Сучасний закарпатський Робінзон уже 10 років мешкає просто посеред лісу

Олег, біолог за освітою, до подібного способу життя прийшов радше від безвиході. Класична історія – молодий спеціаліст разом із дружиною по закінченні університету опиняється без житла. На власну квартиру грошей бракує, тому доводиться її орендувати, а згодом – перебиратися до гуртожитку. "Спальня і кухня – в одній кімнаті, — пригадує сучасний Робінзон колишнє помешкання. – Вбиральня з ванною – взагалі спільні для 30 кімнат. А тут ще й син народився.

Грошей вистачало заледве на оплату комунальних послуг та їжу. Словом, коли Марку виповнилося 4 роки, мені цей мурашник набрид остаточно. Тож я зібрав речі і перебрався в гори".

Як на подібне рішення відреагувала родина – уявити собі важко. Олег каже – сприйняли нормально і зараз, хоч і не живуть разом із ним, все ж навідуються в гості. Й особливо часто влітку, на канікули.

За ті 10 років, що Олег Мельниченко провів у лісі, він змінив близько чотирьох помешкань. Тут він собі хазяїн, тож будує за власним смаком і потребами. Спершу звів хату з колод. Але вона виявилася надто великою – опалювати взимку було важко. Тому взявся за інший варіант дому. Втім, і тут відлюдник не вгадав із масштабами. Цього разу простору виявилося замало. Відтак згодом виліпив із глини подобу башти. Ця триповерхова конструкція (з кімнатою, горищем та оглядовим майданчиком) виявилася досить нестійкою – майже одразу вона перехилилася на один бік. Через що, власне, й отримала від свого творця престижну назву – Пізанська.

Нині ж Олег знову святкує новосілля. Цього разу – в будиночку з глини та соломи. На першому поверсі тут можна погрітися біля багаття, на другому – відпочити в кімнаті.

Що ж до побуту, який влаштував собі відлюдник, то він дуже простий. Тарілка, миска, кружка – ось майже весь перелік кухонних приладь. Харчується Робінзон переважно городиною, вирощеною власноруч – картоплею, квасолею, капустою. Є в нього на присадибній ділянці і фруктові дерева – яблуні, персики, сливи. В лісі ж він збирає гриби та ягоди. Хліб і м'ясо їсть зрідка. Раніше, каже, мав на господарстві деяку худобу, але згодом усю розпродав. Догляд за тваринами надто обтяжував відлюдника.

Взимку продукти Робінзон тримає у спеціальних ямах поблизу домівки, воду бере з 6-метрової криниці, викопані власноруч.

Найпродуктивніший період для Олега – літо. Тоді він чимало працює – копає город, запасається дровами. Взимку ж переважно читає біля багаття і палить — цигарку за цигаркою. Подібними речами його запасає або дружина, або численні туристи, які полюбляють навідуватися в його екзотичну домівку.

Незважаючи на досить дивний, з боку сучасної людини, спосіб життя, Робінзон таким станом речей, складається враження, задоволений. Адже події у світі його мало обходять, політикою не цікавиться, достатню дозу спілкування з людьми і так отримує. Каже, що з часом збирається збудувати повноцінний саманний дім, аби перевезти в нього родину. Та наразі йому, здається, й так добре. Адже у курені посеред лісу завжди є можливість залишатися хлопчаком, який пригодницький роман втілив у реальність.

Людмила ОЛІЙНИК

Теги: Робінзон, відлюдник, Ужгород, Скалка

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати