«В європейських країнах енергетична сертифікація будівель є обов'язковою, у нас же в такий спосіб маркують тільки побутову техніку»,

Пане Євгене, з чого варто починати, аби зробити помешкання менш енергоємним?

— Для того, щоб кожен міг для себе знайти відповідь на це запитання, попередньо раджу провести невеликий аналіз – енергоаудит. Адже економити можна по-різному. Наприклад, встановити новітню енергоустановку, поліпшити вентиляцію чи кондиціонування. Все, що «заходить» у наш дім (чи то газ, чи то вода, чи то електроенергія), несе у собі енергетичну складову. Відповідно це ж саме зумовлює різні втрати. Саме тому, аби зрозуміти, де, так би мовити, гроші вилітають у трубу, й проводиться енергоаудит. Така практика вже давно існує за кордоном. Не секрет, що наші сусіди, наприклад, словаки, платять за електроенергію у кілька разів більше, ніж ми.  Зрозуміло, у них і зарплати вищі, однак настав той час, коли і нам варто вчитися заощаджувати на «комуналці».

Так, аби зробити помешкання менш енергоємним, варто звернути увагу на поліпшення теплоізоляції. У багатьох встановлені конденсаційні газові котли – дороге устаткування, яке має високий коефіцієнт корисної дії, тож не варто одразу від нього відмовлятися. Краще взятися за утеплення, це нині обійдеться у 150—200 гривень за квадратний метр, а тому є дуже ефективним і не надто дорогим способом зниження енерговитрат.

Чи можливо самостійно провести енергоаудит, чи все-таки з цим радите звертатися до спеціалістів?

— Немає неможливого, однак робити це на хлопський розум теж не варто. На Закарпатті так повелося, що у всьому найкраще розуміється сусід, проте він не несе жодної відповідальності за свої слова. Якщо поради сусіда спрацювали – добре, а ні, то й нема з кого спитати.

Коли я вперше зайнявся вивченням альтернативної енергетики, все здавалося дуже простим, однак згодом виявилося, що це не так. Побувавши на численних семінарах та тренінгах, зрозумів, що важливу роль у цій справі відіграє досвід. Та українці, й зокрема закарпатці, ментально не готові витрачати кошти на таку послугу як енергоаудит, хоча його вартість порівняно невисока. Проте, навіть самостійно проаналізувавши свої видатки за попередні кілька місяців, можна зрозуміти, де відбувається нераціональне використання того чи іншого ресурсу.

У країнах ЄС енергетична сертифікація будівель є обов’язковою, у нас же в такий спосіб маркують тільки побутову техніку. Йдеться про шкалу, за допомогою якої визначається, скільки той чи інший прилад затрачає енергії, аби виконати певну роботу. Відповідно такі нормативи прописані і в державних будівельних нормах. Однак у цих величинах тямлять хіба що проектанти та вузькоспеціалізовані фахівці.

♦ Тарифи вгору — жителі багатоповерхівок узялися за утеплення будинків.

За українським законодавством, витрати енергії (газу і електрики) за рік на квадратний метр мають становити від 80 до 100 кіловат-годин. У більшості ж приватних будинків на Закарпатті цей показник сягає далеко за 150.

Чомусь так склалося, що коли закарпатці хочуть зекономити, то найперше змінюють систему опалення: ставлять котельню на дровах, вважаючи, що це вирішить всі їхні проблеми. Проте першочергово потрібно обладнати правильну ізоляцію у будинку, знайти проблемні місця. Цим, власне, і займається енергоаудитор.

Є кілька стадій згаданої процедури. Найперше варто співставити загальні витрати із нормативами. Якщо тут усе гаразд, то слід шукати поглиблені варіанти утеплення будинку, якщо ж ні – одразу побачите, над чим варто працювати. На наступних етапах проводиться більш детальний огляд витікання тепла, повітря, вологи. Все це досліджується за допомогою технічних засобів — від інфрачервоного вимірювача температури до тепловізора.

У скільки обійдеться «перевести» середньостатистичний будинок у категорію «А+» енергоефективності будівель?

— В Україні ця сертифікація не є обов’язковою. Зокрема, на Закарпатті переважають будівлі категорії «С», тому, аби перейти у категорію «В» і «А», потрібно зменшити енерговитрати. А цього можна досягти, тільки застосувавши певні технічні засоби та організаційні заходи. Наприклад, провести утеплення та гідроізоляцію, змонтувати контрольовану вентиляцію з рекуперацією, запустити «розумну» систему опалення. У такий спосіб вдасться «довести» будинок до категорії «В». А щоб перейти у категорію «А», частину енергії потрібно буде генерувати самостійно.

Будівлі класу «А» та «А+» витрачають до 50 кВт/год. на квадратний метр за рік. Досягти такої енергоефективності досить складно. Проте нині дедалі частіше звертають увагу на експлуатаційні втрати будинку. Тому нерухомість, яка правильно спроектована, завжди коштуватиме дорожче, а з часом ще й користуватиметься все більшим попитом.

Ми маємо бути готовими до зміни тарифів. Однак не ставте перед собою мету стати у «нуль», бути енергетично незалежними від держави. Для початку намагайтеся зменшити свої витрати.

Пане Євгене, які види альтернативного палива, на вашу думку, більш вигідні та якнайкраще підходять саме для нашої місцевості?

— Якщо говорити про опалення, то нині використовується маніакальна тенденція до переходу на твердопаливні котли. А це не що інше, як за свої кошти купити собі клопіт, влаштувавши себе на роботу кочегара. Зараз це і справді здається вигідним, у порівнянні з ціною на блакитне паливо, однак, зважаючи на те, що попит на деревину зростає, ціна на неї також підвищиться. Крім того, варто враховувати і свої енергетичні затрати. І ще: встановивши твердопаливний котел, слід подумати про місце для зберігання сировини, обладнання якого також обійдеться недешево.

Свого часу багато хто «обпікся» на електроопаленні, тому нині сприймає його у штики. Та, з врахуванням теплових можливостей газу і електрики, сьогодні остання є дешевшим видом опалення. Вартість кубометра газу в опалювальний період, якщо не перевищити ліміт, коштує 3.60. Його теплотворна здатність, перевівши з МДж у кВт-год., становитиме 9,5. Але якщо враховувати всі втрати: коефіцієнт корисної дії газової колонки, котла, то отримаємо 7,5 кВт/год. з кубометра газу. В результаті кіловат-година (3,60 поділивши на 7,50) коштуватиме приблизно 50 копійок. Тариф для домогосподарств, які користуються електроопаленням, з вересня становитиме 46 копійок, отож він менший, ніж 1 кВт-год., отримана з газу. Коли, до того ж, скористатися можливістю і встановити багатотарифний лічильник, який окремо фіксуватиме денний та нічний тарифи, то вартість теплової кВт-год. електроенергії коштуватиме наполовину дешевше. Відтак виходить, що електроенергія на сьогодні вигідніша.

Воднораз українці дедалі частіше цікавляться тепловими насосами – вид агрегата, який перекачує тепло з вулиці всередину будинку. На 1 кВт-год. затраченої енергії в такий спосіб можна отримати 4–5 кВт-год. тепла.

А сонце, вітер, вода?..

— Є два напрямки використання енергії сонця: водонагрів та виробництво електроенергії. Варто зауважити, що опалювати взимку будинок виключно за допомогою цього виду енергії – занадто дорого. Адже в цю пору року бувають періоди, коли сонця не бачимо тиждень, тому його енергії буде недостатньо. Отож покладатися виключно на цю систему опалення не раджу. Але для нагріву сантехнічної води енергії сонця буде достатньо, а при її надлишку нагріватимуться і приміщення.

Акумулювати сонячне випромінювання літом, аби його енергії вистачило на цілу зиму – практично неможливо, адже для цього потрібний кількатонний резервуар, встановлення якого є недоцільним.

Зрозуміло, що устаткування для отримання та збереження сонячної енергії недешеве, а от наскільки воно витривале в наших кліматичних умовах?

— Нині вартість встановлення системи для сонячного водонагріву досить висока: від 1,5 тисячі доларів, проте це вигідна інвестиція у майбутнє. Загалом, якщо все підрахувати, то встановлення всіх необхідних систем альтернативної енергетики для максимального зменшення енерговитрат будинку становитиме щонайменше від 10 до 20 тисяч доларів.

Період експлуатації сонячних панелей досить тривалий: 20–25 років. Це устаткування може працювати і більше, проте з часом відбувається так звана деградація пластин, коли ті вигоряють і втрачають енерговіддачу (приблизно 10% за 10 років). До слова, колектори і панелі розраховані зберігати працездатність у найскладніших погодних умовах. Європейські виробники співпрацюють із страховими компаніями, які компенсують витрати у разі форс-мажорних обставин.

Ви зауважили, що альтернативні види палива – інвестиція у майбутнє. Яку роль, вважаєте, у цьому відіграє «зелений тариф»?

— Завдяки йому власна сонячна електростанція як довгостроковий бізнес-проект є досить привабливою ідеєю. Якщо на будинок встановити сонячну систему, підключити її у мережу, то з цього часу матимете можливість щомісячно отримувати виплати за «зеленим тарифом», не маючи інших додаткових витрат, окрім, зрозуміло, податку із доходів фізичних осіб. Оскільки ця програма побудована у такий спосіб, щоб стимулювати витрачати менше, то вам платять тільки за різницю між тим, що виробила ваша система, і тим, що ви спожили. Отже, чим менше будете споживати, тим більше отримуватиме прибутку. Тому система, у якої нульове споживання, окуповується менше, ніж за 5 років, а от окупність системи із ненульовим споживанням залежить від того, яка її потужність і скільки енергії ви використовуватимете для власних потреб.

Держава вже впродовж півтора року стимулює «зелений тариф». Приватні будинки мають можливість продавати у мережу електроенергію, яка коштує 5,50 за кВт-год. Ще донедавна цей тариф становив трохи більше 3 гривень, а нині – 5,50. Якщо раніше максимальна потужність сонячної системи не мала перевищувати 10 кВт, то зараз її підняли до 30, додавши можливість продажу потужності і від вітрової електростанції. Однак на Закарпатті мало будинків, де можна розмістити систему з такою потужністю, оскільки панелі займають велику площу, а встановлювати їх можна тільки на даху чи фасаді, або ж комбінуючи ці два способи.

Яна Мийсарош