Уже четверте покоління солотвинських майстрів Гребенюків виготовляє соляні світильники

…А СОЛОТВИНСЬКА СІЛЬ — ПРАЦЮЄ

Майстерня Василя Гребенюка – це кілька «цехів». Один – із соляними, ще «необтесаними» брилами на акуратних поличках, інший – із заготовками для дерев’яних підставок, що виготовляються з твердих порід дерева – дуба, бука, черешні, і, власне, виробничий цех, де й народжуються ці диво-світильники, котрі вже літ десять не виходять з моди у країнах Європи.

Демонструючи колекцію соляних кристалів, спресованих мільйонами літ, пан Василь наголошує на явних перевагах солотвинського продукту. 

— Солотвинська сіль вважається найбільш чистою в світі. Процент чистої солі в ній становить від 90 до 95 відсотків. Правда, такий склад мінералу робить його доволі крихким, що майже не піддається художній обробці. Тому солотвинські соляні лампи здебільшого нагадують скелі в мініатюрі. Але є тут і кілька зразків у вигляді риб, голубів, пірамід, кулі, паралелепіпеда, що робить їх цікавішими для певної категорії покупців. Хоча багатьом до вподоби саме неторкана первозданність мінералу, – каже майстер. – Навіть дерев’яні підставки часто замовляють у стилі «ретро»: це може бути навіть неполакований зріз дерева.

Поряд із кавалками солотвинської солі можна побачити оранжево-рожевуваті зразки породи. Це — сіль з польської шахти м.Велички. Характерного відтінку їй надають мінерали, які входять до її складу.

— Проте різниця не лишень у забарвленні, – каже Василь Гребенюк. – Наша сіль – працює: активно втягує зайву вологу з повітря, а нагріваючись навіть від вмонтованої всередині електролампочки, – іонізує повітря, тобто випаровує у простір негативно заряджені іони. В той же час польська сіль не змінює своїх характеристик за будь-яких умов.

Так наша розмова торкається основної цінності соляних ламп: вони не лишень чудово вписуються в будь-який інтер’єр і створюють в домі атмосферу гармонії й умиротворення, а й є по суті домашніми лікарями-невидимками. Адже в увімкненому стані очищають повітря, зменшують кількість хвороботворних бактерій і навіть нейтралізують дію алергенів. Тому й є помічними при цілому ряді недуг – ядусі, частих респіраторних захворюваннях, зниженні імунітету, запобігають появі плісняви в приміщенні.

— Все, що дається людині на здоров’я, – вважає пан Василь, – вимагає чистих думок і духовної просвітленості.

Тому, приступаючи до роботи, він, як людина глибоко віруюча, просить у думках благословення у святих, що дивляться з Божих образів у майстерні.

ДВОХ ОДНАКОВИХ СВІТИЛЬНИКІВ НЕ БУВАЄ

Обробляючи мінерал, Василь Гребенюк разом з батьком Миколою намагається по-мінімуму втручатись у витвір природи, відсікаючи лишень зайвину. І все ж іноді в приміщенні соляна «пилюка» висить білою хмаркою, дихати якою більше 40 хвилин – вже шкідливо для здоров’я. Тому в цьому плані майстрам доводиться себе обмежувати й переключатися на інші операції. Адже потрібно добре підігнати дерев’яну підставку, заізолювати для гарантії безпечності всі контакти, перевірити вентиляційні отвори у виробі, щоб він «дихав», прилаштувати електрошнури з геймерами. І, зрозуміло, підібрати лампу (звичайну чи галогенову), котра б якнайкраще розкрила красу природного кристала.

— Залежно від породи, – розповідає Василь Гребенюк, – одна й та ж лампочка, пробиваючись крізь соляні нашарування, може мати безліч фантастичних відтінків. А отже, асоціюватися чи то з мінливим північним сяйвом, чи з вогнем далекого маяка, розжареним залізом в ковальському горнилі, смарагдовою полониною,  малиновим світанням…

— До речі, – каже майстер, – нині покупець пішов грамотний, тож при виборі лампи враховує й те, як впливає на самопочуття її колір. Адже, скажімо, червоний є сприятливим для серця, жовтий – стимулює діяльність печінки, рожевий робить людину більш емоційною, коричневий дає здоров’я й допомагає досягти гармонії.

Пану Василю важко сказати, скільки світильників вони змайстрували з батьком за минулі п’ять років. Адже сталого нормовиробітку в них не існує – буває, з кристалами доводиться мудрувати кілька годин, і коли вже, здається, залишилося кілька штрихів, він враз і… розколеться в руках.

Тож, як і в кожному творчому процесі, удача тут нерідко чергується з розчаруваннями. Та надихає те, що все-таки дарують людям дещицю краси й здоров’я і чують їхні схвальні відгуки. До всього, є тут простір і для фантазії та шліфування майстерності. Адже стандартами як такими не обмежені – серед виготовлених світильників були й справжні велетні, до 150 кг вагою, і крихітні світлячки. Майстрували їх із солотвинської, артемівської солі і навіть з румунських покладів, щоразу порівнюючи, виявляючи ті чи інші особливості, кам’яні узори, які виграють всередині кристала райдужними відтінками.

СОЛЯНУ КІМНАТУ ЗАМОВЛЯЛИ?

Та, виявляється, є ще одна сфера застосування кам’яної солі, де Василь Гребенюк зумів стати затребуваною людиною. Йдеться про так звані соляні кімнати – в санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку вони відтворюють цілющий мікроклімат соляних шахт.

Географія міст, де такі з’явилися завдяки йому та друзям-умільцям, уже доволі широка. Це й сама столиця, і міста Хмельницький, Черкаси, Трускавець, Теребовля… Тож на брак роботи соляних справ майстер нині не скаржиться. Тішить те, що бодай у такий спосіб солотвинська сіль додає людям життєвої снаги, наснажує їх «вітамінами повітря» – іонами, творить атмосферу «домашнього санаторію», покращує працездатність, притягує в дім живу, здорову енергію.

ВЖЕ Й ПОСЛІДОВНИКИ ПРИХОДЯТЬ НА ПОРІГ

…Час від часу до таткової майстерні зазирають два допитливі хлопчаки. З цікавістю спостерігають за його роботою й, консультуючись з допомогою «як?» і «чому?», вже навіть пробують щось прикрутити, підібрати, порадити батькові, як буде краще. В такі хвилини пан Василь по-справжньому щасливий – четверте покоління Гребенюків береться приборкати магію соляного кристала, в якій поєднується краса, здоров’я і вічна загадка природи.

Ганна Макаренко