Наш журналіст поцікавився, за яких саме і про що можна дізнатися там. Треба сказати, що подібних, "закритих" для широкої аудиторії, музеїв у нашому краї є кілька.
Потрапити до музею управління СБУ вдалося через прес-службу відомства. Треба сказати, що зробити це було нескладно. Однак довелося трохи зачекати, бо музей працює на громадських засадах, тож відкритий не щодня. Мене привітно зустріла завідувачка закладу, підполковник у відставці Валентина КОЛІНЬКО, яка опікується фондами від початку створення музею. Втім, Валентина Іванівна одразу підкреслила, що музей – відомчий, знаходиться у режимному приміщенні, тож перш за все відкритий для співробітників і ветеранів служби, які регулярно бувають тут під час різноманітних урочистостей, що їх проводять до Дня незалежності України, професійного свята, Дня захисника Вітчизни. Тут вшановують працівників служби — учасників війни, ліквідаторів Чорнобильської аварії, воїнів-афганців тощо. Обов'язково відвідують музей і молоді співробітники СБУ, які прийняли присягу і вступили на службу в органи державної безпеки.
Валентино Іванівно, розкажіть про історію створення музею.
— З нагоди відзначення 10-ї річниці Служби безпеки України тодішній керівник управління Валерій Підболячний 17 січня 2002 року підписав відповідний наказ. Робочу групу очолив полковник, заслужений юрист України Іван Гребченко. Було поставлено завдання відкрити музей через два місяці до ювілею служби. Враховуючи такі стислі строки і те, що СБУ – військова організація, до створення експозиції було залучено увесь колектив управління. Зазначу, що створено музей було за спонсорські кошти. Нині ж він діє на громадських засадах.
Хтось з цивільних допомагав вам?
— Ми запросили консультантів з обласного краєзнавчого музею. Треба сказати, що спершу вони не вірили, що експозиція буде зроблена за два місяці.
Все ж вам вдалося виконати завдання...
— Працювали практично цілодобово, але вже 21 березня 2002 року в цьому приміщенні начальник управління провів прес-конференцію з нагоди 10-ї річниці СБУ. З того часу музей діє вже 8 років.
Хто, окрім співробітників, може ознайомитися з експозицією музею?
— Особливо цікавляться діти наших співробітників. Річ у тім, тут вони можуть переглянути світлини своїх батьків і дідусів, наочно побачити, яку роботу ті виконують. Багато молодих людей, які відвідали музей, згодом стали співробітниками СБУ та інших правоохоронних органів. Також підтримуємо тісні зв'язки з центром туризму учнівської молоді. Відвідують музей студенти історичного факультету УжНУ, які проходять архівно-музейну практику, студенти юридичного факультету ЗакДУ, відмінники шкіл Ужгорода. Тобто ми приймаємо і демонструємо експозицію організованим групам відвідувачів.
Як саме можна потрапити сюди?
— На ім'я начальника управління подається клопотання, і коли є дозвіл, ми призначаємо зручний для нас час. Це зумовлено специфікою роботи відомства. До прикладу, у грудні підбиваються підсумки роботи управління за рік, тому часу для прийому відвідувачів обмаль. Але загалом завжди йдемо назустріч тим, хто хоче відвідати наш музей.
Скільки експонатів нині у музеї?
— Разом в експозиції і підсобному фонді близько тисячі. Експонати зі сховища переважно використовуємо під час різноманітних свят. При потребі можемо їх виставити й у постійну експозицію.
Фонди поповнюєте?
— Постійно. Формуємо фотоархів з подій, шукаємо експонати для виставки. Усе на громадських засадах. Але поступово нагромаджуємо матеріали і за потреби зможемо оновити експозицію.
Так розумію, що усім цим займаєтеся ви...
— Усе своє свідоме життя я працювала у структурі держбезпеки, тож знаю специфіку роботи, ветеранів і діючих працівників, де що можна знайти (сміється).
Валентина Іванівна як досвідчений екскурсовод бере указку і запрошує подивитися експозицію музею. Чесно кажучи, й не думав, що у доволі невеликому приміщенні можна помістити таку кількість інформації. Власне на самих стендах її не так вже й багато. Головне – у розповідях і поясненнях самої завідувачки. Склалося враження, що біля кожного експоната вона може тримати вас годинами, бо знає найменші деталі і цікавинки про події, які ілюструють фото, документи та речі музею.
Експозиція охоплює період від жовтня 1944 року, коли край було визволено від фашистів і в Закарпатській Україні 28 листопада було створено відділ у справах внутрішньої та зовнішньої безпеки, який очолив відомий політичний діяч краю, бойовий офіцер корпусу генерала Свободи Іван Ваш. Це було відомство, яке поєднувало функції міліції та держбезпеки. У музеї – фото першого очільника, чорнильниця з його робочого столу та вишиванка. Далі -- стенди з фото й документами роботи служби у радянську добу, створення 1991 року Служби національної безпеки України (згодом друге слово з назви відомства вилучили), обласне управління якої очолив Арзен Ухаль. Він, до речі, й досі постійний відвідувач управління та музею його історії, якому подарував свої численні книги про роботу в "органах".
У музеї можна дізнатися про роботу різних підрозділів СБУ: по боротьбі з контрабандою, контррозвідки, військової контррозвідки, спеціального підрозділу "Альфа", слідчого відділу, урядового зв'язку тощо. А ще – про службу працівників управління за кордоном, участь у бойових операціях, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи й... паводків на Закарпатті.
Відвідувачам демонструють вилучену в громадян зброю, яку ті незаконно зберігали, спеціальні технічні засоби попередніх років, предмети контрабанди, ба, навіть речові докази у різноманітних справах, що їх розслідує СБУ. Останні, правда, тут надовго не залежуються – коли справу завершено, їх передають до суду. Як і старовинні та церковні речі, ікони вилучені в контрабандистів. За рішенням суду їх віддають або у храми, або у музеї. Окремо можна ознайомитися й зі спортивними та творчими досягненнями працівників відомства, а також дозвіллям і малюнками їхніх дітей, адже щороку служба організовує для них масові заходи й художні конкурси. Увінчує музей стенд державності України з національною символікою, прапором СБУ й альбомом "Героям слава", де вміщено фотографії ветеранів служби.
Петро Поліха
Автор висловлює подяку керівнику прес-служби УСБУ в Закарпатській області Олександру Рішку за сприяння у підготовці цього матеріалу.