона дійсно була присвячена Боржавській вузькоколійці (поїзд на станції Приборжавське та локомотив з пасажирським вагоном на тлі гір).

2005 рік став переломним у цій справі. Тоді приватне видавництво «Краєвиди Карпат» видало цілу серію листівок. Вони, до речі, вперше комплексно репрезентували Іршавський район. Зокрема, на одній зображено Іршаву (православну церкву, сучасний торговий центр, старенький паровоз, пам’ятну арку, збудовану 1954 року, старий залізобетонний міст через Іршавку та народний фольклорний ансамбль «Іршава»).

Відтак процес пішов досить активно…

Тож через 60 з лишком років поштова листівка з видами Іршавщини знову повернулася. Оновленою в кольорі й часі, з новими поглядами та обличчями, з новими об’єктами та новою інформацією.

Оксана ШТЕФАНЬО.

P.S. Іршавський районний історико-краєзнавчий музей буде вдячний всім, хто подарує чи продасть поштові листівки, фото, документи, які мають відношення до історії Іршавщини.

Теги: листівки, історія, колекція

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати