– Вікторе Васильовичу, нещодавно побачила світ цікава монографія науковців УжНУ Роберта Бача та Ніни Пойди-Носик з проблем сучасного стану та перспектив розвитку страхового підприємництва регіону. Зізнаюся, що був приємно здивований, коли довідався, що підготовку видання цього наукового дослідження здійснено і за вашого сприяння...
— Розумієте, дуже відрадно, коли навіть у скрутний економічний час людям властиві справжній ентузіазм, бажання працювати на перспективу зі стійкою вірою у нормальне і достойне майбутнє. І те, що до популяризації страхового підприємництва, окрім фахівців цієї справи, долучаються і журналісти та серйозні науковці, відверто радує, вселяє оптимізм і обгрунтовані надії на краще.
– Цікаво, якими є ваші прогнози і очікування на ринку страхування у новому році? На що вказує цей "суспільний барометр"?
— На жаль, оптимістичні прогнози провідних експертів щодо стабілізації страхового ринку до кінця 2010 року не виправдалися. Гадаю, найближчі півроку не обіцяють серйозних змін на краще, тож умовна стрілка цього барометра мабуть утримається на позначці "хмарно". Бо ж об`єктивних передумов для швидкої зміни ситуації поки що не спостерігається. Власне, в умовах різкого зниження платоспроможності населення інших результатів очікувати не варто.
Страховий ринок зараз чітко розділився на два табори — страхові компанії, які працюють з чітким професійним підходом і займають виважену позицію в тарифах, знижках тощо з тим, аби виконати зобов'язання перед клієнтами і в складних кризових умовах, та страхові компанії, які вже зараз не виконують вчасно своїх зобов'язань і через недалекоглядну демпінгову політику пробують вирішити минулі, теперішні й завтрашні проблеми шляхом нового витку демпінгу.
Тому наша незмінна позиція — і надалі якомога повніше мінімізувати ризики громадян через максимально відверту їхню поінформованість. Ми і в подальшому виступаємо за відкритість, прозорість у стосунках з клієнтами щодо існуючих об'єктивних проблем та можливих негативних наслідків з урахуванням реальних економічних процесів, які відбуваються нині в країні.
Як наслідок такого підходу, із задоволенням констатую, що ми, як структурний підрозділ "Дженералі Гарант", і в умовах кризи чітко і своєчасно виконуємо всі свої зобов'язання перед нашими клієнтами, не маючи жодної заборгованості по страхових випадках, чим, як професіонали, і пишаємося.
Саме на таку дієву і продуктивну роботу налаштований нині увесь наш колектив. А водночас сподіваюся на подальшу цікаву і тривалу співпрацю з журналістським активом і висловлюю щирі побажання творчого довголіття нашому спільному проекту — прес-клубу "Страхування"...
– Вікторе Васильовичу! Цими днями минуло вже 12 років з часу народження цього незвичайного спільного медіа-проекту. Тож якою вам бачиться наступна, 13-та за рахунком зустріч із представниками друкованих видань, інформаційних агентств, телерадіоканалів?
— Взагалі-то, я людина незабобонна (сміється. — Авт.), хоча значну частину свого життя провів у напруженій атмосфері страхових ризиків. Але найімовірніше саме 13-ї зустрічі з представниками ЗМІ цьогоріч не передбачаю...
– Отакої?..
— Поясню, чому. На мою думку, 12-річна історія існування цього справді неординарного і, дозволю собі підкреслити, суспільно корисного проекту, здається, логічно завершується у його нинішньому форматі. Ну, скажімо, за аналогією 12-місячного річного циклу.
Тож мені видається, що наступна зустріч (а вона таки обов'язково відбудеться незабаром) стане не просто черговою і за хронологією 13-ю, а першою в якісно новому вимірі нашої тривалої взаємозацікавленої співпраці. Як на мій погляд, наше стрімке сьогодення щоразу диктує нові й нові виклики, а інколи просто примушує суспільство, громаду, незалежно від наших бажань чи уподобань, до незвичних досі правил і норм буття, поводження в економічному та соціальному просторі. А вчорашні, здавалось би, непохитні канони просто зводяться нанівець або ж, що краще — трансформуються.
Тож цілком природно, що в час якісних змін у майбутній роботі прес-клубу ми найперше розраховуємо на свіжі ідеї і оновлення тематики, певну креативність у формах нашого спілкування тощо.
Скажу відверто, коли ми спільно із Закарпатською торгово-промисловою палатою та обласною організацією Національної Спілки журналістів України організовували першу зустріч у далекому 1998 році, то й гадки не мали про майбутню громадську значимість і довготривалість цього проекту. Але згодом, як підтвердило життя, переконалися у його певній соціальній віддачі, адже головним завданням для себе визначили активну, резонансну популяризацію страхової справи в регіоні, піднесення страхової культури взагалі та обізнаності наших краян у цій сфері.
До речі, тут добре прислужився і повчальний досвід організації страхової справи у Підкарпатській Русі за часів Чехословаччини у 20—30-х роках минулого століття. Виявляється, саме тоді, незважаючи на жахливу світову економічну кризу, відбулося справжнє її відродження і становлення в нашому краї. Не тільки в Ужгороді, Мукачеві, але й у віддалених населених пунктах успішно діяли десятки представництв потужних європейських страхових компаній, в тому числі й відомої донині "GENERALI".
Важливо й те, що саме тоді страхування перетворилося з елітарної послуги, як це було за часів Австро-Угорщини, на невід`ємний фактор повсякденного життя і побуту наших краян, навіть у віддалених селах верховинського краю. Про це, до речі, переконливо свідчать і численні публікації в періодиці того часу...
Отже, певному відродженню тих добрих традицій, гадаю, сповна посприяє і діяльність нашого прес-клубу в новому циклі подальшої роботи, за що я щиро вдячний його журналістському корпусу, який представляє нині різноманітні друковані та електронні видання, телерадіоканали (до речі, як місцеві, так і центральні).
Із В.Матяшовським спілкувався
Владислав БИЛЬОВ.