Закарпатські модні дизайнери радять бути індивідуальними

Європа каже – цьогоріч  модними будуть усі відтінки синього, білий, помаранчевий та червоний кольори, мереживо, жіночність та мінімалізм силуетів. А яким бачать весняно-літній сезон наші закарпатські дизайнери?

«Особливістю цього сезону є те, що на спідницях, блузах, жакетах з’являються нові елементи, — каже комерційний директор Ужгородської швейної фабрики Людмила Щербатова. — Якщо в минулому сезоні у нас було більше класики, то зараз комбінуємо в одній речі й класику, і мілітарі, і романтизм. Поєднуємо ми і різні тканини – як за структурою, так і за дизайном. Це може бути синтез бавовни з шовком, віскози з сіточкою тощо».

Цікаво теж, що зараз, як твердить пані Людмила, немає надто суворої прив’язки до якогось певного кольору. Модними можуть бути як стримані відтінки білого, сірого, чорного, так і яскраві кольори. Мовляв, можна обрати той колір, який більше до душі, й при цьому не відставати від моди. «Зазвичай у різних регіонах популярними є різні відтінки, — каже Людмила Щербатова. – Так, на півдні люблять світлі тони, ближчі до морської тематики, на сході в фаворі яскравий колір. Ужгород же може бути різним. Але чорний тут любили завжди».

Що ж до світових модних тенденцій, то їх ужгородські модельєри теж вивчають. Тим більше, що суттєва частина одягу, який фабрика виготовляє, йде на експорт. Але активно впроваджувати їх на українському ринку не вдається. «Європа йде попереду десь на рік. І бувало так, що ми спробуємо пошити модну в європейському розумінні річ, а вона не йде. Цікавитися ж такою моделлю починають лише наступного сезону, — пояснює комерційний директор. – Тому нам треба не випереджати, а йти все ж таки трохи позаду. Адже новаторські ідеї сприймаються далеко не завжди на ура. Хоча той факт, що ми знаходимося в Ужгороді, все одно робить нас більш прогресивними.

«Парада» на тлі виробів решти українських фабрик і справді дуже відрізняється. А взагалі-то жінка може вдягати все, що їй пасує. Головне, аби із задоволенням. От для мене, до прикладу, мірилом того, що я вдяглася так, як треба, є захоплені погляди інших. Адже до кожної жінки потрібен індивідуальний підхід».

З цією ж думкою погоджується й відомий закарпатський дизайнер Руслан Джангобеков. Він теж зізнався, що сліпо не стежить за модою. «Я, звичайно, переглядаю фешн-журнали та канали, але щоб працювати, спираючись лише на останні модні тенденції, то такого немає, — каже кутюр’є. – Річ у тім, що ми живемо в такому регіоні, де люди не дуже активно придивляються до останніх модних віянь. Мені здається, закарпатці в цьому плані консерватори. Зверніть увагу, як одягаються в тій же Європі – футболки, джинси, кросівки, містка торба через плече, і все. Ми ж відрізняємося ще й тим, що дуже любимо свої речі й тому неохоче з ними розлучаємося». Річ, яка по-справжньому припала до душі, закарпатці носять і рік, і два, і більше. Якщо вона подобається, в ній почуваєш себе зручно, то для чого, мовляв, її міняти.

«Є ще такий парадокс, — продовжує дизайнер. — Для того, щоб бути модним, свій смак треба тримати при собі. Тому що він часто йде абсолютно врозріз із модними тенденціями. Наприклад, особисто я не вважаю, що платформа і танкетка – це гарно. Мене ніхто не переконає, що ботільйони — жіночні й привабливі. Хоча це й супермодне взуття. Але воно не додає витонченості. Жінка в ботільйонах для мене — це жінка з копитами. І нехай це хоч сотню разів буде супермодним трендом».

При цьому, переконаний дизайнер, чималу роль відіграє ще й доречність одягу: «Жінка в чорному гіпюрі о 10-й ранку на автобусній зупинці — для мене це вершина несмаку. Навіть якщо цей гіпюр буде з останньої колекції і коштуватиме шалених грошей».

Що ж до попиту на дизайнерські речі, то він у нас, як виявляється, не перевищує пропозиції. Як каже Руслан, є люди, які куплять за тисячу гривень 10 кофтинок, а є й ті, хто віддасть перевагу одній, але якісній речі. Й на таке ставлення до одягу, мовляв, не впливає ні економічна, ні політична ситуація. Це ж бо – лише внутрішнє ставлення людини до самої себе. «Єдиного ж рецепту щодо того, як виглядати гарно, на жаль, немає. До кожної треба підходити індивідуально, — пояснює дизайнер одягу. – Адже є жінки, одягнуті стильно; жінки, одягнуті дорого; жінки, одягнуті модно. До речі, ці три категорії абсолютно різні.

Часто вони навіть можуть бути взаємовиключаючими. Головне, наскільки дама відчуває себе гармонійно і чи не йде її зовнішній вигляд у конфлікт із внутрішнім світом. Хоча тут знову ж таки є протиріччя.  Я особисто знаю жінок, які одягаються відверто без смаку, дешево і немодно. Але при цьому вони переконані, що неперевершені. Тому тут важко говорити. Можна, звісно, намалювати якийсь абстрактний, емпіричний образ, але його не застосуєш до кожної жінки».
Окрім маститих модельєрів, про себе все голосніше на Закарпатті починають заявляти й юні дизайнери. Благо, що всі умови для цього в області вже начебто створено.

Так, в Мукачеві щороку проходить конкурс «Новий колорит», в Ужгороді – «Арт-революція». Молоді хлопці та дівчата навіть створюють власні торгові марки й плекають амбітні плани. Так, до прикладу, дизайнер-початківець Анастасія Цьока мріє відкрити магазин авторського одягу. «Мені більше подобається створювати образи, — каже дівчина. – Причому щоразу інші. В мене вже були ретро-дівчата, дівчата-вамп, в рок-н-рольному стилі. Зараз же планую показати дівчат в кабріолетах – з велетенськими окулярами, хустками на голові, в спідницях до коліна». 

Вже досить відомою на Закарпатті стала й дизайнерка зі Львова (яка, втім, уже переїхала до Ужгорода) Юлія Лехів. Працює вона в досить своєрідній манері – каже, що більше подобається переробляти речі, ніж шити нові. «Мені дуже імпонує вислів «в одязі не так важливо побачити те, що потрібно, як бачити, що є зайвим». Адже кожну річ можна порятувати, — переконана Юлія. – Та й стільки вже того лахміття продається, що часом думаєш, навіщо його ще множити. Вже б і про навколишнє середовище подбати не завадило. Так, власне, і виникла лінія «Next life» (наступне життя. — Авт.) – речі для індивідуалок. Їх роблю в єдиному екземплярі й для особливих людей». Відповідним є і матеріал, з яким працює майстриня, – це здебільшого трикотаж. І ніякого тобі хутра чи шкіри.

Базу ж для своїх оновлених моделей Юля шукає у стоках. Як доказ – демонструє яскраву спідницю: «На неї, напевно, ніхто б не звернув уваги, хіба що моя мама. А з неї, між іншим, може вийти чудова сукенка».
Створює вона і новий одяг, під власним брендом «Моє». «Назва ця народилася від моїх ініціалів, — пояснює дівчина. – А далі просто домалювалася паличка. І насправді це дуже класно, коли людина міряє одяг і каже: «Я відчуваю, що це — моє».

Зі слів молодої дизайнери, в гардеробі кожної жінки обов’язково мусять бути бодай одні хороші джинси, біла майка і чорна сукня. Решта – справа смаку. «Важливо, звичайно, дотримуватися модних тенденцій. Але орієнтуватися суто на колір – це не надто розумно, — вважає Юлія. – Так роблять хіба ті, хто себе зовсім не знає. От раніше в моді була розкіш, нині ж – зручність. Саме такий одяг я і намагаюся створювати – практичний, на щодень, але при цьому такий, який підкреслює оригінальність і неповторність кожної з нас».

Цікавим є погляд на моду й керівника школи моделей, організатора численних модних показів в Ужгороді Олександра Малікова. «Зараз мода — це не те, чого хотілося б дизайнерам, — переконаний Олександр. – Мовляв, вони щось придумали і це одразу всі почнуть носити. Насправді ж коли хтось каже, що це модно, то у мене відразу виникають думки, що це має бути щось просте. Та й якщо річ носять усі, то це вже не модно. Але в Ужгороді одягаються все ж інакше, ніж в інших країнах. В Європі більше одноманітності. Навіть у Мілані всі вдягаються переважно в чорний. Такого ж міста, як Ужгород, немає більше ніде в Україні».

Олександр Маліков переконаний – одяг має бути перш за все жіночним: «Жінкам не треба конкурувати з чоловіками. Їм слід плекати власну жіночність, і саме це принесе успіх у житті. Раніше ж дівчата, коли тільки потеплішає, одразу в сукні вбиралися. Зараз же можуть у найбільшу спеку ходити в джинсах. Навіть у моїх моделей у гардеробі часто нема  жодної сукні. Та й одягатися слід яскраво. Тоді і настрій покращується. Ви тільки подивіться на те різнобарв’я, яке є в природі! Натомість у нас навіть дітей почали вдягатися в приглушені кольори. І це, мені здається, не дуже правильно».

Людмила Олійник

Теги: мода, дизайнери, Закарпаття

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати