Площа унікальної кизилової плантації, що на Виноградівщині, щороку меншає

А починалося все тоді, коли Європою гуляла чума й смерть косила майже всіх без розбору. Щоб врятувати населення, вчителю й духовному наставнику Королівського замку Бенедикту Комятію прийшла ідея посадити плантацію кизилу, аби з її плодів виробляти цілющий еліксир проти страшної недуги. Володарі замку погодилися й виділили землю – в с. Черна, Тарна Маре (тепер Румунія), с. Рокосово і на схилах Чорної гори біля Виноградова. Вчений-ентузіаст знав, що робить, бо за своє життя багато подорожував та вивчав не лише гуманітарні науки, а й природничі. Тож якою радістю для нього була та мить, коли в підвалах Королівського замку вдалося виробляти й розливати цінний бальзам у керамічний посуд і відправляти не лише правителям та знаті, а й усім, хто не хотів захворіти.

Потім з’ясується, що кизил (дерен) – дуже цінна продукція для медичних препаратів від багатьох недуг. Тож жителі навколишніх сіл і нині широко використовують для лікування його плоди, молоде листя та гілки. А найголовніше, що місцеві аборигени зуміли донести рецепти приготування цього чудодійного бальзаму до наших днів. І на різноманітних місцевих фестивалях рекламують його.

Ще в 1985 році при Виноградівській районній аптеці завідувач Павло Могорита розробив проект по випуску кизилового бальзаму. Провели детальне хімічне та біологічне дослідження напою, підготували документацію на його реалізацію. Та деякі радянські наукові установи позаздрили й призупинили процес – бо всі наукові розробки тоді мали виходити з благословення Москви та Києва. Пізніше ідею підхопили деякі інститути, й молоді вчені на її основі захистили наукові дисертації.

А місцеві мешканці, діставши відповідну інформацію про чудо-властивості дерену, почали його самостійно розмножувати й садити на своїй обійстях. Що тільки не виготовляють із цих плодів: повидло, джеми, компоти, вино, горілку, бальзам. Ба навіть сушать, а в період посту варять дуже корисний вар. Він допомагає очистити організм від шлаків та токсинів, що накопичилися в кишечнику.

Кизил став брендом села Черна. Але чомусь учені з нашого університету не проявляють зацікавлення до плантації. Таку позицію зайняли й природоохоронні установи, які не бачать тут проблем. А вони є. З кожним роком зменшується площа плантації. Тут немає навіть вивіски або інформаційного стенду, не кажучи вже про облаштовану зону відпочинку. Не дуже пропагують цю плантацію й туристичні організації, хоча гостям є що показати. За висновками професора Василя Комендаря, тут росте понад 15 рослин, які занесені до Червоної книги.

«Особливо корисний бджолиний пилок із кизилу, – каже М. Чонка, сільський голова й великий любитель бджолиної пасіки. – Він може надати нових сил людині й навіть припинити процес старіння. А за дослідженням учених із Болонського університету, плоди цього чудо-дерева є природною біодобавкою, яка покращує роботу травної системи й не має собі рівних.

Василь Івашко

Теги: плантація, кизил

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати