Закарпатці теж користуються послугами свахи

Брак часу, патологічна скромність та невпевненість у собі, страх бути скривдженим – ось найпоширеніші причини, через які сучасна людина все частіше залишається самотньою. Причому пару знайти собі важко не лише дорослим жінкам і чоловікам, а вже й молоді (так, за неповний місяць від початку року в Ужгородському РАЦСі було зафіксовано 17 розлучень і всього чотири шлюби). Ось тут у пригоді й стають нетрадиційні методи спілкування, які набувають усе більшої популярності. Йдеться насамперед про знайомства через інтернет та спеціалізовані агентства. У закарпатців, виявляється, є вже й у цьому досвід.

Незважаючи на те, що науковці констатують збільшення числа самотніх людей саме в епоху віртуальних контактів, такий метод спілкування часом буває навіть дуже ефективним. «Ми познайомилися саме через інтернет – на сайті «Однокласники», — розповідає колишня мукачівка, нині ж мешканка столиці Ірина (молода, до речі, дівчина). – Мій чоловік, виявляється, раніше жив у нашому місті та ще ходив зі мною в одну школу – хоч і дуже недовго. От ми на цій основі й почали спілкуватися –  він розпитував про те, що нового на Закарпатті, ділився своїми спогадами. І так потроху ставали наче ріднішими, взнавали одне одного і, зрештою, дуже прив’язалися до цього спілкування. Коротше, Міша приїхав до мене в гості, а через півроку ми й одружилися».

Зрештою, подібних прикладів сьогодні можна назбирати чимало. Втім, і небезпек в інтернеті – велетенська купа. Адже за привабливою зовнішністю та приємними розмовами може приховуватися будь-хто. Тому-то українці й надають перевагу особистому знайомству. І навіть вдаються до послуг відповідних агентств. Є вони, до речі, і в Ужгороді. Тільки через одне з них за рік роботи пройшло майже 200 закарпатців.

«Серед моїх клієнтів є жителі фактично з усієї області: Ужгород, Мукачево, Тячів, Хуст, Виноградів, із сіл теж вистачає, — каже директорка агентства знайомств «Щаслива пара» Наталія Міц. – Переважно це люди після сорока. Хоча наймолодшій клієнтці було 28 років, а найстаршому – 86. Утім, це все ж таки винятки. Зазвичай у мене є віковий ліміт – не молодше 25 років (до цього часу, мені здається, можна і самій пошукати. Хлопці ж у такому випадку не телефонують, хіба похихотіти) і не старше 65-ти».

Очікувано, що в агентства знайомств йдуть усе-таки більше жінки. Хоча, як стверджує пані Наталія, їх і не набагато більше, ніж чоловіків. Навіть першим клієнтом у неї виявився 63-річний ужгородець. «Моя клієнтура – вчителі, лікарі, люди тих професій, що забирають увесь вільний час. Вони живуть роботою і більше нічого за нею не бачать, — розповідає далі. – А на праці пару собі теж не завжди підшукаєш – колектив елементарно може виявитися одностатевим. От і йдуть до мене. Причому більша відвідуваність узимку. Напевно, довгими зимовими вечорами, коли нікуди і не вийдеш, самотність відчувається особливо гостро. Буває, до речі, й так, що мені телефонують мами, тітки – ті, хто найбільше переживає за долю своїх чад».

Вимоги у закарпаток до своїх обранців досить одноманітні. Це, зазвичай, стандартний набір позитивних рис людини. Але головне – аби нові стосунки не повторювали старі. В минуле ніхто повертатися не хоче. Чоловіки ж, як не дивно, в уже більш дорослому віці – за 50 – прагнуть мати ще дітей. Тому й підшуковують собі значно молодших. «Жінки часто думають, що вони не зацікавлять чоловіка, якщо у них уже є дитина. Але зі своєї практики бачу, що цей страх надуманий, — каже сваха. – Чоловіки не проти діток, але все одно хочуть ще й своїх нащадків. Інша справа жінки – їх така позиція відлякує».

Проблема одиноких закарпатців, переконана Наталія Міц, — у дуже завищених вимогах. І стосується це найперше чоловіків. «Не сподобався голос по телефону – і вже не хочуть з людиною зустрічатися, — розповідає. – Часто задивляються на молоденьких дівчат, але при цьому вони, дівчата, старшими не обов’язково цікавляться. Був у мене один клієнт, який у 55 років не мав свого житла, виглядав на свій вік і навіть старше, але хотів познайомитися з 30-літньою жінкою, аби вона йому ще й дитину народила. Тому варто було б більш реально оцінювати свої можливості, як на мене. От у мене склалися 4 пари – 2 з Ужгорода і 2 з Мукачева. Але в цих випадках люди якраз і не вимагали надто багато одне від одного. Але що робити жінкам після 40? Адже ті, хто за собою стежить, на свої роки й не виглядає. Тож я в каталозі ніколи не вказую вік кандидатів. Нехай у них спочатку буде бодай шанс сподобатися».

Певна закомплексованість – ось ще одна причина, через яку закарпатці не можуть наважитися на нові стосунки. Тим більше через агентства. Мовляв, соромно собі пару так шукати. Тому деякі жінки якщо й наважуються на такий крок, то все ж не дозволяють показувати свою фотографію до того, поки вони самі не побачать потенційного кавалера. А як раптом вони знайомі? Втім, число одиноких людей з кожним роком усе збільшується. І, як помітила ужгородський психолог Сніжана Фурсова, на Закарпатті самотніх і справді дуже багато. Особливо серед жінок за сорок. Тому-то такі ще не звиклі методи знайомства для когось стають чи не єдиним виходом. Щоправда, про пильність і тут забувати не варто.

Людмила Олійник

Теги: сваха, знайомства, самотність

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати