Народився Шандор Петкі 12 серпня 1917 року в обласному центрі. Скупі рядки автобіографії засвідчують: вагомою сходинкою було закінчення співчої учительської семінарії в Ужгороді у 1937-му. У цей же час майбутній художник студіює в Публічній приватній школі малювання, започаткованій ще в 1927 році Бокшаєм та Ерделі. Стільки любові, добра, толерантності до людини відчув, навчаючись у метрів Ерделі та Бокшая, що цього вистачило його душі на все життя. Звідти укріпилася й віра митця в Бога.
Історія мистецтва Закарпаття ХХ століття зберегла дивовижне живописне полотно Адальберта Ерделі «Груповий портрет ужгородських художників» 1947 року виконання. Серед іменитих, популярних і відомих Бокшая, Ерделі, Коцки, Манайла, Контратовича, Свиди – наймолодший колега Шандор Петкі. Ця композиція – унікальне свідчення духовного братства крайових художників того часу.
У непрості 30-ті ХХ ст. Петкі розпочинає працювати в початкових класах шкіл на Верховині в селах Гусний, Люта. У 1939-му юнак одержав змогу викладати у Великому Березному курс рисунка в горожанській школі. Культура простих верховинців – дерев`яні рукотворні церкви, металеве литво та ковальство, вишивка, фольклор, легенди – збереглися в селах і потрапили у сферу зацікавлень закарпатських художників, у тому числі й Петкі. 1939 – 1944 роки – навчання в Будапештському художньому інституті. Після закінчення працював викладачем рисунка в горожанській школі, Ужгородському педучилищі та Ужгородському училищі прикладного мистецтва, в якому трудився з 1947 по 1977-й. Паралельно Шандор Петкі плідно працює як графік, адже досконало володіє технікою акварелі. Це були роки напруженої педагогічної роботи. Колишні учні майстра, зокрема Наталія Герц, пригадують, що Шандор Ференцович до аудиторії входив завжди усміхнений. Завжди був відкритим до студентів, доброзичливим, позитивно налаштованим. Його манери були бездоганними. Таких людей, по-справжньому культурних, і нині небагато.
Своєрідним дзеркалом душі автора є його художні твори. Серія портретних зображень Шандора Петкі переконує глядача у прихильності до реалізму. Свою любов до мистецтва він розділяв між технікою акварелі та олійного малярства. Віртуозне володіння пензлем, особлива живописна м`якість акварелі, делікатні нотки романтичного «фльору» стверджували тяжіння митця до камерності, ліричності. Він добре знався на класичній музиці. Мотиви творчості Ш. Петкі торкалися сакральних тем, а також тем природи («Старий дуб», «Боржавська церква», «Золота осінь у Карпатах» тощо).
У 1945 році Шандор Ференцович став членом Спілки художників УРСР. Брав участь у всіх обласних виставках того часу, а також у групових у Львові, Києві, Москві, Ризі, та ще й за кордоном – в Угорщині, Чехословаччині, Румунії. У 1962-му персональну виставку творів Шандора Петкі побачили глядачі в Ужгороді, Мукачеві, Берегові та Хусті. Ще одна була організована в 1977-му, а потім через 10 років.
Шандор Ференцович прожив довге, нелегке, але плідне життя. Він із дитинства мріяв бути священиком, і ця мрія здійснилася: у 1980-му був рукоположений єпископом Олександром Хірою. Служіння Богу і людям – земна стезя живописця, графіка і педагога Шандора Петкі. Помер художник у 2005 році.
Він був щасливою людиною. По собі залишив доньку, багатьох учнів і шанувальників та численні твори, виконані професійно і з душею. До останнього подиху митець зберігав вірність художнім традиціям закарпатської школи живопису, принципам реалістичного мистецтва. Твори Шандора Петкі зберігаються в музеях та приватних колекціях нашої області й сусідніх Угорщини, Словаччини, Румунії.
Людмила Біксей