Олена Кондратюк: "Я як хамелеон, що змінює кольори залежно від освітлення, настрою чи обстановки"

Із членом Національної спілки художників України та Асоціації творчих жінок Закарпаття «Нова форма», лауреатом обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі Оленою Кондратюк ми знайомі з 2000-х, коли вперше побачилися на пленері в селі Нижній Бистрий на Хустщині.

Олена Кондратюк: "Я як хамелеон, що змінює кольори залежно від освітлення, настрою чи обстановки"

Саме вона завершила своїм «Різдвяним вернісажем» мистецький 2017-й рік у краї. Виставка, яка відкрилася за кілька днів до Нового року в ужгородському салоні «АртПро», триватиме до 14 січня 2018-го. Тоді керівник живописної секції ЗО НСХУ Василь Вовчок сказав: «От дивлюся на ті Оленчині гори. Такі знайомі, бо теж їжджу на пленери. Однак все одно відкриває їх для мене по-новому». Сама ж мисткиня зізнається: нині такий життєвий ритм, що люди стали рідше зустрічатися. «А експозиція є радше приводом для зустрічі з друзями», – каже. Тому пропонуємо святкове бліц-інтерв’ю, яке записали перед початком виставки.

Яким був ваш 2017-й мистецький рік?

– Дуже цікавим. Складай плани – не складай, але все вирішується десь наверху. На всі пропозиції приставала, не чинила спротиву. Пленери почалися з лютого, навесні був наступний, затим літній, осінній. Так і пройшов увесь рік.

Помітила, що у вас особлива любов до пленерів…

– Чудово, що є така річ, як пленер. Їжджу не так уже й часто. Але коли є потреба, то знаю, що завжди є кілька місць, де мене з радістю приймуть. Села Синевир чи Пилипець на Міжгірщині дуже люблю. Я не їжджу часто в одне й те ж місце, бо хочу якомога більше побачити, адже нові враження допомагають творити щось нове. Цьогоріч була й на Волині, Київщині, а також у Хорватії.

Що цікавого в Хорватії?

– Це був такий собі бонус – пізнавальний і ознайомчий пленер. Не ставили вимоги малювати навколишню природу, проводили час у екскурсіях узбережжям, прекрасними місцями. Якщо пленери там продовжаться, тоді й Хорватія з’явиться на моїх картинах.

Володимир Микита на одній із виставок якось сказав, що художниці-спілчанки вже наступають на п’яти чоловікам. Мистецтво ділиться на жіноче й чоловіче?

– Я б не ділила. Хоча це, швидше, питання до мистецтво­знавців, які нас вивчають, досліджують, класифікують. Думаю, що Михайло Сирохман вам би відповів, у нього точно є думки з цього приводу.

Тобто й різниці нема між полотнами, які виконали чоловік чи жінка?

– Думаю, що в деяких чоловіків, можливо, іноді сприйняття чутливіше, ніж у жінок. Людська природа, знаєте, дуже мінлива.

Яка вона, душа художника?

– Душі різні, художники різні (сміється. – Авт.). Насправді, у художника є дуже хороший інструмент – усі пориви душі передаєш у картині. Вони якнайбільше розповідають про митця як про людину.

Для кого малюєте й чому?

– Я егоїст. Малюю для себе. Але дуже приємно, якщо моє мистецтво сподобається ще комусь. Радісно, коли до душі припаде твоя робота, і люди розуміють твій задум. Це дуже важливо для кожного художника.

То як гадаєте, Ваші роботи подобаються людям?

– У кожного художника є свій глядач. Тому не можна казати, що цей митець хороший, а цей – ні. Бо люди різні, із різними характерами, бачать по-різному. Тому й художників має бути багато й різних.

У Ваших роботах часто домінує синій (голубий) колір. Це фішка Олени Кондратюк?

– Люблю синій. Ви помітили, що цим кольором я «заразила» інших художників, бо на різдвяній виставці в галереї «Ужгород», яку відкрили наприкінці року, 50 відсотків робіт із палітрою синього кольору?! Але, крім того, я часто поєдную червоний із зеленим на полотнах, що є складним колористичним завданням.

Якого кольору Олена Кондратюк?

– Я мінлива. Як хамелеон, який змінює кольори залежно від освітлення, настрою чи обстановки. Але незважаючи на те, що мені подобається дуже стримана гама кольорів, у моїх роботах чомусь, незалежно від мене, все яскраве. Є речі, якими управляти складно, і я не думаю, що потрібно. Раз воно так іде в мене, то хай так і буде.

Центром Вашого творчого тяжіння залишаються Карпати та жінка. А де чоловік?

– Чоловік за кадром! (сміється. – Авт.).

Яка Ви, скажімо, 10 років тому й тепер? Інша?

– Досвід змінює людину. Думаю, що тоді була більш наївною, а тепер стала тверезіше дивитися на життя. Весь час намагаюся вчитися, поглиблювати свої знання у сфері історії, філософії, релігії. Благо, що є інтернет… Усе, що раніше мені було недоступне, надолужую тепер. Малюю і заодно слухаю якусь чергову лекцію. Це мені надзвичайно подобається.

День пані Кондратюк як починається?

– Із кави в напівнепритомному стані (сміється. – Авт.). Кава одразу прояснює голову, тоді включаю музику, і якщо не треба кудись бігти, починаю малювати. Адже цей рік провела в мандрах, а малювання на пленерах – це щось подібне до чернетки письменника. Так я до цього ставлюся. Тому я не пленерний художник, який там малює, а потім робить виставку цих робіт. Це так, етюди-нотатки на згадку. Цього року хочу влаштувати велику ювілейну ретроспективну експозицію. Я вже наїздилася, тому буду працювати. Робота в майстерні – перш за все. Цим починається й закінчується мій день.

Бачу, є творчі задуми на 2018-й?

– От наслухалася я, що в жодному разі не можна розповідати ні про плани, ні про задуми. Треба їх здійснити. А вже за три дні до відкриття можна зробити анонс (сміється. – Авт.). Принагідно всіх вітаю зі святами!

Оксана Штефаньо

Фото Н.Павлик

26 січня 2018р.

Теги: хамелеон, кольори, настрій, Олена Кондратюк

/ 1На Закарпатті зареєстровано 5,2 тисячі безробітних у пошуку роботи
Суничний бум у Виноградові та його міжнародні наслідки
/ 4"Правильна" закарпатська свальба: старшому поколінню – традиційні страви, молодшому...
/ 2"Народ мене визнає". Присвячується пам'яті знаної балетмейстерки-постановниці Клари Балог
Підкована блоха та Мона Ліза на рисовому зерні: Майстер мікромініатюр Володимир Казарян творить шедеври між ударами серця
/ 1300 дерев'яних церков на дерев'яних тарелях планує створити ужгородский різьбяр
/ 2Примари минулого
Новий ангіограф у Хусті тестують медики
/ 2Безпритульним собакам у Виноградові лікуватимуть зуби, робитимуть рентген та оперуватимуть
Закарпатець став свідком трагедії "Титаніка"
/ 1Єдина на Тячівщині берегиня килимарського ремесла живе у Ганичах
Півжиття в небі
Чистокровні карпатські буйволи в Олешнику – родзинка Виноградівщини й джерело продуктів для гурманів
/ 1Польські мандрівники, що завітали на Закарпаття в рамках туру Карпатами, збентежені ставленням людей до природи
Магнат-мультимільйонер і знаменитий шахрай Нью-Йорка – вихідець із Тячева
Тячівський "кіборг" колядував на вежі Донецького аеропорту
/ 7Художник-мольфар із Керецьок малював по франціях-канадах, а в рідному Закарпатті майже невідомий
Книжки Франциска Скорини отримав Закарпатський обласний краєзнавчий музей
Збірка літературних портретів, інтерв'ю та рецензій "Відлуння літературного Закарпаття" побачила світ в Ужгороді
/ 2Тересвянська "Лелека" проміняла життя в Польщі на пекло передової
На Закарпатті облаштували єдиний в Україні гейзер мінералки
Двоє спортсменів із Закарпаття виступатимуть на зимовій олімпіаді у складі збірної України
/ 2Закарпатці у Першій світовій війні. Фронт на Ізонцо
/ 1Винайдені снопов'язалку та швидкісний пароплав від закарпатця "запозичили" американці
Фонди обласного краєзнавчого музею поповнили нові експонати про Августина Волошина і Карпатську Україну
» Всі записи