13 років тому між Україною та Румунією зламався місток...

На черзі зведення очисних споруд. Багато позитивного, коли йдеться про роботу низових органів влади, накопичили наші сусіди, і вони охоче діляться досвідом. Зацікавило, до прикладу, наших підприємців форелеве господарство в Тарні, і цей досвід спокійно можна було б перенести в наші села Черна, Хижа, Новоселиця Виноградівщини. Для цього тут є всі умови: чиста джерельна вода, земля...

На жаль, така співпраця здебільшого залишається тільки добрими намірами, хоча нас єднають і географічна близькість, і давні родинні зв’язки. І не завжди розділяв кордон. Мало того, румунська Тарна Маре і українська Хижа (Кіш Тарна) були колись одним населеним пунктом.

Колись угочанське село було навпіл розділене між двома державами

Село Хижа знаходиться на кордоні з Румунією. Історія його возз’єднання з українськими селами Закарпаття була важкою і тернистою. В 1919 році за результатами Сен-Жерменського договору його було розділено між двома державами: нижня частина (Тарна Маре) відійшла до Румунії, а верхня – Кіш Тарна (теперішня Хижа) — до Чехословаччини. За міжнародними угодами межі кордону між Румунією та Чехословаччиною були такими, якими є сьогодні між Україною та Румунією. Але на території Угочанського комітату в той час у районі сіл Тарна—Хижа виник досить серйозний конфлікт.

Річ у тім, що румунськомовне населення Тарни та кількох інших сіл Угочанського комітату ні за яких обставин не хотіло залишатися у складі цього адміністративного регіону. Рух за інтереси румунів очолив місцевий священик із Тарни Атанасі Дорош і домігся того, що міжнародні дипломатичні місії погодилися на основі заяв і підписів людей перенести кордон за межі села Нодь Тарна в урочище Корнет. За таких обставинах більшість українських дворогосподарств у с. Кіш Тарна (Хижа) опинилася в Румуніі. І тоді староста села Іван Палінчак очолив рух за приєднання урочища Корнет до Угочанського комітату Чехословаччини. До пропозиції місцевих активістів дослухалися керівники Угочанського комітату. Представники Румунії та Чехословаччини дану ситуацію розв’язували силами дипломатії на Паризькій конференції в травні 1921 року і підписали відповідні протоколи між Чехословаччиною і Румунією в Празі. За цією домовленістю 5 сіл із Угочанського комітату було віддано Румунії (з населенням 10 тис. 800 чоловік), а румуни відпустили чехам 3 села Угочанського комітату (Нодь Паладь, Фертешолмоші, Оклі) з чисельністю 3 тис.112 чоловік. Спільна державна комісія мала визначити межі кордону і цим стимулювати ситуацію на позитивні відносини.

Під час поділу села люди кричали й плакали

Коли жителі урочища Корнет у с. Хижа ознайомилися з проектом смуги кордону, то знову забили тривогу, бо кордон від’єднував їх від рідних, а вони хотіли жити серед своїх. 30 червня того ж року о 10-й годині ранку всі жителі тутешніх населених пунктів у національних костюмах з церковними атрибутами вийшли на межу кордону. Із румунського боку так само було багато народу, а також до цього були задіяні військові. Об 11-й годині дипломатична місія з Парижа, губернатор Підкарпатської Русі, міністри з Праги та високопосадовці прибули в район Тарни. Сільські голови з хлібом та сіллю зустрічали поважних гостей. Прості люди, що були присутні тут, кричали і навіть плакали, бо частина їхньої землі залишалася за межами кордону. Вивчивши ситуацію на місці, вислухавши пропозиції сільських голів Кіш Тарни та Нодь Тарни, комісія провела додаткове засідання у дворі місцевого священика в Тарні, щоб внести зміни, уточнення та пропозиції до протоколу. Засідання було бурхливим і публічним. Кожен мав можливість бачити і чути, як вирішується конфліктна ситуація. Після обіду відбулося урочисте підписання протоколу в присутності народу і військових. Гасла «Хай живе велика Румунія» та «Хай живе Чехословаччина» лунали над натовпом. Ніхто у ці хвилини і не думав про наслідки цих подій, бо саме з цього дня було роз’єднано село Тарна Маре та Кіш Тарна з трьохсотлітньою спільною історією, і надалі їм доведеться творити її кожен по-своєму.

Щоб заспокоїти землевласників, до протоколу було внесено пропозицію про створення пропускного пункту на кордоні в районі сіл Хижа–Теково. І родичі цивілізовано мали можливість відвідувати своїх рідних без жодних незручностей у спілкуванні. Цей пропускний пункт проіснував до 1944 року.

А коли у наших селах була встановлена радянська влада, то його закрили. Кордон було обгороджено колючим дротом. Про відвідування родичів годі було й думати. У приміщеннях пропускного пункту було організовано прикордонну заставу.

Тільки в 1992 році українська влада відкрила новий Хижанський пункт спрощеного перетину кордону, який проіснував до 1999 року. Саме того року паводкові води річки Холт знесли місток на пропускному пункті, й українська сторона тимчасово призупинила його роботу. Уже пройшло 13 років з цього часу, а ми ніяк не можемо відновити пішохідний рух на цій ділянці кордону.

“Хижа” проситься в Європу

Проголошений курс України на зближення з Європейським Союзом вимагає негайного вирішення цієї проблеми. Румунська сторона теж зацікавлена у цьому. «Відновлення роботи перехідного пункту, — говорить сільський голова Тарни Маре Моніка Собіус, — дасть великі можливості прикордонним селам у вирішенні соціальних питань за допомогою грантів, що фінансуються Європейським Союзом». Днями голови сільських рад побували у румунських колег і підписали угоди про партнерські стосунки та обговорили теми про можливу співпрацю. Але на шляху до цих взаємин є бар’єри, які регіональна влада самостійно не подолає. Передусім візовий для українців. Багато часу і коштів необхідно витратити на отримання дозволу на в’їзд до Румунії.

Проголошений Президентом України курс на європейську інтеграцію зобов’язує місцеві органи влади негайно приступити до вирішення проблем спрощеного перехідного пункту кордону в с. Хижа і відновити його роботу. Від цього всі будуть у вигоді. Члени наших громад одержать можливість відвідувати родичів і спілкуватися з ними. Партнерські стосунки в рамках транскордонного співробітництва дадуть можливість налагодити більш тісні зв’язки з органами державних влад, громадських організацій, релігійних об’єднань сусідньої держави і спільно вирішувати наболілі соціальні питання, обмінюватися передовими технологіями та досвідом. А після цього вже можна буде вести мову про більш глобальні проекти. Тож хочеться вірити, що Виноградівська РДА та райрада зуміють знайти необхідні кошти на ремонт містка у пункті спрощеного перетину кордону в с. Хижа і відкриють його у 2012 році, бо наші сусіди готові прийти на допомогу, якщо у нас буде бажання співпрацювати з ними.

Василь Івашко, сільський голова с. Черна, Виноградівський район

Теги: Черна, Хижа, Румунія

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати