У Чехії, де Кротон завоював більшість своїх титулів, про закарпатського силача майже нічого не знають

Закарпатці любили силача, хоча радянська влада зробила усе, щоб не дати  Івану Фірцаку зажити офіційної слави на батьківщині за життя, але він став героєм після смерті і живе у народній пам’яті (є ще багато людей, які знали його особисто), у книжках — цензурований біографічний роман «Кротон» (1971) Антона Копинця та його повна версія «Іван Сила на прізвисько «Кротон» (2014), дитячі романи «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» (2007) і «Галуна-Лалуна, або Іван Сила на острові Щастя» (2010) та документальні нариси «У пошуках Івана Сили» (2014) Олександра Гавроша та дитячому фільмі «Іван Сила» (2013).

Але як не дивно, у Чехії, в якій здобуто силачем більшість титулів, про Івана Фірцака-Кротона-Силу нічого не знають, окрім кількох знайдених мною ще 2 роки тому коротеньких інформацій у чеській та словацькій пресі. Щоб з’ясувати такий парадокс ми звернулися до Гануша Йордана, історика і куратора циркового фонду театрального відділення Національного музею в Празі, автора багатьох статей, виставок та експозицій про чеський цирк. І хоча найстаріший державний музей у столиці є головним й найбільшим зібранням документів і матеріалів з історії та культури Чехії, серед опрацьованих фондів — жодної інформації про славетного силача. На моє прохання доктор філософії ще раз переглянув напрацювання музею у цирковій сфері на предмет наявності яких-небудь даних про циркового силача Фірцака-Кротона та здійснив пошуки в музейному архіві відділу історії фізкультури і спорту. Але марно…

♦ Оксана ЧУЖА з чеським дослідником Ганушем ЙОРДАНОМ.

Пан Гануш пояснює брак інформації відсутністю досліджень у цій сфері через закритість чеського цирку. Циркові династії (а саме вони творили національний традиційний цирк) не пускали до свого середовища чужинців, побоюючись конкуренції. Максимум, що залишилося на згадку про цирк початку ХХ ст. — це афіші та газетні анонси про майбутні виступи. Цирковий маркетинг тоді використовував інші методи: вуличні процесії, зазивал, особисте запрошення на виступ та розклеєні афіші. Потім з’явилися і коротенькі нотатки на циркові номери та артистів, які сподобалися при виступі. Циркознавцю невідомо, щоб хтось за 170 років циркової історії в Чехії спробував зробити глибший аналіз на базі мистецької критики. Частковим винятком стала багата журналістська праця Антоніна Ганчла (1927—2012), який писав не тільки про вар’єте та  цирки міста Брно, але і про приїжджих акторів. На жаль, цей журналіст тільки народився, коли наш 28-річний герой уже виступав на манежах.

Тож яким був цирк часів Івана Фірцака-Кротона? За словами Г. Йордана, цирк Чехословаччини 20–30-х років ХХ століття відрізнявся від традиційного чеського наявністю борців і силачів. Ці дві дисципліни (боротьба з бажаючими із глядацької зали та силові вправи), якими успішно займався і Кротон, були нетиповими для національного цирку, скоріше це була данина моді. Поширеною у 20-х роках була велика кількість борців у маленьких цирках, які, проіснувавши років з десять, розпадалися. Так звані цирки «1 ведмідь, 2 собаки, 1 борець».

Атракція гнути залізні прути (чим прославився і Кротон) була популярна в 50-80 рр. ХХ ст. Ця традиція йде з римо-католицьких традицій. 28 вересня чехи святкують день св. Вацлава, на який, крім релігійних відправ, влаштовувалися і різного роду забави. У села приїжджали маленькі шапіто (шатро діаметром 10 м), де показували алігаторів, змій, силові вправи.

Для чеського цирку 1900–1920-х років традиційним були покази ліліпутів та чоловіків, подібних на жінок. Тодішні цирки мали до 20 дисциплін для показу: артисти на одноколісних велосипедах, силові акробати (будували із тіл піраміди), повітряні акробати, жонглери, художники (малювали картинки за лічені хвилини), дресирувальники звірів. Найвідомішим цирком тієї доби був Клудський, який припинив свою діяльність у 1934 році. Славився він дресурою слонів та коней (до речі, кінні номери — це традиція іспанської школи). Директор цирку сам займався дресурою, був відомий у Чехії, як Дуров у Росії.

Видатним чеським борцем 20-30-х років був Густав Фріштенський (1879–1957), європейський чемпіон з боротьби, який також виступав у цирку. Афіш з його іменем  збереглося багато. До відомих циркових атлетів також належать Нусбаум, Томсон, Акшайн, Резбахр, Штайнбах, Зауерер. Відомими були чеський борець Сватонь з Праги (важив 130 кг та 7 років виступав з боями в Росії і зокрема в Сибірі), Гавел (гнув залізні рейки), Тріпполд, Бартош зі Словаччини (член клубу Федерації з боротьби), чемпіон Угорщини Варга з чеського Лучинця (за Австро-Угорщини село належало до Угорщини), чемпіон Австрії з боротьби Гебгард, Копп з Югославії. Були й цікаві імена-псевдоніми, такі, як Тарзан, Словацький Геркулес.

Минулого року Гануш Йордан видав монографію «Історія чеського цирку», де вперше подано цілісний огляд історії розвитку чеського цирку, але поки що згадки про закарпатського Івана Силу там нема. Можливо, колись хтось із дослідників добереться і до його знаменитого імені.

Оксана ЧУЖА.
м.Праг