Лікар-рентгенолог Олександр Яртим - про світову батарею, яка виробляє внутрішній струм

ЧОМУ ТИ СЕБЕ ТАК МУЧИШ? У ТЕБЕ В ОРГАНІЗМІ – ВСЯ ТВОЯ СИЛА

Олександре! Ви, лікар, обрали незвичний шлях зцілення загартуванням. Звучить парадоксально!

— До тридцяти років я знущався зі свого організму, а після тридцяти організм почав знущатися з мене. Я з'їдав безліч таблеток, руйнуючи власну печінку та шлунок. І зрозумів, що це не вихід. Вирішив піти безмедикаментозним шляхом. Адже в людині закладено певний генетичний потенціал. Наприклад, ми могли б пробігати 30 кілометрів щодня чи перебувати у воді з температурою 1 градус півгодини. Однак у гонитві за комфортом цього не використовуємо. Але ж можна розвивати цей потенціал, даний людині природою, відкривати приховані можливості організму. І стати витривалішим, сильнішим, здоровішим, не впускати в себе хвороби. Тому мені дуже близькими стали ідеї Порфирія Іванова: "Гинути ми можемо, у нас все пристосовано для цього, а як навчитися жити?" Сьогодні його ідеї примітивізують. Адже він говорив про такі речі, які нас шокують своєю простотою: людина може обходитися без їжі, одягу, теплого будинку і стати незалежною від будь-яких криз.

Сьогодні вже є такі люди, які отримують їжу з повітря, так звані „сонцеїди", як от Зінаїда Баранова з Росії...

— Іванов у жодному разі не закликав робити це одразу. Він взагалі про свою систему любив говорити таке: „Шибко горячо не берись. Ибо кто бежит, в яму свалится. Лучше медленными шажками идти, но до цели дойти, чем в яму упасть и пропасть". Тому він радить: їж усе, але вчися не їсти. Хоча б одну добу в тижні намагайся обходитися без їжі і води. „Це твій спокій, — пояснював, — тоді тіло стає чистим зсередини".

Поступово ми можемо привчати себе до того, щоб їсти менше, особливо м'яса. Адже всі поживні речовини можемо брати з повітря, в якому є кисень, азот, вода, вуглець та багато інших мікроелементів. Воно проникає в наш організм наскрізь. Людська клітина живиться із міжклітинного простору. Чим чистіший цей простір, тим людина здоровіша. А чим він більш забруднений, тим більш проблематичним є одужання хворого. Тому станьте босоніж на землю, підніміть обличчя догори і якомога глибше вдихніть, "проковтніть" повітря так, ніби наїлися досита, і видихніть. Це дуже важлива дихальна вправа, яка допомагає правильному обміну речовин. Просто люди ще не збагнули, наскільки важливі вдих та видих, — говорив Порфирій Корнійович. Земля, повітря і вода – це три живі тіла природи, які є базою для рослинного та тваринного життя, а також для людини. Чому ти сам себе так мучиш? — питав Учитель людей. — У тебе в організмі вся твоя сила, вона має перемогти найстрашнішого ворога.

А що мав на увазі Порфирій Іванов, коли говорив, що кожна людина має стати на своє місце в природі, яке ніким не зайняте? Адже це не просто гарна метафора?

— Вчитель дуже просив людей намагатися довіряти природі. Адже ми замикаємося, відгороджуємося від неї. Боїмося припустити, що в природі є такі сили, які можуть все зробити самі для нашого організму. Природа, повторював він, це те тільки те, що нас оточує, але всі ми, наші думки, бажання. Наші ниці думки і створюють ту гнітючу атмосферу, яка призводить до великих втрат енергії.

І він показав нам свою любов до природи, поділився з нами порівну: нам залишив тепло, собі взяв холод. Адже люди прагнуть теплого, м'якого комфорту. І свої потреби задовольняють. Але від цього вони „згорають, до них приходить горе, від якого вони не можуть себе вберегти".

А тим часом комфорт — це та вісь, навколо якої обертається економіка, а з нею — і все суспільство.

— Наше бажання комфорту приносить величезні прибутки, але насамперед є чудовим розсадником хвороб. Вчитель стверджував: нікому не дано займати чиєсь місце на землі і розпоряджатися його багатствами як своїми власними. Бо тоді одні мають багато, інші нічого. А це відчужує людей, викликає недовіру, злобу. Люди відвертаються, відмежовуються одне від одного, вважають, що навіть вітатися не варто. А природа за це мстить.

- Порада Іванова вітатися з кожним зачіпає етичну сферу. Як вона ув'язується зі здоров'ям?

— Так, ця порада здається дуже простою. Але вона лікує гординю. Ми маємо перемагати гордість, і тоді природа не буде на нас накидатися. Вчитель казав, що, вітаючись, ми визнаємо один з основних земних законів: у природі ми всі рівні — бомж, відомий політик чи літній чоловік. Бажай здоров'я всім без винятку, якщо хочеш отримати його сам. І спалюй чужу ненависть — заслужена вона чи ні, обертай ворога на друга. Коли все це робиш, кожна клітина тіла відкривається назустріч енергії, радив Учитель. Людина безумна, посилаючи темні думки.

Здається, Гейне говорив, що всі здорові люди люблять життя.

— Зацитую тут слова Вчителя, краще російською, як він намагався жити сам: "Все принимая, все отпуская, все пропуская и ничего не задевая, в себе не портить. Легкость, раскованность, радость бытия. И жизнь, бьющая ключом". А ще любив повторювати: де б ми не знаходилися, маємо відчувати себе сміливими і радісними. І це казав той, над яким знущалися все життя. Одного разу після чергових гонінь він пішов у природу. І тут зустрів пастуха, який майже нічого не бачив. Пас овець тільки на слух, бо мусив якось заробляти на життя. Вчитель сказав йому, щоб той „подивився в свої очі", якомога сильніше затягнув у себе повітря і видихнув. І вівчарю відкрилося світло. Він дав своєму рятівникові кусень черствого хліба, який мав. Порфирій з'їв його як шматок найчудовішого торта.

КОСМОС – ПОРОЖНЄ ВІДРО, НАЙВАЖЛИВІШЕ ДІЄТЬСЯ ТУТ, НА ЗЕМЛІ

Хто зацікавиться біографією цієї людини, дізнається багато фактів, які приголомшують. Але парадоксальним здається насамперед те, що цього бунтівника не розстріляли ані німці, ані Сталін. Хоч він болюче зачіпав їхнє самолюбство.

— Сьогодні з гумором можна сприйняти той факт, що в 1936-му він босоніж по снігу в одних трусах дістався до „Дома Совєтов". Вигляд такого делегата дуже збентежив чекістів. Після цього його допитували. Обливали крижаною водою — навіть волосся замерзало. Але перелякано відступили. Так само робили це й німці. Фельдмаршалу Паулюсу Іванов з дитячою безпосередністю відповів на його питання, що німці зазнають поразки. Але Паулюс його не знищив, а із захопленням дивився на цю дивну людину.

Але важливі навіть не такі факти, а безмежна любов Порфирія Корнійовича до людей. А йому було за що їх ненавидіти, зневажати. Він знав заздалегідь, хто до нього звернеться по допомогу, з якою проблемою і що той прохач здатен буде від нього перейняти. Але ніколи не намагався „революційно" нав'язувати комусь власних ідей.

- Але наші читачі можуть сказати й таке. Гаразд, Іванов – здоровий, міцний чоловік. А що казати тим, хто виснажений хворобою, знищений страхами?

— Учитель і починав з того, що в нього виявили рак в останній стадії. Звісно, звертався до лікарів. Вони не могли йому нічим зарадити. Потім ходив по знахарях. І ось йому залишаються буквально останні дні життя, коли він згорить, як і всі онкохворі. І тоді він вирішив прискорити смерть: промерзнути, застудитися. Але якраз через свою хворобу він і прийшов до того, що став допомагати людям. Це людина, яка відкрила для інших людей, що за допомогою тренування і природних сил можна бути здоровим. Він – першовідкривач.

- А що можете відповісти його опонентам?

— Ті, хто паплюжить Іванова, закидають, що Вчителя його учні мають за божество. Але Порфирій Корнійович казав: якщо з моєї справи зробите релігію, вважайте – вона пропала. Він не вважав себе ні сектантом, ні священиком, ні цілителем. Казав, що він — природна людина, сам вчиться у природи. І зі своїм знанням не ховався, не торгував ним, не збивав на ньому статків. Не був зверхнім і застерігав від цього інших. Не впадав у містику, казав, наприклад, що космос — порожнє відро і найважливіше діється тут, на землі. Бувало, що вдень працював, а вночі приймав людей.
Я теж не хочу нав'язувати його систему. Всяку інформацію треба бути готовим прийняти. Ми настільки „зашлаковані" всякими заборонами, що бути вільними для нас видається фантастикою. Просто хочеться справді допомогти людям самим взяти на себе відповідальність за власні тіло й душу і не боятися це робити.

Іванов вилікував таких важкохворих, від яких відмовилися всі. Нашим прагматичним розумом збагнути це неможливо. Але найбільший доказ життєздатності цієї теорії — життя самого Вчителя. Було навіть таке, що його загнали в море. Він просидів під водою невідомо скільки. Рятівники витягли його силоміць сіткою зовсім неушкодженим. Пояснити такий факт просто неможливо.

- І нарешті прокоментуйте, чому варто обливатися холодною водою.

— Обливатися треба з головою, — говорив Порфирій Іванов. Бо тоді пробуджується нервова система, яка „виходжує серце". А якщо серце молоде, ми перестаємо втомлюватися. Наш мозок спить, і в природі є такі сили, які можуть його розбудити. Можуть бути спалахи – це корінці хвороби, які нас мучать. Не треба боятися. Скоріше, навпаки – це своєрідна діагностика. Якщо є якісь проблеми в організмі, вони зразу почнуть кричати зсередини, щоб ви про них почули. Письменник Володимир Черкасов, який зустрічався з Учителем, розповідав, що на початку загартування в нього почалися страшенні болі. Це народжуються, прокладаються нові судини, пояснював він, твориться новий мозок і нова кров, яка не буде замерзати. Вона буде вас зігрівати, а заодно і справлятися з вашими хворобами.

Що відбувається в цей момент? В нас чергуються місця перенапруги з місцями браку енергії. Фактично обливання холодною водою — це створення рівноваги в тілі, його гармонізація. Або ще простіше пояснити можна так. Наша шкіра покрита рецепторами. Коли людина подразнює їх холодом, іде відповідь на подразнення. І клітини головного мозку від цього прокидаються. Тому мозок починає бачити периферичну нервову систему, розбуджує сплячі зони. Людина в цей час починає відчувати свій організм. Внутрішнім зором може дивитися в хворий орган і тягнути туди повітря. І ось вам світова батарея, яка виробляє внутрішній струм.

Мар'яна Нейметі

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати