Через чиновницьку помилку дитина із Закарпаття зможе зробити операцію на слух на рік пізніше

Сашенька Надиршина

Нагадуємо, що про цю складну ситуацію ми писали у серпневому номері "Новин" (№№ 94—95, 28 серпня 2010 р.), але з тих пір, на жаль, нічого не змінилося, ба навіть навпаки: на черзі нова проблема...

Річ у тім, що дівчинка стоїть у черзі для проведення кохлеарної операції за державний кошт. Влітку, за словами її мами Мар'яни Надиршиної, Сашенька була під номером 700, а зараз, тобто через рік, дівчинка "посунулась" не вперед, за логікою, а назад. Тепер вона 874, остання... Що трапилось, сім'я Надиршиних досі зрозуміти не може.

Коли дівчинці виповнилось 8 місяців, батьки разом з дитиною поїхали у Київ для аудіограми (перевірки слуху). "Обстеження показало, що Сашенька дійсно не чує, тому нас відправили додому, бо туговухість не лікується і потрібні слухові апарати, — каже пані Мар'яна. — Після того, як ми купили ці апарати, дізнаємося, що існує інший вихід із ситуації — кохлеарна імплантація, котра коштує багато грошей, але з нею моя донечка зможе чути".
 Батьки боролися за дитину як могли: звертались у різні благодійні організації, тобто стукали у всі можливі двері, котрі деколи відчинялись й звідти простягали руку допомоги, а в декотрі достукатись так і не довелося. Так, за словами пані Мар'яни, прийшов нарешті лист від нашого обласного управління охорони здоров'я та від Адміністрації Президента України, де у першому чорним по білому було написано, що "дівчинка знаходиться на черзі для слухопротезування за рахунок коштів обласного бюджету та на черзі у КНДІ отоларингології ім. проф. Коломійченка АМН України для проведення кохлеарної імплантації за рахунок коштів державного бюджету". Про це ж йшлося в листі з Адміністрації Президента України. Тоді сім'я Надиршиних зі спокійною душею, маючи на руках офіційні листи, котрі засвідчували, що Сашенька стоїть у черзі, з нетерпінням чекала на той день, коли із Києва зателефонують й викличуть на операцію. Минув рік, важливий дзвінок так і не пролунав, проте батьки надіялись і молились, аби нарешті настав той день, коли їхня маленька дівчинка все-таки потрапить до щасливої "двадцятки" діток, котрі вже зможуть чути.

"Від знайомої я дізналася, що її дитину викликають у Київ на консультацію для проведення кохлеарної імплантації. Це мене здивувало, адже вони були в черзі після нас. Тоді подруга пояснила, що цього року закупили більше імплантів, тому зараз масово викликають, — розповідає пані Мар'яна. — Тут я почала цікавитись і зателефонувала обласному сурдологу, котрий підтвердив слова знайомої". Сурдолог показала список дітей, котрі стоять у черзі, і... прізвища "Надиршина" там не було. Перелякані батьки одразу ж зателефонували в Інститут отоларингології, де на запитання "чи є в черзі Олександра Надиршина?" отримали зовсім невтішну відповідь: "Вас у цьому списку нема". І те, що "на руках" у батьків офіційні листи, котрі безапеляційно свідчать про зворотне, нічого не змінило.

"Я пішла в обласне управління охорони здоров'я з цими листами, — каже пані Мар'яна, — почала з'ясовувати, чому так сталося. Все закінчилося тим, що сім'ї Надиршиних порадили поїхати знову у Київ і починати все спочатку, тобто заново стати в чергу. Пані Мар'яна розповідає, що "в інституті проглянули документи й потисли плечима, мовляв, нічого не знаємо, уперше бачимо, і сказали, щоб розбирались з тими, хто їх прислав. Виходить, що до них заявка так і не дійшла, щоб нас поставили на чергу. В нашому управлінні ми питали, чи можна відновити Сашеньку в списку, на що відповіли: "Напевно, що так", а у Києві запевнили — це практично неможливо". На жаль, сім'я Надиршиних досі не знає, хто винен у тому, що їхня донечка втратила такий дорогоцінний рік.

За поясненнями з цього приводу ми звернулись до Тетяни Міцьо, заступника начальника обласного управління охорони здоров'я, котра розповіла, що "до недавнього часу була велика проблема із черговістю щодо забезпечення слухового імпланта в Інституті Коломійченка, але буквально місяць тому головний спеціаліст управління охорони здоров'я сурдології, який працює в обласній дитячій лікарні, отримав лист від уже згаданого інституту. У ньому повідомлялось, що цього року закупили значну кількість кохлеарних імплантів  й у порядку черги дітей будуть оперувати. Проте у списку, який ми одержали, всі діти були старші за Сашеньку Надиршину", — розповідає пані Тетяна. З її слів виходить так, що є оптимальний вік, коли має проводитись кохлеарна імплантація, а є старші дітки, котрі уже настільки відстали від соціальної адаптації, що ця операція мало що зможе змінити у їхньому розвитку. "Тому логічною є така послідовність, коли беруться оперувати спочатку тих дітей, яким уже виповнилось 4—5 років, — пояснює пані Тетяна, — а тим, котрі мають півтора—два рочки, доведеться трохи зачекати". Ніби зрозуміло. Але тоді виникає питання: звідки ці офіційні листи? Де сталася помилка? На що пані Тетяна відповіла: "Це проблема інституту, а не наша, бо не ми складаємо ці списки".

Все одно батьки маленької Сашеньки не можуть заспокоїтися, адже страждає рідна дитинка.

До речі, навіть після кохлеарної імплантації проблеми для них, на жаль, не закінчаться, адже кожні сім років потрібно міняти процесор, котрий коштує 7 тисяч євро, а кожного дня доведеться витрачати  одне євро на батарейку. Та це вже неважливо, головне — дочекатися операції, дати можливість Сашці відчути смак звуків. Єдине, що надає сил — це запевнення заступника начальника обласного управління охорони здоров'я Тетяни Міцьо, що наступного року Сашенька Надиршина буде мати довгожданий кохлеарний імплант. "Сім'я Надиршиних повинна знати, що обласне управління охорони здоров'я не відвернулось", — заспокоює пані Тетяна. Що ж, а ми у свою чергу будемо стежити за розвитком цих подій і з'ясуємо, чи справдились прогнози пані Тетяни, чи зможе дівчинка уже наступного року, вперше почути голос рідних батьків.

Яна Козак

Теги: слух, операція, кохлеарна імплантація

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати