Цирк поїхав. Запитання залишились...

Європою (і не лише нею) ширяться законодавчі ініціативи, згідно з якими тваринам у цирках більше немає місця. Ці масово-розважальні заклади мусять змінюватись – завжди є куди вдосконалюватись таким жанрам, як акробатика, ілюзіонізм, пантоміма тощо. Сьогодні навряд чи кому спаде на думку виставляти на публічний огляд танцюючого під бубон ведмедя, «бородату жінку» чи сіамських близнюків – а саме такі «нумери» складали основу розважальних програм у злиденних ціркусах, що мандрували містами Європи ще сто років тому. Так само дикістю та анахронізмом у цивілізованому світі стають шоу, в яких позбавлені природного середовища тварини, птахи, плазуни виконують завдання, до яких їх привчали позалаштунковою муштрою, покараннями, а то й відвертими знущаннями. В Україні зоозахисники давно вимагають законодавчої заборони негуманних шоу – та наразі справа просувається не надто успішно. Навряд чи суттєвих змін можна чекати зараз – коли в країні неоголошена, але цілком реальна, війна на тлі постреволюційних соціальних зсувів та економічних негараздів. Втім, не варто вважати цю проблему негідною уваги. Бо хіба не з бажання бути разом з цивілізованою Європою замість ординської Євразії почався минулорічний Майдан? Хіба не Революцією гідності він був названий – і гідність ця має поширюватись на всі сторони нашого життя. Гідне ставлення до тварин, і як наслідок — гідне ставлення до дітей, яких ми виховуємо, – ці сторони навряд чи хтось назве другорядними. Не секрет, що цирки експлуатують саме батьківські почуття – бажання розважити дитину, показати їй щось небачене, екзотичне. Але дитині природно знати не лише зовнішню сторону цікавого, але й потаємну. Як саме слона привчають стрибати по тумбах, а ведмедя – танцювати? Певен, що дитині зовсім не сподобається реальна відповідь на такі питання, та й дорослому – теж…
Минулого року Західноукраїнське товариство захисту тварин звернулося до львів’ян та гостей міста з закликом бойкотувати виступ цирку “Кобзов” у Львові. У відкритому листі, підписаному Андрієм Курачем, президентом товариства, зокрема, писалося: «…у ХХІ сторіччі цирк з використанням живих істот – це крок у жахливе середньовіччя, де приниження гідності тварин та посягання на їхнє вільне життя були нормою суспільства. Ми всі народилися на цій планеті аби гідно прожити своє життя. І якщо у людини є можливості змінювати своє, у тварин такої можливості немає. Їх нещадно експлуатують лише з однією метою – отримання прибутку та наживи. Спостерігаючи за ними на арені цирку, пам’ятайте, що існують залаштунки арени. Поставте собі питання: «Чи знаєте ви, як їх дресирують, як їх годують, як вони себе почувають переїжджаючи у залізних треках з міста у місто? Чи для цього вони прийшли у цей світ?». Нема з чим не погодитися. А на логічне питання «що ж робити?» порадив би, не чекаючи відповідного законодавства, просто ігнорувати подібні шоу, позбавляючи їхніх організаторів фінансової підтримки. Було б дуже доцільним, аби й міські ради (зокрема, й Берегівська) надалі зважали, чи доцільно в місті проведення вельми сумнівних з точки зору етики заходів – повноважень місцевої влади достатньо, аби не надавати дозволів і таким чином економічно боротися із негідним цивілізованого життя «шоу-бізнесом».

Олег СУПРУНЕНКО