Вітчизняні гірськолижні рекреаційні комплекси зараз у вигідному становищі, бо сюди не потрібні ні візи, ні іноземна валюта. Щоправда, сервіс тут ще не такий, як за кордоном, однак поки що й ціни не такі високі. Отож не дивина, що ці комплекси не бувають порожніми. Побачивши, що в сусідів налагодилася ціла низка туристично-відпочивальних закладів, естафету від них перейняли закарпатці з Міжгірщини. Тут один за одним почали з'являтися гірськолижні витяги та рекреаційні комплекси.
Зрозумівши, що на цьому можна непогано заробити, прості селяни, маючи вільні житлові площі, стали здавати їх у винайм і запрошувати відпочивальників зі столиці та інших регіонів. "Чим ми гірші?" — сказали волівчани і взялися й собі розвивати туризм у районі. У гірських селищах, де ще й за радянських часів були лікувально-оздоровчі комплекси, наче гриби після дощу стали з'являтися приватні готелі. Є вже й діючі витяги, ще кілька будуються. Справа, як кажуть, пішла, і вже зараз такі готелі, як "Смерековий двір" у Жденієві, "Надія" у Волівці, "Наталка" у Підполоззі, мають постійних клієнтів, котрі охоче приїздять на Верховину й бронюють місця заздалегідь.
"Уже більше місяця тому забронювали у нашому готелі місця туристи із Криму та Запоріжжя, – розповідає власниця Калина Мадяр. – Ми вже продумали змістовну програму на Новий рік та Різдво Христове, щоб наші гості добре відпочили і залишилися задоволеними. Так, у новорічну ніч у нас звучатиме жива музика від артистів із Ужгорода. Будуть і Дід Мороз із Снігуронькою, і ігри всілякі та забави. Гадаю, наші гості не пошкодують, що приїхали саме до нас. Крім нашого райцентру, вони збираються відвідати термальні води на Берегівщині, здійснити ознайомчу подорож визначними місцями Мукачева, Ужгорода, побачити інші міста краю".
"Вже давно забронювали наші номери гості з Києва, -- повідомили у лікувально-оздоровчому комплексі "Форель", що у Жденієві. – Ціни у нас не такі вже й високі: номер "люкс" — 600 гривень, "напівлюкс" — на двісті менше, а звичайний – три сотні. Сюди входить також сніданок. У новорічну ніч у нас буде доволі цікаво, ми добре продумали всю програму".
...Зазвичай на тихій і малолюдній станції Воловець у ці дні спостерігається велике скупчення пасажирів, особливо в час прибування потягів з Києва, Москви, Одеси, Харкова. Туристи з великими наплічниками, лижами, санями чи сноубордними дошками заполонили невеличкий райцентр та маленьку автостанцію. Річ у тім, що у сусідньому Міжгір'ї відсутнє залізничне сполучення і всі туристи, котрі їдуть на відпочинок у цей район, сходять з потягів у Волівці, а далі добираються маршрутками.
— У нас уже стало доброю традицією проводити ці чудові зимові свята на Міжгірщині, — каже Роберт Ованесян із Києва. – Ось бачите, і цьогоріч ми усією сім'єю вже тут. Неповторний національний колорит цієї частини Мараморощини приваблює нас наче магнітом. Я вивчив історію цього мальовничого краю Закарпаття і буквально закохався у нього. А ваша кухня! Копчений окіст, пікниця, як у вас кажуть, сальтисон, сало та інші смаковинки. Хіба, скажіть, ми цих справжніх домашніх делікатесів знайдемо в столичних супермаркетах? А екологічно чистих білих грибів? Звісно, що ні! Зимовий відпочинок у Карпатах не поміняв би нізащо в світі".
А ось ще одна купка туристів. По їхній поведінці видно, що у цьому гірському краю вони вперше. Пані поважного віку, помітивши білу верхівку Темнатика та смереки припорошені сніжком, зупинилася і стала милуватися чудовим краєвидом. "Та я такого, їй Богу, не бачила навіть у Швейцарських Альпах", -- вигукнула вона і попросила чоловіка дістати з валізи відеокамеру. Довго фільмувала гостя зі столиці верховинські пейзажі і не могла намилуватися цим чудовим краєм.
Група молодих туристів й собі взялася за фотоапарати та стала знімати місцеві краєвиди, а далі питають, як доїхати до Жденієва. Поки очікують на автобус Воловець–Буковець, розпитують у місцевих жителів про життя-буття. Люди охоче розповідають їм про місцеві звичаї, про святкування Різдва.
Через подорожчання долара та євро довелося відмовитися від традиційного різдвяного відпочинку в таїландському Пхукеті ще одному столичному подружжю Василю та Ірині Завальним. Добрі знайомі порадили їм приїхати на Воловеччину. Там, мовляв, і екзотики чимало, особливо під час Різдва, і ціни поки що не такі високі, як, скажімо, у Буковелі чи Яремчі. Родина прямує до Підполоззя. Вдихаючи чисте п'янке холодне повітря, надивившись на великі, припалі снігом, смереки, відпочивальники у захопленні. А скуштувавши "Лужанської", стверджують, що уже хоча б заради цього варто відвідати цей чудовий карпатський край.
Добре відпочити, досхочу покататися на лижах та санях приїхали і студенти одного із столичних вишів. Їм у готелі та турбази влаштовуватися задорого. Тому спудеї напитують охочих взяти їх до себе, тільки щоб "не влетіло у велику копієчку". І охоча прийняти подорожніх студентів таки знайшлася. Чотирьох забрала пенсіонерка із найближчого села. Ще трьох пообіцяла влаштувати у своєї родички в сусідньому населеному пункті.
Зустріти Новий рік та змістовно відсвяткувати Різдво Христове приїхало зі столиці й подружжя пенсіонерів Микитенків. Микола Гнатович — колишній викладач вишу, а Нінель Анатоліївна – бібліотекар. Вони також уже не вперше на Воловеччині. Мають тут добрих знайомих і святкують разом. "Ми любимо поколядувати, повеселитися, залюбки дивимося виступи бетлегемів, що мандрують селом від хати до хати. У цьому зимовому відпочинку є свої переваги, своя родзинка", — резюмує пенсіонерка.
Поприїжджали до рідної домівки і чимало жителів інших регіонів України і навіть Росії, котрі народилися на Воловеччині, але життя закинуло їх далеко за Карпати. Вони та їхні нащадки, зійшовши з потяга, шукають очима в натовпі рідних, що їх мають зустрічати. А зустрівши, радісно вітаються і направляються до авто, що очікують на стоянці перед вокзалом.
— І таке велелюддя спостерігатиметься аж до старого Нового року чи навіть до Водохреща, — зауважує працівник залізничної станції. – Нині в нашому краї гостей багато, як ніколи. Най тільки приїжджають. Чим їх буде більше, тим краще для нас...
Віталій Пумпинець, Воловецький район