"Ужгородський Турбогаз" визнано найкращим регіональним інвестором у розвиток туризму і рекреації краю

Туристично-інформаційний центр Закарпаття підбив підсумки цілорічного сезону діяльності у туристичній індустрії краю і узагальнив експертну й інтерактивну інформацію щодо учасників турринку-2010. Як результат — було названо найкращих учасників туристичного ринку-2010 у різних номінаціях.

"Ужгородський Турбогаз" визнано найкращим регіональним інвестором у розвиток туризму і рекреації краю

Зокрема в номінації "Кращий регіональний інвестор у розвиток туризму і рекреації-2010" першим стало підприємство ВАТ "Ужгородський Турбогаз". Це й послужило приводом для інтерв'ю з його керівником,  депутатом обласної ради Михайлом Качуром.

— Михайле Васильовичу, завод належить до колишніх промислових гігантів нашого краю. Більшість з них свою добру славу, якою гриміли за часів СРСР, з різних причин загубили, а ваше підприємство продовжує успішно працювати в сучасних умовах. Принаймні, свідченням цьому є і здобута ним пальма першості в номінації "Кращий регіональний інвестор у розвиток туризму і рекреації-2010". Розкажіть, як прийшли до цього?

— Так, на перший погляд, не зовсім типова номінація для машинобудівного підприємства, яке основні виробничі потужності має зорієнтовані під випуск обладнання для нафтогазової галузі. А до речі, це вже другий рік поспіль ця нагорода дістається нам. Наше підприємство, працюючи в умовах сучасної незбалансованої української економіки знаходиться в постійному процесі розширення номенклатури і освоєння нових ринків для своїх виробничих потужностей. І не лише за основним профілем виробництва. Туризм і рекреація — це один із пріоритетів економіки нашого краю, до розвитку якого й долучилося наше ВАТ, маючи значний  резерв власних виробничих потужностей і прагнучи до їх максимального завантаження.

На перший погляд, коли мова заходить про туризм та рекреацію, то ця галузь у нашій уяві насамперед асоціюється з туристичними й оздоровчими або готельними комплексами, базами відпочинку, якимись розважальними закладами чи цікавими історичними артефактами, пам'ятками архітектури тощо. Але ж до сфери туризму та рекреації, звісно, належить і та вся інженерно-технічна інфраструктура, яка покликана зробити благоустрій територій і відпочинок людей якраз такими, що зацікавить і привабить туристів.

— А що, логічно?..

— Отож бо! Не тільки логічно, а й природно. І чотири роки тому наше підприємство, яке – повторюю, спеціалізується на випуску обладнання для нафтогазової промисловості, звернуло увагу на те, що за останній період в нашому краї практично зникли підприємства машинобудування, які орієнтуються  на місцевий ринок. Традиційно виробництво "Турбогазу" — це обладнання для компресорних газоперекачуючих станцій, газовимірювальні та газорозподільчі станції, обладнання для газо- і нафтовидобування, і відповідно її споживачі знаходяться десь далеко на Крайній Півночі Російської Федерації, у пустелях Туркменістану, в Казахстані та на Сході України. Але пильно придивившись до нашого  місцевого ринку, побачили, що тут не вистачає елементарних речей, які покликані зробити оздоровлення і відпочинок людей більш комфортним.

Ми правильно позиціонуємо Закарпаття передусім як край туризму та рекреації і рівняємось у цьому на такі передові європейські країни, як Італія, Австрія, Німеччина, Швейцарія, Франція... Але інтенсивно розвивати туристично-рекреаційну галузь без власного вітчизняного виробника, який випускає продукцію для цієї галузі, неможливо.

Саме тому ми почали певні рухи в цьому напрямку і одразу по декількох позиціях. Коли йдеться про гірськолижний спорт, то  в нас уже був досвід, оскільки в середині 2000-х років ВАТ "Ужгородський Турбогаз" освоїв випуск малогабаритних гірськолижних витягів, які стали досить популярними і користуються попитом у баз відпочинку, туристичних центрів. Географія їх поширення навіть не обмежується Закарпаттям. Ми збуваємо свої гірськолижні витяги в сусідні Чернівецьку й Івано-Франківську області. І навіть Харківська, Донецька й Запорізька області знаходили можливість будувати такі рекреаційні комплекси в своїх степах біля таких великих міст, як Харків, Маріуполь, де нині застосовують наше обладнання.

— Зрозуміло. Знаю, що гарну шопку Святого Миколая, котра на Різдвяні свята стояла в Ужгороді, виготовив також ВАТ "Ужгородський Турбогаз".

— Так. Перемога в номінації "Кращий регіональний інвестор у розвиток туризму і рекреації краю", вважаю, дісталася нашому підприємству ще й тому, що ми першими із закарпатських підприємств і досить потужно долучилися до благоустрою площ і вулиць у наших містах. А це впливає на їхню привабливість. Знову ж таки в цьому напрямку спостерігався повний вакуум. А ми запропонували свої рішення, які мають певну художню проробку, бо залучили спеціалістів, котрі фахово займаються промисловим дизайном. І результати цих напрацювань нині вже можна побачити у багатьох місцях як нашого рідного Ужгорода, так і інших міст Закарпаття. Навіть географічно ми поширили це також за межі області.

— І де саме, так би мовити, видно вашу руку?

 — Наприклад, для реконструкції знаменитого Стрийського парку в древньому Львові торік використовували садові лавки виробництва нашого підприємства. Ліхтарі, лавиці, дитячі майданчики закуповують комунальні підприємства навіть міст сходу України. Милує око перехожих скверик навпроти хімфаку УжНУ, який ми оздобили ліхтарями в класичному ужгородському стилі та лавицями. Такі ж взірці малої архітектури з маркою ВАТ "Ужгородський Турбогаз" розташовані на реконструйованих вулицях центральної частини міста над Ужем. Саме надання цивілізованого зручного вигляду і навіть, так би мовити, власного неповторного шарму Ужгороду, гадаю, внесло свою лепту в те, що ті громадські організації, котрі розробляють критерії та оцінюють за допомогою різних рейтингів діяльність підприємств, і номінували таким способом завод "Турбогаз". Хочу сказати, що освоєння масового випуску будь якого виробу, навіть найменшого, заставляє інвестувати значні кошти в підготовку виробництва, той же малогабаритний гірськолижний витяг окупив затрати на освоєння випуску після десятої реалізованої одиниці, але в подальшому випуск такої номенклатури, як і лавиць, ліхтарів, тощо приносить реальний прибуток підприємству.

— Ясно. Вважайте, що ви переконали мене в тім, що високий рейтинг кращого регіонального інвестора у розвиток туризму та рекреації краю вам дістався цілком заслужено.

— Не треба забувати і про гуманітарні акції, що проводяться на безоплатній основі, до яких долучаюсь і я як керівник та депутат, і наше підприємство в цілому, бо трудовий колектив є складовою частиною громади міста й він також причетний до того, що воно набуває гарного цивілізованого вигляду.

— Усе те, що ви, Михайле Васильовичу, так захоплено й водночас переконливо розповіли про внесок ВАТ "Ужгородський Турбогаз" у розвиток туризму та рекреації краю, можна розцінити як данину малій батьківщині і водночас як і підмогу для функціонування вашого заводу, в наш скрутний час. Чисто по-людськи тут вас можна зрозуміти. Але ж назва підприємства, яким керуєте, говорить сама за себе...

— На що натякаєте, я також розумію. Тож стисло розповім і про те, що стосується основного напрямку роботи нашого ВАТ, з яким, звичайно, пов'язуємо його перспективи. Так ось 95 відсотків реалізації товарного випуску продукції нашого підприємства сьогодні припадає на обладнання для нафтогазової промисловості. Цього досягли завдяки тому, що ми за останній час модернізували практично стовідсотково свою номенклатуру та привели її у відповідність до сучасних вимог, які Україна взяла на себе, готуючись до вступу в СОТ і в європейські структури різного гатунку. Себто, змінивши свою нормативну базу, держава тим самим мотивувала і нас випускати більш сучасну продукцію.

А це — автоматизовані газорозподільчі станції (ГРС) й автоматизовані газовимірювальні станції (ГВС), що дуже актуально зараз.

— Чому?

— Тому, що вартість "блакитного палива" щороку зростає й уже становить дуже серйозні цифри, отож і точність вимірювання у цій галузі є надзвичайно актуальною. Модернізувавши якісно свою продукцію, яку нині випускаємо вже на рівні кращих європейських стандартів, ми стали доволі успішно конкурувати на світовому ринку.

— Влітку минулого року, пригадую, керівництво облдержадміністрації направило вмотивоване клопотання на адресу уряду щодо залучення ВАТ "Ужгородський Турбогаз" до державної програми модернізації ГТС України. Цікаво, яка доля цього клопотання?

— Успішна. Бо ми часу також не гаяли, і як тільки заговорили про модернізацію вітчизняної ГТС,  наше підприємство з власної ініціативи долучилося до цього процесу. Тобто ми беремо участь як у тендерах, так і в проектуванні й реконструкції магістральних газопроводів, різноманітних вузлів обліку газу і одночасно постачаємо туди свою продукцію, що дає нам змогу нарощувати з кварталу в квартал обсяги її випуску. Наразі підходимо до позначки 5 млн. грн. реалізації товарної продукції в місяць.

— Уточніть, будь ласка, профільної продукції чи вкупі з гірськолижними витягами, садовими лавицями і т.д.?

— Лише основної продукції, і я, думаю, що до середини нинішнього року ми цю планку вже візьмемо. Адже на сьогодні ВАТ "Ужгородський Турбогаз" по суті позиціонується як головний постачальник обладнання для модернізації ГТС в частині газовимірювального обладнання.

— Саме з цим, Михайле Васильовичу, мабуть, пов'язуєте подальшу перспективу підприємства, оскільки обсяги газифікації населених пунктів тепер уже значно менші?

— Газифікація тепер у зв'язку з фінансово-економічною кризою справді призупинилася. Але нагальна необхідність модернізації існуючої газотранспортної системи України, по якій природний газ транспортується з Росії до країн Євросоюзу, та вартість "блакитного палива", ще раз наголошую, зросла в рази, то відповідно й точність вимірювання газу стала ще актуальнішою. А випускаючи таке обладнання, яке дозволяє здійснювати облік газу  і з мінімальними коефіцієнтами на похибку, ми тим самим сприяємо не лише прискоренню модернізації Української ГТС, а й приведенню вітчизняного газотранспортного обладнання до європейських і світових стандартів. Нині з виробничого конвейєра нашого ВАТ сходить сертифіковане високоточне і великогабаритне обладнання, котре коштує досить серйозні гроші, але воно й окуповується реально вже за 2—3 роки експлуатації, дозволяючи споживачам заощаджувати величезні обсяги газу та коштів.

— Здебільшого свою продукцію, як і за часів Союзу, постачаєте до Росії?

— Ні. Тепер відправляємо її до країн СНД і на внутрішньоукраїнський ринок.

— А СНД це, хіба, не Російська Федерація?

— Це в тому числі і Росія, але вона вже не ключовий наш партнер. Бо є ще  Білорусь, Казахстан, Узбекистан, Азербайджан, Туркменістан, тобто ті держави, які мають як нафто- і газовидобування, так і свої розвинуті газотранспортні мережі та займаються транзитом "блакитного палива". А що стосується російського ринку, то він порівняно з ринками інших вищезгаданих країн надто консервативний і там проводиться дуже жорстка політика захисту свого внутрішнього виробника й тому українському підприємству конкурувати навіть не в економічних, а в політичних умовах надзвичайно складно. Для нас це досить болюче питання й ми налагодили і підтримуємо ділові відносини з тими споживачами, які не ставлять політику в центр проблеми. Якщо ж зважити на суто економічні показники, то по них ми конкурентоспроможні і навіть більше, бо своєю продукцією вже потіснили споріднені російські підприємства з нафтогазових ринків інших країн СНД і твердо зайняли там свою нішу.

— Оскільки ви, Михайле Васильовичу, згадали про економічні показники, то принагідно бодай пару слів про те, як, до прикладу, ваше підприємство завершило минулий рік?

— Загалом 2010-й закінчився для нашого ВАТ із невеликим чистим прибутком у сумі понад 1 млн. грн. Порівняно з позаминулим роком ми трохи покращили свої основні виробничі показники (в межах на 10 відсотків). Але, звичайно, все І півріччя минулого року було дуже складним, бо кількість замовлень не відповідала і тим реальним можливостям, які мав трудовий колектив і взагалі життєдіяльності заводу. І тільки завдяки серйозним зусиллям, враховуючи те, що з другої  половини 2010-го почалося невеличке економічне пожвавлення, то ми, на відміну від тих підприємств, які у пік кризи втратили свої позиції, таки зуміли акумулювати потенціал і швидко переконати партнерів у тому, що замовлення з усіх пропозицій слід віддавати саме ужгородському "Турбогазу".

— Скільки людей зараз зайнято на підприємстві?

— Станом на 1 лютого 2011 року спискова кількість постійно працюючих на нашому підприємстві становить біля 200 чоловік. Звичайно долучаємо ще певну кількість і за короткотерміновими угодами підряду. Головне, що нам у скрутні часи вдалося зберегти кістяк трудового колективу, і він поступово збільшується. Продовжуємо набирати на роботу фахівців робітничих професій. Однак складність полягає в тому, що кваліфікованих токарів, фрезерувальників, електрогазозварників нині на ринку праці надзвичайно мало. Тому співпрацюємо напряму із Закарпатським машинобудівним ліцеєм, звідки щороку приймаємо на роботу по 10—15 молодих випускників, а також із Івано-Франківським національним університетом нафти і газу, який готує для нашої галузі інженерно-технічні кадри. Звідти й працевлаштовуємо на "Турбогазі" від 5 до 7 молодих спеціалістів у рік. Це дозволяє нам зміцнити колектив молодими енергійними фахівцями, і дає змогу підприємству в умовах ще не до кінця подоланої кризи гідно реагувати на всі виклики, які постають перед нами.

— А заборгованості по виплаті зарплати перед бюджетом чи Пенсійним фондом не маєте?

— Невелику заборгованість по виплаті зарплати ми ліквідували повністю ще в минулому році. Зарплатня на підприємстві після цього виплачується своєчасно і її середній рівень пристойний. Недоїмки перед бюджетом і Пенсійним фондом не маємо.

— Гаразд. І на останок, таке запитання: оскільки ви, Михайле Васильовичу, вже обираєтеся друге скликання поспіль депутатом обласної ради, то скажіть відверто, керуючи таким потужним підприємством, навіщо вам ще й депутатство?

— Я переконаний, що беручи активну участь в суспільному, економічному житті нашої закарпатської громади, можу реалізувати свій потенціал, та досвід керівника підприємства на користь розвитку регіону. Це стосується і розвитку наших місцевих підприємств та компаній, і це стосується наших громадян, земляків, які заслуговують мати належний рівень життя, який відповідатиме умовам економічно розвинутого краю. Як і в попередньому скликанні обласної ради знову продуктивно працюю в її постійній комісії з розвитку продуктивних сил, виробничої інфраструктури, банківської діяльності та інвестицій.

— Що ж, дякую, пане Михайле, за цікаву відверту розмову і бажаю вам нових успіхів у виробничій діяльності, на депутатській ниві, щастя і благополуччя!

 Богдан ДУБОВИЙ

21 лютого 2011р.

Теги: Турбогаз, качур, підприємство, рекреації, туризм

Коментарі

Марина 2011-02-27 / 22:02:00
А я з сімєю вклали акції в Турбогаз і за 15 років неоримаои ані 1 копійки девідендів.Молодці!

Турист 2011-02-27 / 18:29:00
2egri: Я ж тобі про те саме й пишу - Михайло Васильович ваш молодець, бо знає "крутитися" на ринку - знає як забезпечити завод замовленнями, цехи роботою а вас, простих працівників, зарплатою. Честь і хвала йому за це і всьому підприємству теж. Але розвиток туризму то дещо інше і кількістю (навіть якістю) лавичок з фонариками воно не міряється. Так само як не міряється коньяками чи мінералками...

egri 2011-02-27 / 18:17:00
я працюю на Турбогазі, простий працівник і нерозуміюсь на ваших шашликах. для нас Михайло Васильович став лідером, який шукає замовлення, а ми маємо роботу та змогу годувати сімї.
прочитай пресу, підприємство яке ним очолюване, отримує постійні визнання.
чого ти мовчиш про Гісема? він теж туризм розвиває, бо туристи жруть його коняк та пють його мінералку, у його банку міняють гроші.... живуть у його мотелі тиса... чим не розвиток туризму.

не думающо наші пусті коменти когось цікавлять, і нетреба тут хламити.
Ти краще сам подумай що зробив ти.

Турист 2011-02-27 / 17:42:00
...За туризм відповідає бізнес (готелі, ресторани, турфірми). а такі заводи як цей мають виконувати замовлення від замовників.
і ви неправі у тому, що роль цього підприємства мала. адже робити стилізовані речі з чавуну хтось має - не в китаї же все замовляти...

Почали "за здравіє", закінчили "за упокій".
Звісно не у Китаї, але до чого тут "...інвестор у розвиток туризму і рекреації"? Все, про що тут наговорив п.Качур, результат успішних бізнес-рішень менеджменту під-тва у ринкових умовах. І це справді гідне поваги і хай навіть певної нагороди чи якогось титулу. Але ж не в туризмі, і тим більше не у розвиткові туризму. Інакше за такою ж логікою кращим інвестором у розвиток, скажімо, харчової промисловості Закарпаття треба визнавати всіх шашличників краю. А що, ви десь бачили хоч один "опен ейр" без шашликів?-)

egri 2011-02-26 / 23:36:00
За туризм відповідає бізнес (готелі, ресторани, турфірми). а такі заводи як цей мають виконувати замовлення від замовників.
і ви неправі у тому, що роль цього підприємства мала. адже робити стилізовані речі з чавуну хтось має - не в китаї же все замовляти.
з іншого боку подивіться, хто нищить історичне обличчя закарпаття?
ми з вами - люди.
тому чому турист має сюди їхати? за чим?
Дивитись на заліплені рекламними вивісками стіни старого міста? чи ходити по новому районі?
Чи любуватись кондиціонерами та білою вивіскою на стіні ужгородського замку (бо мозгів нехватило у архітектора та скульптора щоб затемнити її під стіни замку)

Мені соромно за ужгород перед нашими батьками.

2011-02-26 / 23:30:00
а що у нас хтось щось зробив для туризму та приїзду туристів?

Турист 2011-02-26 / 22:26:00
...ще роблять підйомники для гірськолижного спорту

А мукачівський "Фішер" взагалі прям лижі робить для гірськолижного спорту -) Маразм... Все воно до лампочки, якщо немає туриста. Його теж на "Турбогазі" роблять? -)

2011-02-26 / 20:03:00
так вони ж ще роблять підйомники для гірськолижного спорту

Турист 2011-02-26 / 15:20:00
...в номінації "Кращий регіональний інвестор у розвиток туризму і рекреації-2010" першим стало підприємство ВАТ "Ужгородський Турбогаз".

М-да-а-а... Діла. Ще можна було їх "кращим інвестором у розвиток нафтогазової галузі Росії" назначити. Приблизно такий самий вплив, як і лавочки з фонарями на туризм і рекреацію...

Koval&Shandor 2011-02-24 / 20:17:00
так спитай у Закарпаття - скільки воно заплатило за піар :)

Дмитро 2011-02-24 / 20:09:00
Шандор це кафедра туризму, а турінформ - це Коваль останні 3 роки.

Дмитро 2011-02-24 / 20:06:00
Цікаво скільки Закарпаття заплатило Ф.Шандору за піар?

Дмитро 2011-02-23 / 14:51:00
Цікаво, скільки Качур заплатив Ф. Шандору за піар?

анна 2011-02-21 / 19:48:00
С удовольствием прочитала ваши показатели.Только освоих акционерах Ви призабили.Моглиби и поделится прибилью.Ми ведь еще живие .

Григорій Сковорода вийшов у словацькому перетлумаченні пряшівця Івана Яцканина
Втрачені церкви Закарпаття повернуться на культурну мапу
/ 5Найбільша в Україні приватна альпійська гірка розташована в Кам’яниці
/ 2Справжня історія воловецького трампліна
/ 3Заради спорудження Теребле-Ріцької ГЕС затопили кілька сіл, але вільшанці до останнього не вірили в її запуск
/ 5Оксана Ганич була ровесницею епохи Карпатської України й першою жінкою – доктором наук на Закарпатті
Цінова гойдалка на закарпатському ринку квітів і ярини
/ 1Мешканець Тячівщини вже роками виготовляє соляні лампи та створює соляні кімнати
/ 1У Тересві похована "Чорна графиня" – дружина одного з найвідоміших угорських митців ХІХ століття
На Закарпатті працює 4 400 лікарів та 9,5 тисяч медсестер та фельдшерів
На Закарпатті розкидуватимуть "вакцинаційні" брикети від сказу
На Закарпатті 80% пенсіонерів уже отримали монетизовані субсидії
/ 1Закарпатська спортсменка стала володаркою Кубка Європи із фристайлу-слоупстайлу
В Іршаві відкрили експозицію "Прикордонник Василь Попик – захисник Карпатської України"
"Шлях Пинті" врочисто відкриють наприкінці травня на Виноградівщині
Кращих легкоатлетів-2018 відзначили на Закарпатті
Василь Горват побачив "Зірки впритул"
Закарпатець Василь Сочка робить пластичну скульптуру... із космосу
Мозковий інсульт: Більше ризикують чоловіки й люди похилого віку
Кам'яні дрозди та інші птахи Олексія Лугового
Ужгород у 2022 році претендуватиме на проведення міжнародних дитячих ігор
Закарпатські письменники знову представлені у черговому номері "словацько-українського" журналу "Дукля"
Головні державні свята в Ужгороді відзначатимуть із квітковим велетенським тризубом і ходою зі 100-метровим прапором
Через терни – до волі. Про свою долю політв’язень оповів у книжці
/ 2На Закарпатті зареєстровано 5,2 тисячі безробітних у пошуку роботи
» Всі записи